Веселий, дотепний, іронічний: Микола Рябчук згадує Олександра Гриценка

Олександр Гриценко відійшов у п’ятницю вранці. Із 1990 року і до 1993-го Олександр Гриценко працював редактором у журналі «Всесвіт». У 1993 році відгукнувся на запрошення міністра культури Івана Дзюби й прийняв посаду радника міністра. У 2017 році видав іронічну книжку про літературу кінця 1980-х років «Пегаси перебудови», котра зібрала написані наприкінці вірші, пародії і статті.

Стипендіат програми Фулбрайта (університет штату Пенсильванія, 1997), Центральноєвропейського університету (Будапешт, 2000), Міжнародної програми досліджень політики (Будапешт, 2002).

Говорили з Миколою Рябчуком, письменником, почесним президентом Українського ПЕН-клубу і давнім знайомим, колегою Олександра Гриценка.

Микола Рябчук: Він був одним з моїх найдавніших київських приятелів, я познайомився з ним відразу, як поїхав до Києва, десь в середині 80-х. Ми не так часто зустрічались в останні роки, але завжди мали дуже теплі стосунки. Безумовно я завжди шанував його як видатного українського інтелектуала. Мені прикро, що його відхід лишився майже непоміченим у наших медіа. Я думаю, що його спадок ще буде оціненим, тому що він був і поетом, і блискучим перекладачем, і автором дуже ґрунтовних культурологічних праць.

Про літературний старт Олександра Гриценка

Микола Рябчук: Він мав дуже гострий, дуже проникливий розум і дуже тонко схоплював різні невідповідності. Умів прекрасно пародіювати. Я побачив його тексти і вже потім познайомився. Тексти прочитав в тогочасній газеті «Молода гвардія», де був досить прогресивний редактор.

Олександр блискуче пародіював стилістики всіх цих стереотипних, шаблонних соцреалістичних творів. Його пародії були передруковані не так давно в книжці «Пегаси перебудови». Він сам був добрим поетом, видав збірку поезій наприкінці 80-х.

Я вважаю, що він був піонером просування культурної політики в Україні. У нас ніхто цим не займався. Він добре знав англійську, цікавився закордонними джерелами, розумів. що треба робити.

Про особистість Олександра Гриценка

Він був дуже іронічним, не завжди всі розуміли його іронічність як певний спосіб бачення світу. Він все ставив під сумнів, завжди провокував співрозмовника, ставлячи під сумнів начебто очевидні істини.

Він був дуже веселим, дотепним, іронічним співрозмовником. На жаль, він мав певні проблеми з зором, тому мусив берегтися. У останні роки він працював за допомогою дружини, яка допомагала йому читати, передруковувати і впорядковувати. Це теж так сподвижницька праця, яка має бути оцінена.

Також пропонуємо вам ознайомитися з інтерв’ю, яке було зроблене у квітні 2018 року з приводу презентації книги Олександра Гриценка «Пегаси перебудови».

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.