Війна та мир у Південному Судані: причини та прогнози (ВІДЕО)

Громадянська війна тривала 5 років. Про її причини та про те, чи досягнуто зараз стабільного миру, розповів співзасновник Центру дослідження Африки Олександр Мішин.

Причини й привід до війни

Головна рушійна сила громадянської війни в Південному Судані – це боротьба за розподіл влади, владних посад в уряді та місць у парламенті між різними етнічними групами в країні.

Південний Судан – дуже строката країна, її населяє 60 різних етнічних груп. Найбільша з них – дінка  (36% населення Південного Судану). Їхні інтереси представляє президент країни, голова Національного руху за визволення Судану Сальва Кіір.

Інтереси другої за чисельністю етнічної групи нуер представляє Рієк Машар, колишній перший віце-президент Судану, а до того був другим віце-президентом в цій країні. Він зараз очолює національних рух за визволення Судану в опозиції – так називається його угрупування. Це фракція, яка представлена вояками нуер, що вийшли з колись єдиного Національного руху визволення Судану.

Довгий час у країні тримався певний баланс, оскільки етнічних груп багато, то кожна з них намагається відстоювати власні інтереси шляхом отримання певної владної квоти. Ця квота здебільшого формується залежно від чисельності групи.

Представники найбільш чисельної групи дінка намагаються маніпулювати цими квотами, час від часу утискають інтереси інших етнічних груп.

Після того, як Південний Судан здобув незалежність у 2011 році, голова країни Сальва Кіір взявся розбудовувати концепцію дінкакратії – дінка як головний титульний етнос у Південному Судані. І він намагався максимально сконцентрувати владу в своїх руках.

Зокрема через це в нього виникли конфлікти з іншими етнічними групами, з їхніми лідерами,зокрема з Рієком Машаром.

У липні 2013 року Рієк Машар був усунутий із посади першого віце-президента, в країні почалася хвиля репресій проти представників групи нуер. Їх позбавляли посад в уряді, прибирали з посад голів губернаторств в країні. Представники нуер консолідувалися в опозиційний рух. У грудні 2013 року вони намагалися здійснити спробу державного перевороту, захопити адміністративні будівлі в столиці Південного Судану.

Заколот закінчився провалом, представники нуер не змогли досягти своїх цілей.  Це дало поштовх до нової хвилі репресій, дало привід для початку громадянської війни в Південному Судані.

Мирна угода: чотири компоненти

Громадянська війна з певними періодами миру та перемир’я триває досі. В 2015 році була укладена перша мирна угода, але вона пропрацювала лише кілька місяців і була порушена з боку президента.

Зараз досягнута нова мирна угода, але це дуже складний і багатовимірний консенсус, втілювати в життя цей документ буде непросто.

Мирна угода передбачає чотири основні компоненти. Перший компонент: розподіл посад між віце-президентами. Якщо зараз голова держави Сальва Кіір є монополістом у владі, то після втілення цієї угоди, по суті, це буде колегіальне управління.

Другий момент: розподіл посад в уряді, який буде перехідним. Найбільшу квоту отримали дінка, другу – нуер, далі – інші політичні партії. Третій компонент: розподіл посад у національному перехідному законодавчому органі. Останній компонент: створення незалежної комісії щодо кордонів штатів у Південному Судані, цей орган має визначати, яка кількість штатів буде в країні, які в них будуть кордони, як будуть поділені посади між представниками різних етнічних груп.

Враховуючи, що це дуже складана та багаторівнева конструкція, втілювати в життя її буде дуже складно.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.