facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Україна відмовляється від інтернатних закладів опіки

В Україні хочуть поступово скорочувати кількості інтернатів. Що буде з дітьми, що позбавлені батьківської опіки? — З’ясовуємо з експерткою Інситуту суспільно-економчних досліджень Ларисою Самсоновою

Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Євген Павлюковський: Чим зумовлено те, що у нас в країні скорочується кількість інтернатів? Стає менше дітей чи це завелике навантаження на бюджет?

Лариса Самсонова: Це просто цивілізований шлях. Якщо Україна обирає європейський шлях, ми підписуємо ряд стратегічних і інших документів. І ці документи стосуються дотримання прав людей. І право дитини виховуватися в сім’ї — це найголовніше право.

З Радянських часів повелося, що дітей забирали з сімей у дитсадки, дитячі табори. І це було звично, ніхто не вважав, що це неприпустимо. І так само була побудована ця система інтернатів. Якщо дитина “якась не така”, якщо вона потребує особливої уваги, спеціального навчання, то її поміщали в спеціальний заклад, і вважали, що там їй буде краще. Це сервіс, він так був організований в ті часи. І, на жаль, у нас ще й досі так.

Євген Павлюковський: Яка зараз ситуація з умовами життя в таких інтернатах? Наскільки там взагалі дотримуються прав людини?

Лариса Самсонова: В нашій країні є такий національний превентивний механізм, він організований при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, і цей механізм має на меті весь час моніторити дотримання прав дітей в закладах несвободи. Взагалі у нас цих закладів на сьогодні 744, там перебуває 106 тисяч дітей. І тільки 8% цих дітей позбавлені батьківської опіки, інші діти мають батьків. І справа не в тому, що батьки такі погані: взяли і віддали. Ці інтернати виконують функцію соціальної підтримки неблагополучних сімей. Частіше за все туди потрапляють діти, сім’ї яких не можуть за ними доглядати. І навіть діти опікунів: виходить така подвійна опіка, бо і опікунів призначили, і в інтернат відправили, тому що опікуни не можуть наглядати за дитиною. Такий сервіс, він дуже навантажений. І не можна сказати, що там дуже погано. Коли люди приїжджають ззовні, вони бачать там нормальні стіни, картинки, прикрашені квітами подвір’я і так далі. Але глибина питання в тому, який здійснюється порядок виховання і взаємовідносин між дітьми і педагогами. Тому що це заклад закритий, і що там відбувається насправді — можна тільки здогадуватися.

Любомир Ференс: Будуть скорочуватись інтернати, в яких перебувають діти, що не позбавлені батьківської опіки?

Лариса Самсонова: Будуть скорочуватися взагалі всі. Це буде відбуватися у вигляді передачі повноважень на місцях. Коли буде розвиватися соціальна інфраструктура і соціальні послуги на рівні громади. Тобто на порядку денному зараз стоїть не закриття інтернатів, а розвиток соціальної інфраструктури, яка могла б замінити інтернати і сервіси, які в них зараз надаються.

Євген Павлюковський: А яка це мала би бути інфраструктура?

Лариса Самсонова: Взагалі реформа соціальних послуг у нас в країні відбувається дуже давно. Ще в 2003 році був прийнятий закон “Про соціальні послуги“, який має на меті забезпечити людей, що потрапили в складні життєві обставини, надати їм таку послугу, щоб вони могли максимально швидко вийти з цих складних обставин. На жаль, все це відбувалося досить формально, і деякі закони, які між собою конфліктують — закон “Про соціальні послуги” і “Про соціальну роботу” — ніяк не могли розставити пріоритети: кому ж насправді і які послуги надаються. І вже з 2012 року в країні був затверджений порядок, перелік соціальних послуг, які мають надаватися. І відповідно до цього переліку розробляються стандарти. І от вже настав той час, коли все це єднається в якусь лінію, стратегію, яка буде тривати доволі довго. Вона розрахована на 10 років.

Любомир Ференс: Тобто ліквідувати інтернати за один рік ніхто не збирається?

Лариса Самсонова: Ні, це не стоїть на порядку денному. Розмови про ліквідацію інтернатів дуже лякають їх працівників, ця система починає самозбережуватися.

Євген Павлюковський: Ця стратегія називається деінституціоналізація?

Лариса Самсонова: Так. Ідея в тому, щоб зробити все, аби людина, яка потрапила в складні життєві обставини — в наслідок, наприклад, народження дитини з інвалідністю, або коли дитина опиняється під ризиком позбавлення батьківської опіки — то все буде зроблене, аби дитина в інтернат не потрапила. Це перш за все. Буде підшукуватись альтернативна сім’я або біологічній сім’ї буде надана така послуга, яка дозволить дитині вийти з цього стану загрози.

Євген Павлюковський: Ви сказали про нову сім’ю. А от наскільки українці готові всиновлювати? І чи може держава якось мотивувати це робити?

Лариса Самсонова: Звичайно. Це теж певна стратегія і певний сервіс. Але тут мова йде не тільки про всиновлення, а про так звані патронатні  сім’ї. Це люди, які наймаються на роботу. Їх спеціально навчають, вони за це отримують заробітну плату. І в таку патронатну  сім’ю тимчасово переміщується дитина, звичайна  сім’я якої знаходиться в стані кризи. А  сім’ї дається час вийти з цих складних життєвих обставин.

Поділитися

Може бути цікаво

Формат переговорів «Зеленський-Путін» — найгірший для нас — політолог Олексій Кошель

Формат переговорів «Зеленський-Путін» — найгірший для нас — політолог Олексій Кошель

Як може відреагувати Захід на передачу Іраном балістичних ракет Росії

Як може відреагувати Захід на передачу Іраном балістичних ракет Росії

Луганцям важливо показати, що саме росіяни захоплювали їхнє місто — головред «Фарватер.Схід»

Луганцям важливо показати, що саме росіяни захоплювали їхнє місто — головред «Фарватер.Схід»

«Постійний дефіцит на рівні 4-5 ГВт»: якою буде ситкація з енергетикою взимку

«Постійний дефіцит на рівні 4-5 ГВт»: якою буде ситкація з енергетикою взимку