В подальшому співпраця з Громадською Радою Доброчесності покращиться, — голова ВККС

Президент висловив задоволення тим, як пройшов конкурс до оновленого Верховного Суду. У студії Громадського радіо дізнавались, як конкурс оцінює голова ВККС Сергій Козьяков та член ГРД Роман Куйбіда

Ведучi

Лариса Денисенко,

Андрій Куликов

Гостi

Роман Куйбіда

В подальшому співпраця з Громадською Радою Доброчесності покращиться, — голова ВККС
https://static.hromadske.radio/2017/07/hr_hh_2017-07-28_kozyakov_kuyibyda.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/07/hr_hh_2017-07-28_kozyakov_kuyibyda.mp3
В подальшому співпраця з Громадською Радою Доброчесності покращиться, — голова ВККС
0:00
/
0:00

27 липня ввечері Вища Кваліфікаційна Комісія Суддів оголосила тридцятки кандидатів, що увійшли до рейтингу конкурсу до Верховного Суду України. 

 

Андрій Куликов: З одного боку, є похвала від президента, який сказав, що ми вправі пишатися нашим конкурсом до оновленого Верховного Суду України. З іншого ж, ціла низка громадських організацій висловила незадоволення тим, як відбувався конкурс. Рух Чесно  та Автомайдан заявляють, що до 80% кандидатів — судді з підмоченою репутацією. Що ви скажете?

Сергій Козьяков: Потрібно завжди порівнювати з чимось. Давайте цей конкурс порівняємо з тим, як добирали суддів ще декілька років тому, вже не кажу десять років тому. Вперше в історії України в суди ВСУ можна було стати на відкритому конкурсі, вперше могли стати не тільки судді, а відповідно до закону, і адвокати, і юристи-науковці з професійним досвідом роботи не менше десяти років.

Андрій Куликов: Їм вдалося пройти?

Сергій Козьяков: Вдалося. Ще на початку ми бачили, що близько 30% кандидатів, які подали документи, були адвокатами, юристами-науковцями або зі змішаним стажем. Приблизно так і вийшло: десь 24-26%. Раніше ніколи серед суддів ВСУ не було представників таких юридичних професій.

Ми зробили порівняльний аналіз досвіду 45 країн, включаючи багато країн Європи, передові країни Азії та Північної Америки. Можна порівняти наш майбутній Верховний Суд з Верховним Судом Португалії, там 65 суддів,  в США, до речі, 9. Так от в Португалії існує квота до 10%: не судді можуть стати суддями Верховного Суду. У нас 23-25%, і це вперше.

Вперше будь-який громадянин України (і не тільки) міг познайомитися на сайті нашої комісії з так званим досьє кандидата. Це величезний обсяг інформації про його професійну діяльність та особисте життя, з декларацією доброчесності, родинних зв’язків, з матеріалами НАБУ: 250 сторінок мінімум, а є досьє на 1800 сторінок.

Андрій Куликов: Скільки серед переможців жінок?

Сергій Козьяков: Трошки менше 50%. Наймолодшому кандидату, здається, 33 роки, а найстаршому 63 роки.

Андрій Куликов: Громадська рада доброчесності перевіряла суддів на доброчесність, це громадський орган, до якого увійшли як юристи, так і зовсім не юристи. Наскільки їхні висновки вам заважали чи допомагали? Наскільки були обов’язкові для ВККС?

Сергій Козьяков: Не хотів би казати, що заважали. Відповідно до закону вони мають сприяти діяльності комісії. Вони мають право збирати інформацію і надавати комісії документ, інформація може бути позитивною або негативною, або ж висновок, який завжди негативний.

Ці висновки були найбільш серйозною інформацією про кандидатів. Там могло буди написано щось неприємне стосовно статків кандидата, його поведінки. Дуже часто це могло стосуватися рішень, які журналісти та громадськість називають сумнівними, якщо кандидат суддя.

Документи, які надходили від ГРД, це приблизно одне з 20 джерел інформації. У нас була інформацію, яку нам надавало НАБУ, НАЗК, Міністерство оборони, Державна судова адміністрація.

Андрій Куликов: Наскільки я пам’ятаю, у складі ВСУ чотири суди?

Сергій Козьяков: Так. Склад нового ВСУ відрізняється: це будуть чотири касаційні суди і над ними так звана велика палата. Коли буде сформований ВСУ, будуть ліквідовані чинний ВСУ і три Вищі спеціалізовані суди. Ці три суди і нинішній ВСУ — це 330 суддів, зараз менше. В новому ВСУ відповідно до закону може бути до 200 суддів, зараз є 120 кандидатів.

Андрій Куликов: Телефоном на зв’язку з Громадським радіо Роман Куйбіда, член ГРД. Наскільки ГРД задоволена співпрацею з ВККС?



 

Роман Куйбіда: Цей конкурс і такий вид діяльності для нас є новим. Було багато, можливо, багато непорозумінь, з нашого боку так само було й чимало вимог, зокрема стосовно більшої прозорості, відкритості результатів. Ми неодноразово зверталися до ВККС, щоб, наприклад, оприлюднили роботи кандидатів, рішення. Але загалом я оцінюю нашу спільну роботу досить позитивно, сподіваюся, вона дала певний результат. Хоча, як на мене, він міг би бути значно кращим навіть в умовах кандидатів, які є.

Є деякі сумніви стосовно того, чи реально відбудеться оновлення. Результатом стало те, що майже половина кандидатів, —  це судді тих самих судів, які мають бути ліквідовані. Вони будуть домінувати серед інших кандидатів і ці неформальні негативні практики, що існують в цих судах, можуть клонуватися і в новому ВСУ, це одна з найбільших загроз.

Є розчарування, що фактично кожен четвертий кандидат, рекомендований до призначення, — з негативним висновком від ГРД, який було проігноровано. Розчаровує, що ВККС поставила досить низьку планку щодо таких критеріїв, як доброчесність і професійна етика. На жаль, у багатьох випадках, коли кандидати дозволяли собі неетичну поведінку та неетичне спілкування з журналістами, це ігнорувалося.

Також ігнорувалися випадки, коли кандидати не зазначили в декларації доброчесності, наприклад, те, що їхні рішення призводили до програшу України в ЄСПЛ, коли ігнорувалися конкретні рішення ЄСПЛ.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чому критерії доброчесності трактувалися в бік негативу? Чи можна було цього уникнути, взятися до співпраці перед цим з ВККС і порозумітися стосовно спільних критеріїв щодо доброчесності?

Роман Куйбіда: Насправді, ми не вигадували якісь нові критерії, вони є в міжнародних документах, в кодексі професійної етики, ми також орієнтувалися на методології, яку затвердила ВККС щодо критеріїв доброчесності та професійної етики.

Насправді, якби ми бачили вмотивовані рішення ВККС, можливо, зрозуміли б її логіку. Але наразі ці рішення досі неопубліковані, а ми й досі не знаємо, чому деякі наші досить серйозні документи були проігноровані.

Що стосується майна, ВККС переважно погоджувалася з аргументами ГРД, що є певна невідповідність між легальними доходами і майном, або ж є певна непослідовність у декларуванні.

Лариса Денисенко: Пане Сергію, хочеться почути ваші відповіді на те, що говорить Роман Куйбіда.

Сергій Козьяков: Він знає мою думку про те, що я дуже поважаю його як фахівця, ми багато років з ним знайомі, є членами Ради з питань судової реформи. Те, що ви зараз почули, це ознака дискусій, які були між членами ГРД та членами ВККС.

У нас була серйозна проблема. ГРД була створена і практично одразу почалася робота в рамках конкурсу до ВСУ, який є унікальним в історії України і в таких масштабах — у світі.

