В Україні успіх ученого вимірюється написанням звітів, — професорка
З гостями студії говоримо про актуальні питання української науки
Що таке біль з медичної точки зору і як відбуваються дослідження цієї теми в Україні, говорить Нана Войтенко, доктор біологічних наук, професорка, заступниця директора Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, зав. лабораторії сенсорної сигналізації та Ірина Новоставська, організаторка проекту «Інтелектуальні дискусії»
Василь Шандро: Яка тема наступної зустрічі «Інтелектуальні дискусії» та де і коли вона відбуватиметься?
Ірина Новоставська: 20 січня в Radisson Blu, що на Ярославовому Валу 22. Тема — «Актуальні виклики науки». Вона стала резонансною, навіть реєстрацію, на жаль, вже закрили (хоча вона умовно відкрита для ЗМІ), адже зала не вміщує всіх охочих. Дискусію можна буде побачити онлайн: http://indi.com.ua/.
Василь Шандро: Хто братиме участь у цій дискусії?
Ірина Новоставська: Участь братиме, власне, Нана Войтенко, Олександр Скороход — науковий співробітник Інституту молекулярної біології та генетики НАН України, голова Ради молодих вчених НАН України, Микола Роєнко — президент компанії Miratech, Роман Качур — заступник Міністра фінансів, Дмитро Дроздовський — головний редактор журналу «Всесвіт».
Василь Шандро: Нано, що досліджують у лабораторії сенсорної сигналізації?
Нана Войтенко: Мы исследуем то, что воспринимает наш организм извне — сенсорные сигналы: это воздействие, которые мы получаем извне, обрабатываем и реагируем на них. В частности, мы сосредоточены на тех сигналах, которые могут вызвать боль.
Василь Шандро: А що таке «біль»: є якесь доступне визначення?
Нана Войтенко: Боль — это защитная реакция организма, которая необходима для того, чтобы организм сохранял свою целостность. Она помогает организму отличить вредное воздействие от полезного. Боль —сигнал, который есть результатом неправильной работы органа.
Есть люди, которые рождаются без определенных рецепторов и не ощущают боли. Раньше они не доживали до взрослого возраста, потому что могли обжечься, пораниться и не почувствовать этого.
Тетяна Трощинська: Наскільки шкідливо жити з болем?
Нана Войтенко: С болью жить очень вредно. Во всем мире даже организовано отдельные больницы, которые борются с болью, не зависимо от ее происхождения. Если есть возможность — нужно бороться с причиной, но бороться с болью тоже очень важно.
Тетяна Трощинська: В якому стані зараз перебуває біомедицина в Україні?
Нана Войтенко: Это очень сложный вопрос. Дело в том, что развитие биомедицины очень сильно зависит от финансирования. Нельзя сделать качественную науку при том финансировании, которое сейчас имеем. Хотя у нас есть и разработки, и хорошие ученые, и лаборатории. У нас есть прекрасные умы и мысли, но мы вынуждены искать поддержку за рубежом, поскольку внутри страны мы ее не имеем.
Тетяна Трощинська: Український бізнес та фармація мали б бути зацікавлені у таких дослідженнях?
Нана Войтенко: Казалось бы, да. Но на самом деле, сейчас дешевле купить какую-то формулу и производить generic (формула, которую кто-то придумал, запатентовал и продал), чем вкладывать в развитие своего лекарства. Вывод нового лекарства на рынок — это 10 лет и миллиард долларов. Это средняя цена любого лекарства.
Василь Шандро: Проблема науки — це відсутність грошей, корупція чи застарілі кадри?
Нана Войтенко: Есть две проблемы: отсутствие денег и неэффективность управления. К примеру, у НАН есть около 100 институтов и около 35 тыс. сотрудников. На них выделено 2 млрд грн — это очень маленькая сумма и даже она тратится неэффективно.
Никто не проверяет, работают ли сотрудники эффективно. Сегодня эта эффективность меряется написанием отчетов. Это абсурд. У нас недостаточно экспертов, чтобы оценить качество.