«Український прапор не потребує корекції», — історик Микола Чмир

У студії працюють Ірина Соломко та Любомир Ференс, а на зв’язку із нами історик, геральдист Микола Чмир.

Любомир Ференс: Розкажіть детальніше, чому саме синій, жовтий є кольорами нашого національного стягу?

Микола Чмир: Кольори нашого державного прапора мають глибинне походження. Вони пов’язані із кольорами Галицько-Волинського князівства. Пізніше — Львівської землі: золотий лев на синьому тлі.

Національними в сучасному розумінні ці кольори стають в середині 19 ст., а саме у 1848 році, коли головна Руська рада на Галичині візьме їх за національні. Пізніше вони поширюються на Наддніпрянщину, де набувають дещо іншого значення: золотий лан під блакитним небом.

У 1918 році ці кольори стають державними. Початок цьому поклала Центральна Рада, коли прийняла закон про флот. У ньому було визначено комерційний та військовий прапори. Що стосується комерційного — він вважався тотожним державному.

Ірина Соломко: Стосовно перевернутого прапора: багато хто вважає, що його треба замінити.

Микола Чмир: Про перевертання говорилося давно, ще навіть у міжвоєнний період. На Галичині теж була дискусія, яка, як вважалося, посилалася на вимоги геральдики: верхня смуга має відповідати кольору гербової фігури (золотий тризуб), а нижній — кольору щита. Насправді, геральдика такого правила не знає, вона взагалі прапорів не стосується.

Сюди приплітають і фен-шуй, і псевдоязичницькі трактування про те, що в нас вода нібито заливає сонце і таке інше. Це немає жодного наукового підґрунтя.

Поєднання синього зверху і жовтого знизу — історично обґрунтовано і не потребує жодних корекцій.