Вбивство Шеремета, "чорна каса" ПР, е-декларування та інші події року

Юрій Макаров: До нас щойно приєдналася Севгіль Мусаєва-Боровик — головний редактор провідного інтернет-видання “Українська правда”.

Ірина Славінська: Ми підбиваємо підсумки року. 20 грудня виповнилося 5 місяців з дня вбивства Павла Шеремета, який був одним з співочільників видання “Українська правда”. Власне, на УП вийшла велика стаття про те, що наразі відомо про хід слідства. Севгіль, що ти могла б сказати про цю дату? Про неї треба говорити.

Севгіль Мусаєва: Звичайно, треба говорити. І треба говорити більше. На жаль, нічого нового з моменту нашої останньої зустрічі я додати не можу.

Ірина Славінська: Остання наша зустріч була восени.

Севгіль Мусаєва: Через це дуже сумно. Звичайно, коли сталася ця трагедія — хочу наголосити, що це вже друга трагедія в історії “Української правди” — було дуже багато заяв, що це справа честі для президента і для міністра внутрішніх справ, і для голови Національної поліції. Сюди були запрошені спеціалісти з ФБР, щоб допомагати розслідувати. Але єдине, що відомо наразі — слідство закрило всю інформацію, вони не надають інформацію ані близьким, ані родичам — нікому. Навіть щодо можливих версій, не кажучи вже про власне виконавців. Досі не оприлюднено навіть фоторобот цих людей, не зважаючи на те, що на третій день, коли це сталося — у п’ятницю 22 липня, в день похорон Павла — було опубліковано відео.

Юрій Макаров: Це ті чоловік і жінка, які крутилися навколо машини Павла?

Севгіль Мусаєва: Так.

Ірина Славінська: І це відео, наскільки я розумію, було “злите” — МВС не публікувало його офіційно.

Севгіль Мусаєва: Так, воно було “злите”. І воно також дуже нашкодило слідству. Але якщо відео вже є в мережі (а я також знаю, що є більш детальне відео, де видно риси обличчя), то можна б уже було опублікувати фотороботи. Спочатку вони не публікувалися через те, що шукали “по свіжих слідах”. Але, вибачте, п’ять місяців — це вже не “свіжі сліди”, і потрібно робити хоч щось.

Юрій Макаров: Міністерство внутрішніх справ каже, що та інформаційна хвиля, яка піднялася після того злощасного вибуху, дуже зашкодила слідству. Це така відмовка чи реальна проблема, і треба просто набратися терпіння?

Севгіль Мусаєва: Я знаю, що слідчі дійсно роблять свою справу. Вони опитали дуже велику кількість свідків: ходили по домах, збирали дані. Було проведено більш ніж 700 зустрічей. Тобто вони працюють, обробляють різні версії. Вони досі викликають на допити мене та інших співробітників. Йдуть по другому колу, по третьому, задають нові запитання, бо може якісь деталі не врахували. 

Ірина Славінська: Чи можна із цих нових запитань робити якісь попередні висновки про те, як рухається слідство?

Севгіль Мусаєва: Ні. Тому що вони стосуються абсолютно різних сфер. Сьогодні це може бути спілкування із добровольчими батальйонами, а наступного дня — якісь побутові версії, запитують щодо відносин Павла із різними колегами. 

Юрій Макаров: Як ви вважаєте, враховуючи, що досі немає ніяких результатів, чи можна виключити якийсь аматорський викид дурної енергії? Говорити, що це працювали якісь спецслужби? І хто з спецслужб, якої країни, зацікавлений в його смерті?

Севгіль Мусаєва: Із того, що відомо мені, вбивство дійсно було продумане. Були продумані навіть такі деталі, як вибухівка. Бо я знаю, що це одна із важливіших речей у цьому. Власне, спеціалісти ФБР, які робили ревізію тієї вибухівки, не змогли визначити її походження. Можливо, тому, що машина горіла, і її залили великою кількістю піни. Це одна з версій. А друга — що вона була зроблена за якимись спеціальними критеріями, власноруч. Бо походження вибухівки могло б бути зачіпкою. 

Ірина Славінська: Але є ще одна велика можлива зачіпка — це заява журналістів “Української правди” про прослуховування. І, власне, коли бачилися тут попередній раз, про це було опубліковано велику статтю на “Українській правді”. Яка доля цієї заяви?

Юрій Макаров: І хто слухав?

Севгіль Мусаєва: Порушено дві кримінальні справи — Національною поліцією і Службою безпеки України. За цими двома справами ми так само ходимо на допити — і я, і інші члени редакції, про кого йшлося. Це кореспондент нашого видання Марія Жартовська, колишній журналіст-розслідувач Матвій Нікітін, Роман Кириченко — кореспондент, який у нас працював минулого року. Поки тривають допити. Ми також надсилали запити до Генеральної прокуратури. Вони сказали, що поки не можуть нам відповісти про результати цього розслідування. Ми і не сподіваємось, тому що, як ми зазначали в матеріалі, розслідувати прослуховування дуже складно, тому що дані можуть просто знищуватись, і ти ніколи не зможеш дізнатися, хто це робив і навіщо. Та інформація, яку ми отримали із різних джерел із різних гілок влади, свідчить про те, що все ж таки ця інформація надходила від Служби безпеки України. 

