Громадське радіо
Він орієнтований на введення українських школярів у світ проектування мікроелектроніки на основі реальних сучасних індустріальних практик.
Що це за експериментальний освітній проект UkrTronics, ми запитаємо в виконавчої координаторки та ініціаторки проекту UkrTronics, запрошеної дослідниці у Стенфорді Світлани Хуткої.
ТетянаТрощинська: Що це за проект?
Світлани Хутка: Це проект, котрий народився як частина більшого проекту, а саме партнерства від університету до індустрії. Це як форма економічної та публічної дипломатії, за рахунок котрої Україна може краще себе презентувати в світі, і таким чином більш щільно включатися в інноваційні системи виробництва наукоємних технологій, розробок і так далі.
Проект UkrTronics спрямований на учіння школярів тому, як проектувати мікропроцесори.
Чим це відрізняється від існуючих програм, які є в Україні? Переважно, вони вчать програмувати вже існуючі мікропроцесори. А в даному разі дітям будуть пояснювати логіку проектування чіпів.
Проект UkrTronics спрямований на учіння школярів тому, як проектувати мікропроцесори
Любомир Ференс: Ви сказали, що є програмування, а ви будете вчити проектуванню. В чому різниця?
Світлани Хутка: За аналогією: ви можете вчитися водити готову машину, або ви можете навчитися, як створити сучасну якісну машину, яку хтось потім до себе експортує.
Отже, проектування та дизайн мікропроцесорів — це як раз про те, як створити таку машину.
Любомир Ференс: І це ціла наука?
Світлани Хутка: Так, звичайно, це специфічні мови проектування, специфічні плати, на яких вони будуть вчитися це робити, і це плати, до речі, на яких вчаться студенти Стенфорда.
Тетяна Трощинська: Хто ці діти, які можуть потрапити в цю програму?
Світлани Хутка: Перший відбір ми робимо, в першу чергу, для дітей учасників бійців АТО, із родин переміщених осіб та обдарованих дітей, учнів фізико-математичних шкіл. І зараз ми це робимо в Києві, тому що з логістичної точки зору в нас недостатньо ресурсів, щоб адекватно забезпечити присутність дітей з регіонів.
Але ця програма за задумом повинна масштабуватися та поширюватися на всю Україну. І на щастя, в мене була можливість говорити про це не тільки з представниками Малої Академії Наук та різними коледжами, але й з прем’єр-міністром та міністром освіти.
Ви можете вчитися водити готову машину, або ви можете навчитися, як створити сучасну якісну машину, яку хтось потім до себе експортує
Тетяна Трощинська: Ви можете розраховувати на якусь підтримку з їхнього боку?
Світлани Хутка: Потенційно — так. В понеділок мені подзвонили з патронатної служби пані Гриневич, з нею буде зустріч, на якій обговоримо, як ми можемо співпрацювати, тому що зараз ця програма має експериментальний характер — ніхто ніколи дітей не вчив працювати із мікропроцесорами індустріального типу, котрі використовуються у найсучасніших розробках в таких компаніях як Аpple Tesla, Intel, Samsung. Це дуже новаторський підхід
З іншого боку, вправи так розроблялися, щоб бути доступними для дітей різних вікових категорій.
Буде два інтенсиви, основна програма — п’ятиденний інтенсив із цифрової електроніки. Діти, які не потягнуть, зможуть просто пройти програму із основ електроніки.
І ми дуже задоволені, що нам вдалося отримати офіційну підтримку від кампанії Imagination Technologies, — це дуже велика компанія Кремнієвої долини, котра на мікропроцесорах розробляє багато нових технологій. І саме їхні плати будуть використовуватись.
Ніхто ніколи дітей не вчив працювати із мікропроцесорами індустріального типу, котрі використовуються у найсучасніших розробках в таких компаніях як Аpple Tesla, Intel, Samsung
Тетяна Трощинська: Якщо діти від 7 до 17 навчаться це робити, що вони далі робитимуть в Україні?
Світлани Хутка: В нас є декілька осередків, де починають працювати із проектуванням мікропроцесорів, навіть є декілька міст, де їх пробують штампувати, хоча переважно їх штампують в Китаї. Але тут йдеться не про штамповку, а про виробництво. Коли центр знаходиться в Україні, працює з міжнародними партнерами, і потім ця продукція закуповується за кордоном, то ось безпосередня користь.
Тетяна Трощинська: Чи потрібні якісь базові знання у школярів?
Світлани Хутка: Хоча б закон ОМА потрібно знати. Там є кілька ступенів, які дозволяють зрозуміти логіку переходу до складніших рівнів. Зрозуміло, що ніхто за 5 днів не навчить дитину бути інженером-електронщиком.
Ключова мета цієї програми — перевірити, як діти сприймають матеріал, наскільки можна автоматизувати якісь вправи, що потрібно полегшити. Тому ця програма експериментальна. І дуже важливо, що вона вперше відбувається в Києві. Здається, до нас це пробували робити хіба що в Південній Кореї, але тоді це були ще дуже дорогі технології. Зараз вони доступніші.