Українська культура займає гідне місце у пантеоні світових культур, — Макаренко

Герман Макаренко — диригент Національної опери України імені Тараса Шевченка, головний диригент і художній керівник оркестру «Київ-Класик», народний артист України, заслужений діяч мистецтв України, кандидат філософських наук, доктор мистецтвознавства. Нещодавно ЮНЕСКО нагородила митця званням «Артист в ім’я миру».

Василь Шандро: Що означає для вас і для України звання «Артист в ім’я миру»?

Герман Макаренко: Це високе звання, титул, який присуджується артистам, що зробили певний внесок у збагачення не лише своєї національної, а й світової культури. За історію існування ЮНЕСКО цих звань було присуджено близько 60.

Коли я отримав звістку про те, що генеральна директорка ЮНЕСКО підписала документ про те, щоб нагородити мене ― я передусім зрадів, що Україна отримала такий позитивний месидж від такої поважної міжнародної інституції.

Я болісно сприймаю, коли у різних рейтингах Україна постійно перебуває в останній десятці чи навіть п’ятірці.

Тетяна Трощинська: За що дають таку нагороду, чи це за суму здобутків?

Герман Макаренко: Мабуть, за суму здобутків. По протоколу, це звання отримує номінант із рук директора ЮНЕСКО у штаб-квартирі організації у Парижі.

Коли я дізнався про це, перша думка була, щоб приїхати із камерним складом оркестру Kyiv-Classic, завдяки якому набралася оця сума здобутків, і дати там концерт ― виконати музику із різних континентів як месидж добра, миру, гармонії, позитиву. Саме так ми і зробили.

Тетяна Трощинська: Які зобов’язання накладає на вас це звання?

Герман Макаренко: Артист миру має поширювати основні принципи і цілі ЮНЕСКО ― мир, гармонію, взаєморозуміння, толерантність.

Василь Шандро: З оркестром Kyiv-Classic ООН відзначала свої важливі ювілеї: 60, 65 і 70 років. 70-річчя було відзначено досить оригінально ― з українською музикою.

Герман Макаренко: Ми пишаємося тим, що з представництвом ООН в Україні мали честь відзначати ці ювілеї. На третій ювілей ― 70-річчя ― була ідея, щоб була представлена культура не різних регіонів світу, а різних регіонів України.

Коли цю ідею сприйняли організатори, була пропозиція, щоб більшість учасників були саме з цих регіонів, і цими учасниками були діточки, як символ миру і майбутнього України і всього світу.

Василь Шандро: Щодо української культури в Україні є полярні думки: є думка про селянськість, упослідженість культури, і є радикальні думки від мало не будівництва пірамід. Як ви з колегами почуваєте себе у Відні, Берліні, Парижі, Нью-Йорку чи Лондоні?

Герман Макаренко: Культура ― це надбання людства протягом його існування. Ми часто перемежовуємо поняття культура і мистецтво. Щодо музичної культури і музичного мистецтва ― треба просто кілька разів поїхати у ці світові столиці, зіграти нашу музику і послухати, як реагує зал.

Чи в Тегерані, чи в Америці ― усі однаково гаряче сприймають наше музичне мистецтво і нашу культуру.

Наша культура займає гідне місце у пантеоні світових культур. Коли ми представляли нашу культуру і на 70-річчі ООН, і в ЮНЕСКО, саме відзнака «Артист миру» є відзнакою України і її культури, передусім музичної.

Тетяна Трощинська: Чи справді диригентський стиль добре працює там, де кожен знає свою партію ― як у бізнес-менеджменті?

Герман Макаренко: Це дуже вдале порівняння, тому що мене кілька разів запрошували у бізнес-кола провести паралелі між диригентством і бізнес-структурами. Диригування є процесом керування, який притаманний і бізнесу.

У будь-якій успішній компанії немає людей, які просто займають місце ― вони професіонали і точно знають, що вони мають робити. Так само артисти. Від диригента залежить підібрати команду професіоналів і об’єднати ідеєю, за якою підуть люди ― чи у бізнес-структурі, чи в мистецькому колективі.

Творча ідея у мистецькому колективі ставить все на свої місця.

Люди різного віку, з різними творчими уподобаннями, поглядами на життя ― усі вони не просто грають в одній тональності, а дихають разом, створюють шедевр, бо ідуть за ідеєю.

Василь Шандро: У 90-х чиновники ходили до опери, бо можна було похвастатися модним костюмом. Наскільки це свідчить про рівень культури у державі, коли перші особи відвідують подібні заходи?

Герман Макаренко: Мені важко сказати конкретно, тому що я стою спиною до залу ― це варто було б запитати у солістів опери чи балету.

Але не тільки Мінкультури, але й багато дипломатів із МЗС часто бувають на концертах в опері. І зараз в МЗС є відділ культурної дипломатії, який дуже плідно працює над поширенням нашої культури у світі. Концерт до 70-річчя ООН був випущений на двох компакт-дисках, які до 25-річчя Незалежності були розповсюджені по усіх наших посольствах і дипломатичних місіях у світі.

Василь Шандро: Проекти, які ви реалізуєте в Україні ― і Віденський бал, і Штраус-концерт. Що ще?

Герман Макаренко: Цієї осені дуже хотілося б провести на високому класичному рівні Віденський бал за усіма канонами і традиціями. Завдяки підтримці нашої мерії і мерії Відня, сподіваємося, що так і буде.

Новорічний Штраус-концерт ― це гармонія, світло, радість, свято, те, що так часто бракує людині ХХІ ст.

Василь Шандро: 17 травня відбудеться цікава українсько-польсько-литовська подія.

Герман Макаренко: Це продовження проекту, започаткованого минулого року посольством Польщі до свята Конституції 3 травня ― першої діючої європейської Конституції.

Цього року, за ініціативи посольств Польщі і Литви, буде проводитися концерт прем’єр ― будуть вперше виконані твори литовських і польських композиторів, ну і, звичайно, українська музика.