Відбірковці ОМКФ переглянули 210 українських стрічок, — Алік Шпилюк

Алік Шпилюк — програмний консультант ОМКФ (Одеський міжнародний кінофестиваль) — ділиться тонкощами вже VII кінофестивалю.

Нагадаємо, що у номінації «Кращий фільм» VII ОМКФ переможцем стала картина «Незаконні» режисера Адріана Сітару, Румунія. А Золотого Дюка за кращу українську повнометражну стрічку отримав фільм «Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка.

Ольга Веснянка: Переді мною аж три сторінки нагороджених. Про кого, на вашу думку, варто ще згадати? Чи були якісь несподіванки?

Алік Шпилюк: Фільм «Незаконні» став кращим за версією міжнародного журі, яке оцінювало один з конкурсів, а саме міжнародний конкурс. Але це не Золотий Дюк, а просто Дюк.

Кому віддати Золотого Дюка на ОМКФ — визначають глядачі. Вони голосують, ставлять оцінки і потім шанована у світі компанія «Делойт» підраховує голоси. З оцінкою 4.6 із 5 можливих переміг британський фільм «Хто горить, горить, горить…».  А кращим українським фільмом дійсно стала стрічка Тараса Ткаченка «Гніздо горлиці».

Є ще один Золотий Дюк, який отримав фільм «В Каліфорнії» французького режисера Шарля Редона у номінації «Кращий європейський документальний фільм».

Ольга Веснянка: Які враження в Уберто Пазоліні від роботи на ОМКФ. Він же дивився та оцінював два українських фільми. Що розповідав про свій досвід в Одесі?

Алік Шпилюк: Насправді, він вже був в Одесі зі своїм фільмом «Still life» і забажав повернутися знову. Оскільки після того нічого ще не відзняв, ми вирішили, що він цілком заслуговує на те, щоб бути у складі міжнародного журі. Більше того, Пазоліні провів майстер-клас на тему продюсування фільмів. Також взяв участь у новому експерименті під час ОМКФ — у бізнес-клубі, що мав на меті поєднати митців та бізнесменів, зацікавлених у кіно.

Андрій Куликов: Чим займається програмний консультант на фестивалі?

Алік Шпилюк: Одеський міжнародний кінофестиваль — це досить молода потужна і динамічна команда. Я долучився до неї у 2010 році, бо був вражений її ентузіазмом. Іноді команді потрібна якась консультація, порада. Цим, власне, я і займаюся — підказую.

Андрій Куликов: Яку пораду цього річ вважаєте найвдалішою, а яку навпаки?

Алік Шпилюк: Найвдалішою стала порада з приводу включення в міжнародну конкурсну програму фільму «Незаконні».

Що не вдалося — хотів би, щоб деякі українські стрічки потрапили до міжнародної конкурсної програми, були відмічені журі.

Для конкурсу ми відібрали 21 український фільм. Загалом, відбірковці ОМКФ переглянули 210 українських стрічок. Відтак, конкурс складав понад 10 картин на місце.

Ольга Веснянка: Цьогоріч диплом ФІПРЕССІ (Міжнародна федерація кінопреси) за кращий український повнометражний фільм отримав Юрій Грицина за стрічку «Varta1» — картина про Майдан, фактично, реконструкція подій, які були під час Революції Гідності. Наскільки сподіваною чи несподіваною була ця відзнака?

Алік Шпилюк: Це абсолютний експеримент — поєднання звукозаписів перемовин львівських водіїв, які, власне, зробили цю Варту1, коли львівські правоохоронці просто покинули місто. Під ці перемовини монтується зображення пейзажів Львова, які інколи не перекликаються зі змістом розмов. Ось такий експеримент демонструє, що насправді відбувається з суспільством, коли воно знаходиться на зламі, показує, як воно може саморганізуватися. Дуже цікаве кіно.

Ольга Веснянка: Де можна буде побачити фільми? «Гніздо горлиці», як повідомлялось, з’явиться на екранах українських кінотеатрів з осені. Де можна буде переглянути інші кінострічки?

Алік Шпилюк: Під час фестивалю відбувається також і кіноринок, де збираються представники дистриб’юторів, кінотеатрів чи мереж кінотеатрів. Вони дивляться, що відбувається на фестивалі, і вже можуть щось запланувати.

В цьому і є місія кінофестивалю — зводити митців з демонстраторами. Ми як фестиваль не можемо зробити нічого іншого, крім як запросити і показати їх.