Удар по Сирії не убезпечує від майбутніх хімічних атак, - Ілія Куса

У студії Громадського радіо говоримо про це з експертом Українського інституту майбутнього Ілією Кусою.

Ілія Куса: Союзники мали наметі покарати сирійський уряд за ймовірну причетність до інциденту у місті Дума 7 квітня.

Щодо програми по розробці хімічної зброї немає даних, що після 2013 року Сирія продовжувала розробляти повномасштабну хімічну програму.

Увесь цей прецендент – це спектакль тривалістю один тиждень, де всі грали свої ролі. Західні союзниках були у ролях рішучих, демократичних борців з диктатурою та кровожерливими режимами і з грою на аудиторію, на свої внутрішні електорати. Це стосується і Трампа, і Макрона, і Мей. Перформанс Макрона був найкращим, він зумів найбільше підняти свій рейтинг.

Спектакль був потрібен для того, щоб усі зберегли свої обличчя. Таким чином мінімізували ризик відповіді з боку російських військ, західні партнери підняли свої рейтинги, Асад залишився на посаді, ракетні удари консолідували населення навколо нього ще більше.

З погляду міжнародного права ці ракетні обстріли порушують суверенітет країни, вони є актом агресії.

Євген Павлюковський: Якщо західні партнери і США вирішили зберегти свої обличчя, то яку роль тут має Сирія?

Ілія Куса: Вона у ролі ляльки для биття. Сирія зараз – об’єкт політики і регіональних, і глобальних гравців, які є основними донорами цієї війни.

Сергій Стуканов: Чи стануть завдані удари по Сирії запобіжником проти подальшого застосування хімічної зброї?

Ілія Куса: Ні, вони не будуть запобіжником. Це взагалі не вирішить проблему. Вони не убезпечуюють від можливих майбутніх хімічних атак.

Світовий устрій зараз тріщить через демографічні зміни, зміни клімату, розвиток технологій, розвиток науково-технічного прогресу, зміну електоральних преференцій разом зі зміною поколінь. Усе це спонукає провідні країни світу виробляти нові формати відносин між собою.

Ситуація в Сирії яскраво показала усі ці кризові явища. Те, що відбувається зараз, є поганим прецедентом. Останніми роками у світі все відбувалося через політику прецедентів. Через «косівський прецедент» прийшли до анексії Криму, через вторгнення в Ірак прийшли до «Ісламської держави», через Лівію прийшли до Сирії.

Цю справу політизували з самого початку. Наприклад, де гарантія, що за такою ж моделлю, яку використали в ракетній атаці на Сирію, Росія не зможе здійснити удар по сходу України?

Повну версію розмови дивіться у доданому відео файлі.