Україна у трійці лідерів країн-постачальниць рабів, - Голинська

У студії Громадського радіо Наталя Голинська, керівниця всеукраїнського проекту «Підтримка діяльності мережі консультативних центрів для людей, що потерпіли від торгівлі людьми» Карітас Україна

Сергій Стуканов: На якому місці зараз знаходиться Україна у рейтингу небезпеки потрапити у рабство, якщо такий рейтинг існує?

Наталя Голинська: Україна є країною походження живого товару і країною-постачальницею. За рейтингом офіційним у Європі вона є у трійці лідерів. До трійки входить ще Росія і Молдова.

Сергій Стуканов: Де є межа між остарбайтерами, які працюють на нелегальних умовах, і тим, що можна назвати сучасним рабством?

Наталя Голинська: Я би розділила трудову міграцію і торгівлю людьми. Між ними ж спільне, але це різні поняття. Багато заробітчан, що виїжджають закордон потерпають від торгівлі людьми, тобто, вони можуть стати жертвами. Але це не є синоніми.

Жертвами торгівлі людьми є люди, яких завербували, перевезли, або вони виїхали, можливо, самостійно, які попали у боргову кабалу, працю яких використали для різних цілей і до них застосовували насильство за працю, наприклад, не платили зовсім, або невеличкий мінімум. Тому, є розуміння наших громадян, що виїзд закордон може бути ризикованим через можливу торгівлю людьми. Але це не так однозначно і не завжди трудовий мігрант стає жертвою торгівлі.

Євген Павлюковський: З початком російської агресії проти України як ця ситуація змінилася? Наскільки є розповсюджена ситуація, коли вербують наркокур’єрів для роботи у Російській Федерації?

З початком конфлікту на сході України у нас почали ідентифікувати такі форми торгівлі людьми, як  втягнення у збройний конфлікт. Тобто, змушування до того, щоб брати зброю до рук і воювати

Наталя Голинська: Одна із форм торгівлі людьми – це втягнення у злочинну діяльність. Тобто, наших громадян використовують для того, щоб доставляти наркотики, або змушують до крадіжок.

З початком конфлікту на сході України у нас почали ідентифікувати такі форми торгівлі людьми, як втягнення у збройний конфлікт. Тобто, змушування до того, щоб брати зброю до рук і воювати. Також змушування до побудови захисних споруд, до копання окопів, до обслуговуючої праці тих військових одиниць.

Є наші громадяни і люди, яким вдалося вибратися із цієї ситуації. Це реальні свідчення. Вони говорять, що їх заставляли збирати мертві тіла, снаряди, які не розірвалися. Також є свідчення, що на непідконтрольних Україні територіях втягують і збройний конфлікт дітей, підлітків з допомогою маніпуляцій та різних психологічних підходів, а інколи – силою. Вони також розповідають і більш жахливі ситуації трудового рабства, зокрема, сексуальної експлуатації, на непідконтрольній території України.

Наша організація допомагає людям, які вирвалися із ситуації торгівлі людьми.

Сергій Стуканов: Чи є експертна оцінка скільки українців є на даний момент у статусі сучасних рабів закордоном України?

Від початку незалежності України понад 160 тисяч громадян стало жертвами торгівлі людьми

Наталя Голинська: Точнішу статистику веде Міжнародна організація із міграції. За цією статистикою від початку незалежності України понад 160 тисяч стало жертвами торгівлі людьми. Хоча, ця статистика не є досконалою, і я думаю, що таких людей є більше. Проблема у тому, що ці всі випадки не ідентифікуються і не обліковуються. Є люди, які були у трудовому рабстві і постраждали від трудової експлуатації, але нікуди не зверталися і не отримували жодної допомоги.

Євген Павлюковський: Щодо подібної ситуації на мирній частині України. Наскільки  це явище розповсюджене, хто у зоні ризику і як себе можна убезпечити?

Наталя Голинська: Є так звана внутрішня торгівля людьми. Тобто, в Україні. Такі випадки були і у моїй практиці, і у моїх колег. Люди їхали на сезонні роботи із одного регіону в інший, або із віддалених сільських районів до великих міст, і там також потерпали від трудової експлуатації.

Як не стати жертвою і не попастися на гачок до ділків і трафікерів? В першу чергу, потрібно бути дуже пильним і не ризикувати, не до кінця всьому довіряти що кажуть зловмисники.

Українці досить довірливі і можуть довірити кошти, документи людині, яку тільки знають по імені та лише за номером телефону. Щоби себе забезпечити, наприклад, їдучи за кордон, треба усю інформацію заздалегідь перевірити. І навіть перед самим виїздом, перед прийняттям рішення треба дуже добре обдумати і дуже добре зважити що важливіше: ймовірний заробіток, чи ваша безпека, здоров’я, і, можливо, навіть життя.

Багато українців, повернувшись із рабства, у шоці кажуть, що вони не знали, що таке може бути у 21 столітті.

Сергій Стуканов: Яка країна є найбільш небезпечна для трудових мігрантів і, зокрема, тих, хто не має трудової візи?

Наталя Голинська: За статистикою найбільш небезпечною країною для наших заробітчан є Росія. Тому що туди можна виїхати без візи, там є потреба у робочій силі і немає мовного бар’єру. Останні роки, на жаль, туди трудова міграція є, і люди потерпають, бо, як правило, наших громадян використовують як будівельників на різних будовах. Але це свого роду концтабори, де вони обмежені у свободі.

Сергій Стуканов: Серед трудових мігрантів закордон  свідомо їдуть не лише на працю нелегальну, але і на працю, яка пов’язана із кримінальним світом, зокрема, проституція. Який відсоток цієї проблемної категорії людей і чи це свідомо?

Наталя Голинська: За статистикою Міжнародної організації із міграції лише 5% людей, які були ідентифіковані як жертви торгівлі людьми, постраждали від сексуальної експлуатації. Але беручи ширше тему проституції і сексуальної експлуатації українських жінок, я би хотіла сказати, що у 90-х і на початку 2000-х більше жінок виїжджало, зокрема, молодих. Але вони виїжджали не для того, щоби займатися проституцією, а по оголошенню праці у кафе, розважальних центрах, танцівницями, офіціантками. Можливо, вони думали, що будуть заробляти і своїм тілом також, але, як правило, жінки, починаючи працювати проститутками потім хочуть відійти від цього заняття, але потім їх не відпускають і змушують цим займатися.

Багато пропало безвісти і було вбито, але ми не знаємо цієї статистики, бо українки виїжджали за фіктивними документами. А зараз є менше таких випадків і на перше місце виходить трудова експлуатація.

Сергій Стуканов: Як запровадження безвізового режиму вплине на ситуацію із трудовими мігрантами?

Наталя Голинська: Знаю, що необхідність отримати візу розвиває мережу нечистих на руку ділків і фіктивних фірм, які виготовляють паспорти і візи нашим громадянам і наживаються на цьому. З досвіду праці наших організацій, люди дають на вироблення документів дуже великі кошти, не знаючи, кому вони їх дають.

Думаю, якщо буде безвізовий режим, то зникне тіньовий бізнес по виготовленню документів.