Вбивство кримського активіста під час незаконного обшуку ФСБ — це новий рівень залякування населення — правозахисник

Гості — правозахисниця, дружина політв’язня, одна з координаторок ГО «Кримське дитинство» Муміне Салієва та аналітик Кримської правозахисної групи Олександр Сєдов.

Анастасія Багаліка: Багато хто пише з приводу позавчорашніх та вчорашніх подій в окупованому Криму, що таких випадків, коли людину вбивають під час затримання, раніше не було. Чи це дійсно безпрецедентна ситуація для окупованого Криму?

Олександр Сєдов: Під час окупації ми дійсно не фіксували жодного випадку, коли б людину вбивали під час затримання. Це виглядає як політично або релігійно вмотивована справа, коли переслідують мусульман. Немає ніяких підстав застосовувати зброю під час затримання, тим більше вбивати людину. Свідків під час цієї події не було. Є підстави вважати, що це фактично було вбивство.

Анастасія Багаліка: Загиблий Рахімов був пов’язаний з якоюсь організацією? Я намагаюсь зрозуміти взагалі, чому ФСБ вирішило до нього вдертися.

Олександр Сєдов: Згідно з інформацією, яку нам надали, він був мусульманином, відомий як людина релігійна. Про підстави для обшуку ми не знаємо. Уже потім дружині повідомили, що відкрита справа за 317 статтею російського Кримінального кодексу. Це стаття про «перешкоджання або протидію працівникам міліції».

Анастасія Багаліка: Виходить, що цю справу відкрили на вбиту силовиками ж людину? Я правильно розумію?

Олександр Сєдов: Так, абсолютно. Справу відкрито не як причину обшуку, а після вбивства, щоб якось виправдати, чому людину вбили. А відомостей про те, в чому її звинувачують, досі немає. Якщо тільки для того, щоб перевірити, чи ця людина з точки зору Російської Федерації перебувала незаконно на території Криму (як і його дружину, яку відправили в табір людей, які незаконно перебувають у Криму), то немає ніяких причин використання зброї.

Єдине, що про нього відомо, то це те, що він був мусульманином, релігійною людиною, брав активну участь в суспільному житті мусульманської громади.

Муміне Салієва:На жаль, немає жодної конкретної інформації про місцеперебування дружини — Сахіби. Єдине, що згідно з рішенням суду, її повинні були помістити в Центр тимчасового утримання мігрантів, так званий розподільчий центр. Після судового процесу її вивели троє співробітників спецпризначення. Уже ввечері наші активісти почали цікавитись, де вона, щоб передати їй передачу.

Співробітники поліції сказали, що попередньо її відправлять в розподільчий центр Краснодару. Також вчора між восьмою та дев’ятою годиною вечора до будинку, де проживала родина покійного Рахімова, приїхали представники органів опіки, щоб забрати дітей. На той момент кілька сотень кримських татар були в будинку, вони проводили вечірню молитву. Дітей в будинку не було. Ми досі не знаємо, де діти.

Історія переслідування та репресій цієї родини почалась ще кілька років тому в Узбекистані. Потім родина перебралась в Москву, просила політичного прихистку. Їм відмовили. На жаль, репресії проти родини покійного Набі Рахімова жахливі. Його вже нема, його удову депортують згідно з вчорашнім рішенням суду. Дітей заберуть органи опіки або родичі.

Також вчора адвокат розповів, що тіло вбитого повинні віддати через три дні. Але зараз ми можемо спиратись тільки на повідомлення з офіційних структур. За два дні знищено, стерто цілу родину.

Я вчора до останнього була поруч з цією жінкою, тримала її за руки. Її руки були крижаними, вона не спала понад добу. З пів на третю дня 11 травня до третьої години ночі вона перебувала в головному слідчому управлінні. Під час вечірнього розговіння вона не їла. Поки приїхала додому (а це півтори-дві години від Сімферополя). Тобто тільки о п’ятій годині ранку була вдома. Під час посту ми маємо їсти о восьмій годині вечора. Коли вона приїхала додому, то встигла випити тільки склянку води. Вчора, коли я на неї дивилась, я просто не уявляла, як можна було це все витримати. Це дуже жахливо.

Ми протягом останніх семи років бачили багато зухвалих прецедентів. Наприклад, кримінальні процеси проти жінок, які стояли перед так званим судом з немовлятами на руках.

Олександр Сєдов: Набі Рахімов не тільки розумівся на громадянських правах, але й активно їх захищав. Його звинувачують, що нібито він був в Узбекистані учасником «Хізб ут-Тахрір» (ісламістська організація, заборонена на той час в Узбекистані, заборонена в Росії — ред.). Я ще не перевіряв цю інформацію, але вони працювали виключно мирним шляхом. Виходить, що приїхали до людини й просто вбили. Вбивство — це порушення права на життя. Немає ніяких свідків. Якщо людина здійснювала якийсь опір, можна було оточити будинок, намагатися з ним домовлятися.

Анастасія Багаліка: У вас є версії, чому це все відбулося? Раніше такої жорстокості не було.

Олександр Сєдов: На мою думку, це новий рівень залякування населення. Першим було зникнення осіб, потім були шалені терміни позбавлення волі — 17, 18, 19, 20 років. Раніше хоч намагались діяти в межах законності, зараз перейшли вже до наступного рівня — вбивства. Якби це було десь серед людей, то може й затримали б. Але тут не було свідків, тому одразу і вбили. Мабуть.

Про цей випадок можна говорити як про перший випадок відкритого вбивства людини на окупованій території окупаційною владою. Це вже не позбавлення волі, це не тортури, не обмеження прав та свобод, це порушення основного права — права на життя. І це не тільки новий рівень залякувань, це новий рівень порушень прав і свобод на окупованій території.

Повністю розмову слухайте у доданих аудіофайлах

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS