Все було чудово, але не для всіх — Владислава Москалець про культуру споживацтва у Львові кінця XIX століття

Культура споживацтва у Львові кінця XIX — початку XX століття: що, де і як купували львів’яни?

Ведучі

Василь Шандро

Гостi

Владислава Москалець

Все було чудово, але не для всіх — Владислава Москалець про культуру споживацтва у Львові кінця XIX століття
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/02/hr-hh-21-02-01_moskalec.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/02/hr-hh-21-02-01_moskalec.mp3
Все було чудово, але не для всіх — Владислава Москалець про культуру споживацтва у Львові кінця XIX століття
0:00
/
0:00

Гостя — Ph.D. (докторка — ред.) з гуманітарних наук, старша викладачка кафедри історії Українського католицького університету Владислава Москалець.

Владислава Москалець: XIX століття — це час, коли з одного боку ми маємо неймовірний доступ до товарів, з’являється комунікація, залізниця, все пришвидшується. Але з іншого боку, це час, коли відбувається демографічний зріст, є багато бідноти. Міста — це також осередки бідних людей. Ці бідні люди, власне, до всіх цих розкішних речей, звичайно, не можуть мати доступу. Це частина міфу Галичини. Ми собі почитаємо кулінарну книжку, і нам здається, що все чудово. Але це «чудово» було доступне не для всіх.

Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті

XIX століття — це також момент, коли утворюється культ домашності. Ми зараз будемо говорити про середній клас. В основному, тому що здебільшого це вони — ті люди, які купують. Це означає, що сфери — жіноча і чоловіча — починають розділятися.

XVIII століття було для жінок більш сприятливим в сенсі того, що вони могли більше виходити, більше брати участь в економічному житті.

  • А у XIX столітті щодо жінки підтримується ідея «пані дому». Жінка, яка має бути вдома і має бути репрезентанткою свого чоловіка. І чоловік, наприклад, заробляє гроші.

Як жінка репрезентує? Вона, наприклад, купує щось. Наприклад, купує гарний одяг, прогулюється променадом. Може зайти в якийсь добропорядний заклад: наприклад, цукерню. Ті ж самі Пасажі — також місце для жінок, де вони можуть прогулюватися.

  • Проблема для жінки в той момент у тому, що коли ти на вулиці, ти помітна. Вони не можуть бути непомітними спостерігачками. На них завжди звернені погляди, ці погляди перевіряли, чи вона не порушує якусь норму моралі.

Одна з цікавих історій — про те, як були організовані у Львові на початку XX століття курси української культури та історії, які організовували Грушевський і Франко. Туди приїхали студенти з Наддніпрянської України. Жінки й дівчата також приїхали. Вони не могли знайти собі квартири, тому що їх ніхто не хотів брати, бо вважалося, що неодружена жінка не може ходити без супроводу чоловіка, брата, чи мами, компаньйонки. Для дівчат, які в Російській імперії, виявляється, були більш емансипованими, ніж тут, це було шоком і складністю.

  • Часто життя в Галичині й розподіл сфер означали, що від жінки багато очікувалося, вона мала знати всі ці неписані норми.

Натомість кав’ярні були чоловічим простором. Це було місце зустрічі, соціалізації. Для жінок довгий час кав’ярня була закритою. У цій кав’ярні могла бути жінка, але офіціанток серед жінок не було. Потім, якщо ці жінки з’являлися там, то всім було очевидно, що це жінки не з добропорядних родин.

 

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS

Коментарi до запису