Юрій Макаров: Тобто СБУ слухала журналістів -розслідувачів “Української правди” в розрахунку на те, що ці розслідувачі знають щось важливе або з точки зору безпеки держави, або з точки зору тих, кого гіпотетично можуть “кришувати” ті чи інші наші владні структури. Ви самі у себе в редакції робили аналіз хоча б просто персоналій, яких прослуховували? Де, можливо, інтереси могли перетинатися, якими справами вони займалися? Що в роботі “УП” як ЗМІ може бути небезпечним для якогось представника політики чи бізнесу?

Севгіль Мусаєва: По-перше, люди просто хочуть знати, що готують журналісти. Для того, щоб, можливо, бути готовим, коли це розслідування вийде, щоб реагувати на нього або якимось чином намагатися знищити якісь докази, що можуть допомогти в цьому розслідуванні. 

Юрій Макаров: Тоді треба слухати значну частину журналістського корпусу України. 

Севгіль Мусаєва: Я, власне, про це вже говорила: я бачили такі самі роздруківки із аналітикою і щодо проекту “Схеми”, наприклад, який виходить на “Першому національному” — там так само була інформація щодо одного журналіста цього проекта. Я поки не хочу його називати. 

Юрій Макаров: Це не важко вирахувати, так?

Севгіль Мусаєва: Так.

Юрій Макаров: Я думаю, що і “Наші гроші” когось там цікавлять. 

Севгіль Мусаєва: У кожної програми розслідувань є свої обличчя — ведучі і автори розслідувань. 

Юрій Макаров: Що стосується питання Павла Шеремета, нам треба просто не забувати цю тему. 

Севгіль Мусаєва: Я ще дуже хотіла сказати, що вкрай важливо, аби хоч якийсь результат був. Я сьогодні про це думала: якщо не буде результату цієї справи, виникне уявлення, що журналістів в цій країні можна вбивати, і за це ніхто не буде покараний. На жаль, наша професія стала надто уразливою.

Юрій Макаров: Скажіть чесно, ви тільки сьогодні про це замислилися?

Севгіль Мусаєва: Звичайно, я про це думала. Але сьогодні це вже усвідомлення. Просто коли це сталося, у нас не було вибору, окрім як якісно робити свою роботу. Редакція дуже болісно сприймала цю втрату, і ми вирішили просто працювати. У нас іноді навіть не було часу замислитись.

Юрій Макаров: Ми самі обрали цю професію.

Севгіль Мусаєва: Це 100%.Я думаю, що кожна людина, погоджуючись на щось, має усвідомлювати ризики. Люди, які хочуть бути журналістами, мають усвідомлювати, що якісь люди можуть захотіти позбавити їх життя. І теж саме щодо прослуховування.

Ірина Славінська: Давайте змінимо тему. Севгіль, що для тебе стало подією 2016 року?

Севгіль Мусаєва: Я б назвала декілька таких подій. Перша — це, звичайно, “чорна каса” “Партії регіонів”, наступна — це е-декларування. Мені здається, ці дві події знищили останні ілюзії людей щодо цієї влади, щодо політики і цієї політичної еліти. Тому що все стало зрозуміло. Думаю, люди були шоковані тим, скільки грошей витрачається на політику і обсягами корумпованості деяких чиновників. 

Юрій Макаров: Мені не зовсім зрозуміло. Коли ти просто бачиш цифри у стовпчик, воно, звісно, вражає. Але що такого, чого ми не знали?

Севгіль Мусаєва: Ми знали, але докази — це завжди важливо. Вони можуть змінити і політичну еліту, я сподіваюся, і політичний ландшафт. Особливо у мене є така уява стосовно електронних декларацій, тому що фактично зараз створюються ці рамки, і наступним чиновникам буде дуже складно. 

Юрій Макаров: Але ж роблять спроби визнати незаконними е-декларації, і це можна зробити через суд.

Севгіль Мусаєва: Мені здається, що воно вже отримало в суспільства таку адвокацію, що це буде дуже складно повернути назад. 

Я дуже добре пам’ятаю, як шість чи сім років тому журналіст “Української правди” Сергій Левченко прикладав дуже багато зусиль для того, щоб отримати декларацію Тимошенко. Він її добивався шість-сім місяців. А зараз ми вже досягли того рівня, коли електронні декларації є обов’язковими. Це супер прогрес. Ще через сім років, я сподіваюсь, ми отримаємо оновлення цих політиків, чиновників, оскільки люди будуть йти у владу не для збагачення, а для того, щоби займатися своєю справою. 

Юрій Макаров: Через сім років?

Севгіль Мусаєва: Я сподіваюсь, що через п’ять, але не чекаю швидких результатів. В Україні це дуже складно. 

Юрій Макаров: Різні політики і політичні партії протягом року робили заяви стосовно неминущості позачергових парламентських виборів. Як ви оцінюєте таку можливість та чого від них чекати?

Севгіль Мусаєва: Я думаю, що, звичайно, всі політичні сили, політичні проекти — я не можу назвати це політичними партіями, бо вони такими не є — готуються або якимось чином прораховують, що потрібно робити у випадку дострокових парламентських виборів. І БПП, і “Народний фронт”, і “Батьківщина”. А деякі просто мріють про це, зокрема партія Юлії Тимошенко. Звичайно, останні події, навіть оприлюднення цих плівок Онищенка, можуть привести до того, що вибори відбудуться вже навесні, оскільки, як ви знаєте, серед усіх звинувачень були історії про те, що Онищенко витратив $30 мільйонів на те, щоби знищувати Яценюка. І скільки заяв було серед однопартійців Яценюка.