«Українська історія за радянських часів пробивалась з великими труднощами», — Лариса Брюховецька

Згодом, вже в студії, продовжимо розмову з режисером Іваном Канівцем, який зняв фільм «Українська революція», в якому  зобразив події української революції 1917-1921рр, названою в  радянські часи громадянською війною

Василь Шандро: За два дні ваш журнал «Кіно-Театр» святкує 20 років. Коли і де відбудеться ця урочистість, і як ви будете її відзначати?

Лариса Брюховецька: Це буде своєрідне зібрання друзів журналу, запрошуємо, до речі, всіх цінителів мистецтва, кіно та театру. Відбудеться святкування 12 травня о 17 годині в Галереї Мистецтв ім. Олени Замостян. І в рамках цієї зустрічі буде представлена моя нова книга, яка має назву «Найцікавіша історія в Європі. Екранні версії».

Василь Шандро: Ця книга стосується історії України в українському і не лише українському кінематографі. Що ви можете сказати про відображення тієї історії в українських стрічках? Чи можна говорити, що в радянські часи була спроба захоронення української історії?

 Лариса Брюховецька: Історія України в радянський період пробивалась з великими труднощами. Можна умовно поділити висвітлення української історії в  ті часи на три періоди.  Перший  це період «розстріляного відродження», коли українці могли себе проявити як нація. В кінематографі спостерігаємо тему історії в таких стрічках, як «Звенигора» О.Довженка, «Тарас Трясило» «Перлина Семіраміди» і т.д. Потім ці фільми стали заборонені, а «Тарас Трясило» і « Перлина Семіраміди» досі не транслювалися українському глядачеві. Другий період  це період відлиги, коли в нас з’явився такий масштабний фільм, як «Захар Беркут», коли почали екранізувати Гоголя, де фігурували українські козаки. Третя хвиля зацікавленості історією була на початку 80-х, коли з нагоди 1500 річчя Києва на екрани вийшли такі фільми як «Ярослав Мудрий» Григорія Кохана та «Княгиня Ольга»  Юрія Іллєнка.

Василь Шандро: Наскільки період української революції заявлений та помітний в українському кінематографі?

Лариса Брюховецька: В радянський період всі ці події були викривлені тому, що було зневажливе ставлення до боротьби за незалежність України. Коли ж за часів незалежності з’явилась можливість цей період показувати, вийшла монументальна праця студії «Національна кінематика України» «Невідома Україна»  це багатосерійна стрічка. Пізніше з’явилися якісні твори та документальні фільми, зокрема, твори Сергія Буковського про голодомор. Потрібно відзначити визначний фільм Єжи Гофмана «Україна. Становлення нації».

Василь Шандро: В студії присутній режисер Іван Канівець, який за декілька днів презентує дві серії фільму «Українська революція». Що таке українська революція в двох словах?

Іван Канівець: Українська революція  це історичний період, який розпочався в 1917р. і закінчився в 1921р. Цей термін виник в істориків, які досліджували цей період. І мій фільм так називається, тому що Всеволод Петрів, автор спогадів, які взяті за основу цього фільму, так і назвав свою книжку «Спомини з часів української революції».

Василь Шандро: Що можна додати до слів Лариси щодо участі кінематографа в історії тих часів?

 Іван Канівець: За радянських часів не було мети реалістично показати той період. Однією з настанов було   не показувати символів української державності: не звучав український гімн, не можна було побачити українського прапору. З часом ситуація, звичайно, змінилася, і  після 1991 року з’явилося дуже багато фільмів на цю тему, але, справа в тму, що ми  досі достеменно не знаємо всього про події тих часів. Зараз відкриваються архіви і відкриваються нові й нові відомості, які після історичного обігу можуть бути підхоплені кінематографом.

Василь Шандро: Як збудований ваш фільм і коли буде показ?

Іван Канівець: Фільм складається з двох серій, кожна з яких по 25 хвилин. 11 травня о 19 в «Червоній залі» Будинку кіно ми організуємо показ одразу обох серій.

Анастасія Багаліка: Період, відображений у вашому фільмі, був періодом якої-ніякої української держави, і є багато нарікань щодо керівництва того часу. Як це описує автор книги, спогади з якої ви брали за основу до цього фільму? Чи не звинувачує він Грушевського, наприклад? І чи можна провести аналогію з сучасними подіями?

Іван Канівець: Українці того періоду проявили дуже важливу якість: вони значною мірою ігнорували політичні поділи чи чвари, яких тоді було так само багато, як і зараз. Тому що для них було важливе майбутнє України. Особливо військові  знали, що їм наразі потрібно створити державу, захистити її, а потім вирішувати політичні питання. Що стосується аналогії, то вона проявляється в методах , які використовується проти України. Все один в один  і народна влада, і заяви московських головуючих, що ніякої війни в Україні немає і таке інше. Але з точки зору результату, то ми бачимо значні відмінності. Тоді бойові дії почалися на початку грудня, а вже в січні в Києві були російські війська.