У вільному доступі з’явилися спогади учасників і очевидців визвольних змагань

Коментує Андрій Когут, в.о. директора Центру досліджень визвольного руху.

Василь Шандро: Що це за спогади? Як перевірити їх справжність?

Андрій Когут: Ці спогади, які ми сьогодні опублікували, — з архіву Львівської організації «Меморіал», яка з кінця 80-х років займалася саме тим, що збирала спогади репресованих людей, котрі потрапили в радянські концтабори.

Наше завдання зробити документи про минуле доступними. Це і є ціллю проекту «Електронний архів українського визвольного руху»

Це спогади учасників, як сиділи радянських в’язницях, таборах, і яким вдалося вижити. 571 спогад —  не так багато насправді. Переважної більшості цих людей з нами, на жаль, немає. Ці спогади фактично охоплюють все XX ст. від перших українських визвольних змагань і до здобуття Україною незалежності. Дуже цікаво подивитися на досвід звичайних людей: як вони це відчували та переживали.

Це, власне, друга частина. Перша частина — це понад 2 тис. анкет репресованих. Цей матеріал цінний для тих, хто намагається встановити минуле своєї родини. Наразі, ми публікуємо в Інтернеті архівні дані для того, щоб кожен міг прослідкувати свою історію.

Тетяна Трощинська: На вашу думку, як знання людських історій може впливати на примирення у суспільстві? Чи не матиме це протилежного ефекту?

Андрій Когут: Як на мене, суспільство розриває скоріше незнання, ніж знання — тобто, коли люди мислять якимись штампами, непов’язаними із особистим досвідом.  Правда про минуле звільняє нас від тягаря того, щоб не стати жертвою спекуляцій та маніпуляцій. Тому дуже важливо розуміти, який  шлях пройшли твої родичі.

Василь Шандро: Про що ці спогади? Чи є щось, що їх об’єднує?

Андрій Когут: Єдиним, що їх об’єднує у негативному сенсі, є те, що вони частину свого життя провели у радянських таборах. Є багато спогадів про 41-й рік, коли радянські війська відступали перед наступом німецької армії і знищували всіх затриманих і в’язнів на Західній Україні. Є потужний комплекс документів із описами родичів цих людей, які писали, що всіх в’язнів було вбито і навіть не можна було розпізнати хто є хто. Це, власне, один із тих моментів, завдяки якому на Західній Україні був можливий  антикомуністичний рух.

Василь Шандро: Де ці спогади можна прочитати?

Андрій Когут: Із ними можна ознайомитися на сайті нашого електронного архіву. Також можна звертатися до Центру досліджень визвольного руху у Львові та Києві.