В уяві ультраправих партій Польщі існують якісь інші українці, — журналіст

Коли історія стає політикою: про нинішній стан українсько-польських стосунків запитуємо політолога, викладача Варшавського університету Адама Бальцера і журналіста Романа Кабачія. 

Третина поляків має негативне ставлення до українців

Василь Шандро: Що ж зараз відбувається в українсько-польських стосунках?

Роман Кабачій: Конкретним приводом стало прийняття в п’ятницю Сеймом Польщі поправки до закону про їхній Інститут національної пам’яті, за яким вноситься покарання за пропаганду так званого слова «бандеризму», там багато разів вживається слово «український націоналізм» і так далі. За заперечення злочинів українських націоналістів польському народові, також є поправка про євреїв: не можна говорити про участь польського народу в Голокості. І це викликало обурення в Ізраїлі. Натомість для нас це лише чергова фаза такого загострення, з іншого боку, я би не дуже з цього приводу обурювався, оскільки в чергове (це було сказано в заяві українського МЗС) це великою мірою носить внутрішньо-польський політичний характер. Антиукраїнський такий прапор використаний для підняття рейтингу невеликої популістичної партії Kukiz’15.

Тетяна Трощинська: Чому ця ситуація, пов’язана з українсько-польськими історичними подіями, є політичним капіталом Польщі зараз, що не так з внутрішньою ситуацією, що використовуються ці речі?

Адам Бальцер: Я думаю, що існує різниця, якщо йдеться про ставлення українців до поляків. В Україні я бачив багато досліджень громадської думки, і ми можемо зауважити, що існує дуже позитивний підхід українців, поляки для них найкращі приятелі. В польському суспільстві існує інша ситуація – одна третина поляків мають загально-позитивне ставлення до українців, одна третина – байдужі, і, на жаль, 35% мають негативний підхід до українців.

Законопроект отримав підтримку не тільки партії Kukiz’15, а також найважливішої партії в нашому сеймі «Право і справедливість».  Це питання, що в Польщі політична еліта може грати з цією карткою антиукраїнської риторики, щоб отримати підтримку електорату.

Тетяна Трощинська: Тобто політики користаються настроями, які вже є?

Адам Бальцер: Це правда, що це питання настроїв громадян Польщі. Ми маємо в польському Сеймі вперше партію, яка є дуже відкрито антиукраїнська. Це Kukiz’15, це нова ситуація. Крім того, маємо зіткнення різних інтерпретацій цієї тяжкої історії в відносинах між нами. Але крім того, існує в Польщі зростання етнічного націоналізму.

Роман Кабачій: У 2003 році вперше досить серйозно відмічалася річниця Волинської трагедії, і від того часу, яка би політична сила не приходил, вона вже не могла відмовитися від Волинського питання, і вона цим питанням оперувала. Фільм «Волинь» доклав також до цієї точки зору. І коли люди, які зустрічають українців-заробітчан (які не завжди є гіпер-культурними людьми, інколи навіть хамськими) на них докладається образ Волині. Вони не вникають, що Україна може бути інша, культурніша, це все накладається. Дуже часто люди просто-напросто готові слухати популістичні гасла і робити висновок про Україну з них.

Адам Бальцер: В проекті цього закону є думка, що Польща мусить рахуватись з фактом, що тепер маємо багато українців в Польщі, і, що між ними теж є багато людей, які можуть підтримувати ідеологію українських націоналістів.

Роман Кабачій: Бути носіями бандерівської свідомості.

Адам Бальцер: Є думка, що український націоналізм є нацизмом.

Роман Кабачій: В нас на рівні міжлюдському дуже багато є зв’язків – наукових, культурних, освітніх. Люди їздять на тренінги, запрошують один одного. Це все відбувається десь паралельно до цих заяв. В уяві ультраправих польських політиків існують якісь зовсім інші українці, ніж ми з вами тут сидимо в Києві. Якась паралельна реальність. 

Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.