«Я займалася темою експорту до країн ЄС. Експерти говорять, що українські одяг і взуття мають добрі перспективи в ЄС — це хороша ніша в контексті конкуренції з китайськими товарами, тому що в Україні також дуже дешева робоча сила».
Валентина Клименко говорить, що виявляти нові імена допомагають, наприклад, конкурси, які можуть дати малим ательє можливість вийти на серйозніший індустріальний рівень.
Ірина Славінська: Чи світить нам ходити у крамниці та купувати не дуже дорогий одяг українських дизайнерів?
Валентина Клименко: Для того, щоб ми доросли до того, щоб купувати свою «ZARA» (сегмент fast fashion: поєднання дешевого, але модного одягу), нам треба навчитись для початку шити просто одяг, без додатка «fashion».
Ірина Славінська: А в чому проблема?
Валентина Клименко: Раніше все відбувалося у шоурумах, в режимі ательє і тільки зараз український одяг починає ставати бізнесом. Були якісні покази, прямі ефіри, але бізнес це не цікавило. Перевагу надавали дешевому китайському одягу, а не українському.
Я займалася темою експорту до країн ЄС. Експерти говорять, що українські одяг і взуття мають добрі перспективи в ЄС — це хороша ніша в контексті конкуренції з китайськими
Ірина Славінська: Що наразі є перепоною?
Валентина Клименко: Перепоною було те, що це було нецікаво українському бізнесу. Також проблема в менеджменті — в правильній організації закупки та постачання. Українські заводи вже давно на чужій «давальницькій» сировині відшивають одяг для luxury-сегменту.
Конкурс, про який я писала в статті, мене дуже сколихнув, адже «виловив» багато талановитих людей, які мають маленькі ательє на периферії, але вже щось роблять, змінюють тенденцію на мікрорівні.
0