 

 

Щодо дискусійних речей, наприклад, прозорість. Практично в світі нема прикладів, коли під час таких конкурсів в прямому ефірі є трансляція співбесід з кандидатами, де можна дізнатися, що саме вони відповідають на дискомфортні питання членів комісії; це безпрецедентно, коли в засіданні може брати участь представник громадськості, доповідати свою інформацію від імені ГРД і ставити кандидату питання.

Звичайно, є бажання сказати: тут треба покращити в подальшому, тут є недоліки. Ми й думали, що в нас будуть недоліки та помилки, тому оголосили конкурс не на 200 посад, а всього на 120, щоб був другий тур і ми врахували недоліки та помилки.

Я дякую Роману Олексійовичу за слова щодо того, як комісія працювала по майну та майновим статкам кандидатів. Те, що він згадав про судові рішення, які постановляли кандидати-судді, то європейські рекомендації говорять, що під час кваліфікаційного оцінювання (тут була саме така процедура) не можна давати оцінку судовим рішенням, навіть якщо вони були предметом розгляду ЄСПЛ. Можна говорити, що вони суспільно значущі, ми намагалися звертати увагу на них, але в нас навіть було декілька зустрічей з послами іноземних країн, які тут працювали. Вони якраз і звертали більшу увагу на ту частину доброчесності, що стосується статків кандидатів, але практично нічого не говорили по судовим рішенням кандидатів-суддів.

Думаю, тут у нас є серйозна можливість після цього конкурсу зібратися, зробити декілька робочих зустрічей, обговорити, де ми можемо покращити співпрацю. Думаю, найближчі тижні ми присвятимо саме цьому. А документи щодо переможців наступного тижня ми передамо у Вищу раду правосуддя, саме вона дає останнє слово.

Лариса Денисенко: Ви представник науки та адвокатури у ВККС, фактично більшість членів та членкинь — судді. Якщо аналізувати досвід подібних органів в інших країнах, там представлено дуже багато суддівства, це цілком зрозуміло. Але тут виникає так, що судді, які фактично не пройшли перевірку, перевіряють та екзаменують колег за кількома показниками. Ми знаємо, що корпоративна суддівська культура дуже глибока, зав’язує людей. Ви відчували спротив серед своїх колег та відстоювання певних людей, яких вони підтримували?

Сергій Козьяков: Я дійсно людина не з системи. Головою комісії мене обрали судді, це був перший крок два з половиною року тому. І це вимога наших європейських колег, що в системі судоустрою, в органах суддівського самоврядування, —більшість мають складати судді, й обрані суддями.

Зараз в нас не зовсім судді, зараз нас 16: дев’ять — це судді у відставці і одна діюча суддя, шість — адвокати-науковці. Саме ці члени комісії вперше в історії України минулого року запровадили процедуру так званого первинного кваліфікаційного оцінювання суддів, під час якої ми вперше в прямому ефірі ставили питання на підставі інформації, яку нам надавало НАБУ. Саме ці члени комісії провели перший безпрецедентний та найпрозоріший конкурс.

Лариса Денисенко: Загалом цей конкурс (навіть врахувавши кандидатів та кандидаток, які ввійшли в тридцятки, але мають сумнівний бекграунд, на думку ГРД) може у подальшому дисциплінувати цих людей, можливо, і на себе вони подивляться трохи інакше?

Сергій Козьяков: Ми вже всі разом подивилися на них трохи інакше, навіть радикально. Вони пройшли фантастично виснажливий конкурс, який тривав дев’ять місяців. Вони зараз зовсім інші. Треба пам’ятати, що ще чотири кодекси чекають в парламенті, які встановлять для них нові правила. Буде чотири касаційні суди і над ними велика палата, завдання якої — приймати рішення, обов’язкові для всієї судової системи; нікуди не дівається НАБУ і НАЗК, громадськість, яка за останні пару років стала, більш професійною, знають, як знайти важливі деталі, а також нікуди не діваються ЗМІ.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.