Українці часто занадто миролюбні — науковець

Про національний безпековий простір України і проект «паспорт безпеки України» говоритимемо зі старшим науковим співробітником Національного інституту стратегічних досліджень Валерієм Кравченком.

Андрій Куликов: Що є в паспорті безпеки України?

Валерій Кравченко: Проект «паспорт безпеки України» – це спільний проект ГО Центр міжнародної безпеки, Національного інституту стратегічних досліджень, підтримку нам надає міністерство з питань тимчасово окупованих територій (відділ конфліктного і постконфліктного регулювання). І фінансує цей проект центр інформації і документації НАТО. Це перший грант, який спрямовано не на публічну дипломатію, і не на інформування, а на внутрішню політику. Ми ставимо одне питання в цьому дослідження: що не так з Україною? Хворий не Донбас, не Крим, хвора Україна.

Любомир Ференс: Це вперше наші західні партнери додумалися так ставити запитання? Багато є дискусій в українському суспільстві щодо питання корупції. Всі боряться з наслідками, а причини не піднімають. Багато програм фінансуються антикорупційних, однак вони всі боряться з тим, що стає постфактум.

Валерій Кравченко: В якомусь сенсі ви праві. Тут питання антикорупції, яке зараз хвилює всіх. Єврокомісія зробила висновок з приводу роботи лібералізованого режиму з Україною. Є питання саме щодо симуляції антикорупції, контролю над цим процесом.

Місцева влада дуже відірвана від центральної

Україна дуже різна, в цьому її краса, і в цьому і слабкість. Знаєте, на Закарпатті сприйняття корупції дуже просте: там є кордон, контрабанда, цигарки, ця практика вона усталена. Наша методологія базується на глобальному ризику безпеки і на глобальному індексу миру, за цим індексом Україна зі 164 країн світу йде на 154 місці. Перед нами Північна Корея. Ми не миролюбна нація. Там є конкретні індикатори, 22, вони не вигадані (кількість загиблих, кількість злочинів, рівень насильства в сім’ї). Ми проїхали 6 регіонів Закарпаття, Вінниця, Краматорськ, Дніпро, Харків, Херсон. Ми намагалися зрозуміти людей, які в них драйвери безпекові, які в них передчуття майбутнього нашої держави.

Любомир Ференс: Які питання ставилися?

Валерій Кравченко: Це були і фокус-дослідження дорослої аудиторії, працювали ми з університетами (зі студентами і викладачами), робили круглі столи з силовиками, представниками місцевої влади (намагалися показати їм ситуацію, як ми її побачили, і отримати їх фідбек). Більшою мірою, на жаль, системи усталеного розуміння цих індексів на регіональному рівні у влади немає. Ще більша проблема, що місцева влада дуже відірвана від центральної. Через це ми маємо дуже великі проблеми з комунікаціями.

Ми замірювали безпекові страхи населення, у всіх регіонах є безробіття, турбують усіх високі ціни та тарифи, зростання рівня злочинності. Всі регіони об’єднує нерозуміння реформ. Окрім децентралізації, всі реформи сприймаються вороже. На жаль, в кожному регіоні на 3-4 місцях люди ставлять серед страхів за державу, ризик розпаду України як держави.

Люди не розуміють, що таке корупція. Вони чують і сприймають, що корупція це десь в державних органах, але стикаються вони з дрібною корупцією в школах, лікарнях. В нас є вже трошки усталена культура корупції.

Я би не сказав, що українці не миролюбна нація. Ми навпаки часто занадто миролюбні. В цьому наша слабкість, цим користуються наші зовнішні вороги. Для цього ми розбили це дослідження, аби зрозуміти, хто ми. Ми нація, яка бореться не лише за себе, а за всіх. З нас хочуть зробити буфер, не миролюбну націю, третій сорт і використати з цією метою. А ми маємо працювати на себе. 

Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.