Українські виші можуть інтегрувати у свої програми онлайн курси, - Примаченко

В студії працюють журналісти «Громадського радіо» Дмитро Тузов та Любомир Ференс, в гостях – Іван Примаченко, співзасновник курсів

Любомир Ференс: Прометеус за 40 днів зібрав 515 тис. гривень, при спочатку заявлених 400 тис., на запуск пілотного проекту змішаного навчання у кількох українських вишах в різних містах України. Що тепер з тими грошима буде? 

Іван Примаченко: Прометеус займається 2-ма генеральними напрямками: з одного боку, ми робимо безкоштовні онлайн-курси, перекладаємо найкращі західні безкоштовні онлайн-курси, з іншого боку (те, на що теж збиралися гроші) – інтеграція масових відкритих курсів в навчальний процес вишів. У нас є надзвичайно популярний повністю перекладений, дубльований нами на українську мову Гарвардський курс «Основи програмування». На ньому вже навчаються близько 70 тис. слухачів. Цей курс ми плануємо інтегрувати в навчальний процес вишів. Що мається на увазі? З 1 вересня студенти замість звичайних лекцій переглядають лекції цього онлайн-курсу, виконують у нас на сайті завдання, отримають відповіді на поточні запитання, але в оффлайні, в університеті залишається напівіндивідуальна робота зі студентами,зберігаються ті форми роботи, які неможливо перенести в онлайн (семінари та контроль – щоб студенти не вигадували собі оцінки). В результаті, отримуємо комбінацію найкращого від світу онлайн та оффлайн навчання. Тобто студенти у будь-якому виші України зможуть навчатися по Гарвардським курсам. З 1 вересня низці університетів це буде доступно.

Дмитро Тузов: А як на все це реагує Міністерство освіти? Чи інтегрує воно в навчальні курси та програми? Бо в системі освіти завжди була значна бюрократія.

Іван Примаченко: Нещастя зараз із новим законом «Про вищу освіту». Ми тут трошки незалежні від Міністерства освіти, бо ці функції децентралізовані. Восени ми можемо це запустити, перевірити і гарантувати підвищення результатів навчання без жодних консультацій з Міністерством. Але, враховуючи те, що ми плануємо це розгортати як системну реформу української освіти, то тут ми будемо контактувати з Міністерством освіти. Поки їхня позиція нам невідома, але зараз ми з ними обговорюємо інший пілотний проект – запровадження цих курсів в шкільну програму. Наприклад, в 10 класі є курс економіки. Ми хочемо взяти курс «Підприємство» викладача Києво-Могилянської бізнес-школи, курс «Критичного мислення» і зробити можливим використання вчителів на уроках замість традиційних підручників з економіки.

Любомир Ференс: У вишах студент зможе передивитися ці курси, але його буде зобов’язувати іспит?

Іван Примаченко: Так, це повна інтеграція. Тобто у людини є мотивація, вона має скласти іспит. Оцінка за цей іспит увійде у диплом державного зв’язка.

Дмитро Тузов: Але ж хтось має інтегрувати, щоб це в дипломі було?

Іван Примаченко: Це вважається звичайним курсом, який слухають студенти.

Дмитро Тузов: Тобто це на розсуд навчального закладу, який вводить цей курс?

Іван Примаченко: Так. Будуть ті ж курси, але читатися вони будуть методом змішаного навчання.

Любомир Ференс: Розкажіть трохи більше про змішане навчання. Які плюси та мінуси від нього можуть бути?

Іван Примаченко: Майже всі плюси, бо це формат, який комбінує в собі найкраще від онлайн на оффлайн-навчання. Від онлайн – те, що люди можуть навчатися в будь-якій точці країни від найкращих викладачів, вони можуть отримувати доступ до найкращих світових програм безкоштовно та в зручний час. Там є інтерактивні вправи – людина не має чекати поки її роботу перевірить викладач, роботу автоматично перевіряє система. Оффлайн система передбачає недоліки онлайн-навчання. В чистому оффлайні люди втрачають мотивацію, а тут їх мотивує іспит.

Дмитро Тузов: Як на мене, існує проблема. Є проміжний етап, який засвідчує певний рівень підготовки – це іспити. Ті люди, яки їх приймають, також мають бути на рівні.

Іван Примаченко: Це абсолютно справедливе зауваження. У викладачів збираються найбільш складні елементи – це викладання лекцій і продумування систем завдань. Викладачі залишають за собою консультації. Але ж 70 % курсу вони запороти не зможуть.

Дмитро Тузов: Але вони будуть оцінювати – ось в чому проблема.

Іван Примаченко: Ця реформа змішаного навчання може швидко, якісно та без затрат зробити цей стрибок на 70 %, ті 30 %, які залишаться, мають реформуватися класичними методами.

Любомир Ференс: Викладачі, які будуть приймати іспити, фактично вирівнюються зі студентами, бо вони також будуть змушені вчитися.

Іван Примаченко: Так, їм потрібно буде сідати і дивитись всі ці онлайн-курси. Цей аспект більш демократизує аспект і вирівнює викладачів зі студентами. Класні викладачі продемонструють здатність в навчанні.

Дмитро Тузов: Безкоштовні онлайн-курси надають провідні університети світу. Ви аналізували наскільки вони якісні?

Іван Примаченко: Вони дуже якісні. Ці курси прозорі, там є анонімна критика. Людина, яка планує викласти свій курс, повинна бути впевненою в його якості. Ми спостерігаємо, що коли у нас викладач хоче викласти курс, ми його попереджуємо про прозорість.

Дмитро Тузов: Якщо людина не має коштів на навчання закордоном, чи можливо завдяки цим курсам отримати освіту світового рівня?

Іван Примаченко: Зараз це стає можливим. Кількість цих курсів збільшується, вони об’єднуються в цикли та цілі спеціальності. Вже декілька магістерських програм можна пройти безкоштовно. Зібрати повноцінну бакалаврську програму поки не зможете. Але ж кількість курсів зростає.

Любомир Ференс: Чи зможуть онлайн-курси збалансувати систему доступу до знать у світі, де країни зможуть за рахунок онлайн-курсів хоч на краплину зрівнятися зі своїми західними колегами?

Іван Примаченко: Ми над тим і працюємо. Тут є шанс революційної зміни. Ми повинні розуміти, що Україна може стати першою країною у світі, яка проведе таку повноцінну реформу зі змішаного навчання. Якщо ми скористаємось цією можливістю, це стане освітньою революцією.

Дмитро Тузов: А як такі онлайн-курси можуть бути інтегровані до середньої школи?

Іван Примаченко: Тут навіть зручніше, бо в школі набагато менше предметів. Частину лекцій діти зможуть дивитися вдома, частину – на уроці. Потім викладач індивідуально або напівіндивідуально допоможе все зрозуміти. Завдання будуть виконуватись онлайн, але самостійні та контрольні роботи будуть проводитись в школах.