facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

У Польщі досі є «мертві» українські села, — історик про операцію «Вісла»

Сьогодні — річниця з початку операції «Вісла», внаслідок якої було переселено понад 150 тисяч українців

У Польщі досі є «мертві» українські села, — історик про операцію «Вісла»
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Історичні події згадуємо з істориком Іваном Патриляком

Сергій Стуканов: Що передувало подіям 1947 року, чому комуністичний уряд Польщі вдався до цієї страшної акції?

Іван Петриляк: Акція «Вісла» стала заключним акордом польсько-українського протистояння ХХ століття. Між відродженими польською та українською державою у 1918 році почався перший збройний конфлікт, війна за Львів. Були пакти з Петлюрою, були домовленості з росіянами. У 1918 році був пакт Пілсудський-Петлюра, потім були ще документи. Зрештою, у міжвоєнні роки у Речі Посполитій опинилася велика кількість українського населення, від 5 до 6 мільйонів. Воно не отримало належної автономії, ніяких гарантій і національних прав. Конфлікт наростав, а згодом після розгрому та поділу Польщі двома тоталітарними країнами — нацистською Німеччиною та Радянським Союзом — конфлікт почав вириватися у криваві форми. Вже у вересні 1939 року почалися криваві ексцеси, українські повстання придушувалися польськими урядовими силами. Українські повстанці також вдавалися до вбивств і військового, і цивільного населення. Потім був 1942 рік, другий вибух конфлікту на Холмщині, Забужжі, спровокований нацистами. А в 1943 році стався інцидент у Волині, який в 1944 році перенісся на територію Галичини.

Від 1945 року тривала акція переселення, «обміну населенням». Спочатку українці з Нової Польщі могли виїхати на територію Радянської України і навпаки.

Сергій Стуканов: Професор Київського політехнічного інституту Казимир Патриляк був одним з переселених на територію теперішньої України з Сяноцького повіту. 

Іван Патриляк: У 1945 році фактично добровільного переселення не відбулося. З Радянського Союзу люди тікали, намагалися виселитися в Польщу. В Радянський Союз ніхто їхати не хотів. У 1946 році почали виселяти навмисно. У нас у родині були жваві спогади про це. І бабусь, і дідусь пам’ятали. Батько, звісно, був маленьким. Дідусь і бабця багато розповідали. Їм сказали: «Якщо не попереїдите, життя не буде». Кожного року горіли якісь села — одну ніч українські, іншу польські.

Внслідок обміну населенням близько 800 тисяч поляків та євреїв виїхали з окупованих Радянським Союзом територій опинилися у комунізованій Польщі, приблизно півмільйона українців перевезли на територію радянської України. Моїй родині пощастило, їх відвезли на Тернопільщину. Але здебільшого людей викидали просто в степу.

 

 

Анастасія Багаліка: Які втрати відбулися серед родин, яких переселяли?

Іван Патриляк: Переселення 1945-1956 року не було таким брутальним, як переселення, наприклад, кримських татар. Тут люди збиралися, брали з собою худобу, речі, реманент. Тому втрати були не такими суттєвими. Нібито у 1945-1946 роках вирішили, що з переселенням завершено, але раптом польська влада виявила, що є ще від 160 до 180 тисяч українців, які залишаються у межах Польщі. Наприклад, члени змішаних родин, частина родин, які тікали під час перших виселень. Так виникла операція «Вісла». Як привод польська влада використала загибель польського генерала Свірчевського у повстанській засідці. Це вже запустило механізм депортації.

Сергій Стуканов: Польські комуністи застосовували навіть війська, наскільки брутальна була акція?

Іван Патриляк: Було 6 військових дивізій, були війська внутрішньої безпеки, прикордонники. Акція була набагато брутальніша за переселення 1946 року. Здебільшого давався обмежений термін на виселення, від 2 до 4-5 годин. Українське підпілля напередодні акції отримувало інформацію про концентрацію транспортних засобів польської армії. Але вони думали, що це будуть якісь операції проти них, а не виселення. Відбувалося все таким чином: концентрувалися транспортні засоби, людей зганяли в пункти, де був транспорт, якщо не вистачало машин, гнали пішки. Житло, яке залишалося після виселенців, спалювали повстанці, щоб поляки не могли туди вселитися.

Сергій Стуканов: На зв’язку зі студією Мирослав Левицький, український та польський журналіст, його батька 1947 року було переселено з прилеглих до України східних околиць Польщі вглиб республіки. Що Вам розповідав батько?

Мирослав Левицький: Батьки не знали, що буде виселення. Повстанці попереджали їх, що їх планують вивезти, проте ніхто не знав, чи будуть везти до Радянського Союзу, чи кудись інде. Батьків переселили на північно-східні землі, майже під сам кордон із Калінінградською областю. Хто був сильніший — не піддавався асиміляції. Хто слабший — піддався. І з тієї великої кількості людей, які були переселені, половина зараз з різних міркувань не визнає себе українцями.

Поділитися

Може бути цікаво

Новий Трудовий кодекс може посилити позиції роботодавців, а не працівників — юрист

Новий Трудовий кодекс може посилити позиції роботодавців, а не працівників — юрист

«Взимку важче застосовувати БпЛА»: яка ситуація на Покровському напрямку нині

«Взимку важче застосовувати БпЛА»: яка ситуація на Покровському напрямку нині

Як фото страждань стали валютою: Леся Литвинова про права пацієнтів під час війни

Як фото страждань стали валютою: Леся Литвинова про права пацієнтів під час війни

Європа зруйнувала себе пацифізмом, поки РФ озброювалася. Нове інтерв'ю Дениса Капустіна, командира РДК

Європа зруйнувала себе пацифізмом, поки РФ озброювалася. Нове інтерв'ю Дениса Капустіна, командира РДК