Україна має великий потенціал для розвитку сільського туризму, — П. Фенрих

Розмову веде журналіст «Громадського радіо» Любомир Ференс.

Координатор Фонду Розвитку Місцевої Демократії Пшемислав Фенрих міркує над тим, як підняти та відродити українське село.

Любомир Ференс: Чи можна порівняти польські та українські села? Чи однакові у них можливості для розвитку?

Пшемислав Фенрих: Ситуація на селі у Польщі не була аж такою катастрофічною, як в Україні, оскільки за часів комунізму там існувало приватне сільське господарство. Але я, наприклад, живу у південно-західній частині країни, де переважали державні рільничі господарства, які були відповідниками українських радгоспів.

В цьому регіоні 70% землі знаходилось у власності державних радгоспів. І, на жаль, ви також маєте у себе подібний приклад. Таке державне управління було повним нещастям. Я добре знайомий з ситуацією в українських селах, особливо центрального регіону. На мою думку, ситуація там була ще гіршою, ніж у Польщі.

Ще у 1989 році державна влада ухвалила рішення ліквідувати державні рільничі господарства. Це рішення було необхідним, але погано реалізованим. Після ліквідації радгоспів, жителі села були залишені на одинці зі своїми проблемами і у підсумку не знали, як дати ради.

А щоб хоч якось врятувати ситуацію, органи місцевого самоврядування та громадські неурядові організації почали втілювати у життя різні програми.

Любомир Ференс: У чому вони полягали?

Пшемислав Фенрих: Однією з таких програм, яка зіграла важливу роль, була програма відновлення польського села. Окрім неї була загальноєвропейська програма «Лідер+». Її метою є підтримка польських територій. Завдяки програмі «Лідер+» сільські території здобули можливість отримати європейські кошти на розвиток територій села. Наприклад, кільканадцять громад з півдня Західнопоморського воєводства об’єдналися.

Спільно з Фундацією Розвитку Місцевої Демократії, ми написали стратегію розвитку цих сільських змін (найменша адміністративна одиниця в Польщі: місто, село або група сіл і міст). Ця стратегія писалась спільно з мешканцями громад і була узгоджена зі стратегією воєводства. І зараз ці громади півдня Західнопоморського узбережжя формують свої окремі власні проекти і отримують кошти, які є частиною цієї загальної стратегії. Така програма існує уже кільканадцять років.

Ще однією програмою, яка реалізується Фундацією Розвитку Місцевих Демократій є Європейська академія сільського голови. Її ідеєю є підвищення кваліфікації сільських лідерів, для того, щоб вони інтегрували свої населені пункти і розвивали їх у різних напрямках.

Стратегії не писалися офісними експертами, а створювалися в селах

Любомир Ференс: Наскільки мені відомо, ви обрали напрямок розвитку так званих тематичних сіл. Що це за програма?

Пшемислав Фенрих: Відновлення польського села взагалі є дуже широким питанням, оскільки включає в себе багато різноманітних аспектів. Ми створювали так званий туристичний шлях, який пролягав би через території різних громад. Кожна громада подавала свої проекти на отримання коштів для реалізації своєї частини великого туристичного маршруту. Ідея полягала у тому, щоб проїжджі, які хотіли відвідати ці місця, не сиділи в одному місці, а мали можливість побачити більше.

Кожен з цих маршрутів має свою тему. Наприклад, є шлях монастирських орденів регіону. Він включає в себе відвідання місцевих римо-католицьких святинь. 

Поняття тематичності включає в себе і спосіб, яким туристи подорожують цими територіями. Наприклад, можна їхати на велосипеді або плисти на човні, чи навіть пересуватися кіньми. Але найголовнішим для туриста має бути не просто відвідання певних місць, а пошук емоцій та вражень, тому в селах часто пропонують брати участь у різних іграх та розвагах.

Любомир Ференс: Чи реально було б реалізувати всі ці проекти без європейських коштів?

Пшемислав Фенрих: Не можу приховати того факту, що всі ці проекти не були б реалізовані без європейських коштів. Але починалося все без них. Найбільш успішними ініціативами стали ті, де не використовувалось жодних зовнішніх інвестицій. Якщо ж і приходили спонсори, то вже тоді, коли ідея ставала успішною. Наприклад, у так зване село скла чи село лабіринтів інвестор прийшов вже після того, як місцеві жителі розвинули власну ініціативу.

Любомир Ференс: Наскільки реальним є створення таких тематичних сіл в Україні?

Пшемислав Фенрих: Щось подібне ми намагаємося втілювати і на Черкащині з нашими українськими партнерами. Поки що це не так розвинуто, як у Польщі, оскільки на Україні ми зіштовхнулися з проблемою браку дешевих місць для ночівлі. У нас це вирішується за допомогою так званих агротуристичних господарств.

В Україні ми вибрали саме Черкащину

Вже за кілька днів до Західнопоморського воєводства приїде група місцевих жителів з України. Вони зупиняться на ніч саме у такому агротуристичному господарстві. Важливо підкреслити, що ці господарства є невеликими, і тому дещо проблематично розмістити великий автобус з приїжджими. Через це в одному селі існує кілька таких господарств, які не конкурують між собою, а допомагають, є партнерами.

Для нас цікавим був саме центральний регіон, в якому ми вже 16-й рік співпрацюємо з Інститутом демократії імені Пилипа Орлика. Разом з ним ми реалізовуємо вже 20-й проект. Я хотів би запросити слухачів «Громадського радіо» до села Межиріччя біля Канева на полювання на мамонтів, на картопляні розваги до села Головки біля Чигирина та в Івківці до зерноленду, інтерактивного музею. Загалом таких тематичних сіл на Черкащині вже 14.