Українська класична музика має високий рівень якості, — Мирослав Скорик

В “Громадській хвилі” про музику та творчість говоримо з композитором, народним артистом України Мирославом Скориком.

Ірина Соломко: 10 листопада відбувся гала-концерт проекту «Три С» (прим. ред.: Скорик – Станкович – Сільвестров). Наскільки мені відомо, проект матиме продовження в наступному році. Цей рік буде важливим, тому  що це буде ваш ювілейний рік, багато заходів планується саме в цьому контексті, розкажіть про це.

Мирослав Скорик: Мене чекає ця дата, я з неспокоєм на це дивлюся, бо це тяжка досить дата. Там плануються різні концерти, я надіюся, що прозвучать і нові твори. І будуть концерти в різних містах, і не тільки в Україні. Так що мені приємно власне, що таке готується.

Ірина Соломко: Дуже цікаво, що проект «Три С» був не лише у великих обласних містах, але і в невеличких, наприклад, Ніжині. Це дуже надихає, розумію,  як людям в регіонах не вистачає музики. Що вас туди веде?

Мирослав Скорик: Бачите, вони, ці слухачі, не мають такого безпосереднього знайомства з композиторами і музикою. В них є голод на це, вони дуже гарно приймають. Мені приємно бувати там. Там дуже гарна публіка, яка дійсно чекає і захоплюється.

Дмитро Тузов: Збираються повні зали?

Мирослав Скорик: Фактично, так.

Дмитро Тузов: А які нові твори почують люди цього сезону?

Мирослав Скорик: Деякі такі, що я написав недавно. Це і концерт з оркестром, це і концерти нові. Але я не люблю наперед говорити. Тому що я трошки забобонний.

Ірина Соломко: Справді надихає, що ви в такому віці продовжуєте творити. Це ж нелегка праця. Скільки часу займає для вас народження нової композиції?

Мирослав Скорик: Це не можна сказати. Воно часом займає багато часу, буває менше, а часом і не вдається. Бувають і такі, не те щоб невдачі, просто я не можу написати, бо те, що я роблю, мені не подобається. Я не можу випустити якусь таку халтуру, щоб потім на мене сказали «от, щось він виписався» чи щось в такому роді. Це нелегко, але я стараюся.

Дмитро Тузов: А якщо говорити про позитивні аспекти творчості, що вас зараз надихає, що ви точно розумієте, що треба написати. Що є таким поштовхом?

Мирослав Скорик: Це така композиторська рутина. Якщо вже треба, то пишеться. Я думаю, як людина працює багато, все ж таки щось виходить.

Ірина Соломко: Ви композитор, який пише і класичну музику, і джазову. Ви в різноманітних жанрах працюєте.  Як це поєднується?

Мирослав Скорик: Бачите, професійний композитор повинен вміти багато, старатися бути обізнаним в різних напрямках. Тому що подивишся, потрібно писати різну музику на замовлення, допустимо, для балету на льоду, чи для цирку часом. Це не основна робота, але композитор повинен вміти це робити. І якщо він є професіонал, це повинно йому вдаватися. Я з юнацтва захоплювався джазом, з дитинства виступав. Але основна моя робота – це симфонічна і камерна музика. Все вірно.

Дмитро Тузов: Я лише нагадаю, що Мирослав Скорик свого часу писав музику до «Тіні забутих предків».

Ірина Соломко: А я ще хочу сказати, моя улюблена пісня «Намалюй мені ніч» – теж пісня Мирослава Скорика, яка лунала у «Червоній Руті», тому дуже багато класних речей були написані Мирославом Скориком у сучасному стилі.

Мирослав Скорик: Так, я намагався в українській естраді трошки поєднувати з такими світовими сучасними ритмами.

Дмитро Тузов: Які країни почують вашу музику в проекті «Три С»?.

Мирослав Скорик: Про всі не знаю, а так плануються в Польщі найближче, потім будуть кілька концертів  в США найближчим часом. 

Дмитро Тузов: Як ви оцінуєте якість українського музичного поля. От квоти запрацювали на українську музику, що скажете?

Мирослав Скорик: Добре, хай говорить. Українська серйозна музика є на високому рівні і наше виконання тим більше на високому.

Дмитро Тузов: А естрадна, популярна?

Мирослав Скорик: Середньо. Немає достатньо якостей, щоби вийти на широку арену світову. Є окремі пісні, які дійсно є такі, але в цілому дуже важко туди пробитись. 

Повну версію слухайте у звуковому файлі або на відеотрансляції.