«Вирішувала «жіночі проблеми», що перетворилися на суспільні», — Ольга Матюшина

Про те, як проблемні питання з дитячим садком, харчуванням дітей, режимом роботи дитячого садочку до 17:00 спонукали Ольгу подумати про працюючих батьків,  розібратися з корупційними схемами та подолати їх.

Про те, якими є її виборці та чим живе селище Коцюбинське, у відвертій розмові в рамках проекта «Повага».

Анастасія Багаліка: У нас у студії  — Ольга Матюшина, громадська активістка, яка перемогла на виборах селищного голову Коцюбинського. Рішення про те, що пані Ольга стала селищною  головою Коцюбинського підтвердив суд. Буквально зранку ми не знали, як будемо вас представляти. З суду і почнемо.

Ольга Матюшина: Сьогодні апеляційна інстанція винесла рішення, що під сумнів не ставляться результати виборів. Мій конкурент оскаржив результати. Друге оскарження було подано представниками «Нових облич». Оскаржувалися результати через п’ять днів після виборів. Вони подали заяву через ТВК з проханням перерахувати. У них з’явилися нібито відеоматеріали. Але всі терміни вийшли. Акти належним чином не були складені. Це було все прийнято Ірпінськім судом в першій інстанції. Зокрема, суддею, який виносив вирок по одіозному Петру Мельнику. Він поставив під сумнів постанову про оголошення виборів, проголосивши те, що постанова є нелегітимною і має бути перерахунок голосів, не маючи жодної правової підстави. ТВК оскаржило це рішення в апеляційній інстанції. Апеляційна інстанція признала неправомірним втручання судовий влади в виборчий процес.

Лариса Денисенко: Ми з колегою Тарасом Фроловим проводили експеримент: що можна дізнатися про політика за кілька хвилин. Я в прямому ефірі синтезувала промову: «Я жінка, у мене кілька дітей, у мене дві освіти, я концентруюся на питаннях охорони здоров’я, підтримки прав дітей». Я запитала його, як він мене сприймає як аналітик. Він сказав: «Лариса, ви не мій політик. Вас зможуть підтримати домогосподарки. Ви не працюєте». Але  я йому це не казала. Тобто це стереотипи. І він це визнав. Яка ваша виборча аудиторія?

Ольга Матюшина: Я не стикалася жодного разу з тим, що мене не сприймали як жінку. Громадська діяльність була вже почата. Я зіткнулась з суто жіночими проблемами. Два роки тому мою дитину не приймали в дитсадок. З боєм взяли. Потім було неналежне харчування. Почала робити публічні запити. Виявилось, що діти з’їдають півтори тонни солі. Гроші на харчування є, але в тарілках немає. Садочок працює до 17:00. Ця ціла корупційна схема, яка почала розкручуватися с суто жіночих проблем. Кошти були, але вони не доходили: Коцюбинська селищна рада заснувала комунальне підприємство громадянського харчування, через постачальників поступали продукти в дитсадок, доходило менш, тому що ціни завищені. Була повідомлена прокуратура. Відповідні позови у суди. Суто жіночі проблеми переросли до боротьби з корупцією. 

Лариса Денисенко: У нас так склалося, що татусі не займаються проблемами дитячого харчування, відповідно, не часто забирають дитину с дитсадка.

Ольга Матюшина: Насправді це соціальні проблеми.

Дзвінок: У Коцюбинській раді люди літні. Важко вам найти помічників, які будуть допомагати у роботі?

Ольга Матюшина: Мій виборець — або люди похилого віку, або молодь. Не мій виборець — покоління дев’яностих. Але молоді батьки, які зіткалися з аналогічними проблемами, активні люди, також люди похилого віку, які знають вартість своєї праці, — це мій виборець.

Я запитала у знайомої людини — вона не працює, чоловік небагато заробляє, — як ви покриваєте шалені «благодійні внески» в садочок? Вона відхилилася від питання. А інший знайомий казав: дідуся та бабуся важко працюють, вони підтримують. Для селища благодійні внески в кілька тисяч гривень — шалені внески. Але гроші були. Але врешті решт за бюджетний кошт був зроблений ремонт, в сусідньому садку теж. Паралельно виплили інші корупційні схеми в Коцюбинський раді.

Анастасія Багаліка: Корупційні проблеми — типові проблеми для селищ?

Ольга Матюшина: Так, з мого досвіду. У нас у селищі активісти зайшли до влади. У деяких селищах є ті ж проблеми з дитсадками, які були у нас. Але ми запустили «хвилю» боротьби з проблемами. Схеми приблизно одні і ти самі. У Києві були рік тому теж самі проблеми, поки журналісти не почали проводити розслідування. Типові проблеми не є виключно для селищ. Корупційні схеми по всій країни типові.

Лариса Денисенко: Які зараз у селищах можна запропонувати соціальні проекти для розвитку, щоб люди працювали на містах? 

Ольга Матюшина: У нас взагалі унікальне селище, воно оточене рекреаційним лісом, там є великий активістській рух, які займались захистом лісу: там величезна зона пішла під забудову. Завдяки активістам вдалось скасувати більшість актів. Селище треба розвивати за рахунок рекреації, а не вирубки лісу. Крім того, ми маємо «мертву зону банкрутств»: десь 20-30 гектарів селища – це підприємства-банкрути.

Єдина межа, яку ми маємо – це столиця, це надзвичайна приваблива інфраструктура. Єдина проблема, яку ми маємо — це незатверджена межа. Якщо це фіктивні банкрутства, немає кадастру, інвестор засумнівається: чи заходити в цю зону.

Дзвінок: Скільки дітей війни мешкає у вашому селищі?

Ольга Матюшина: По цифрах я зараз не готова казати, яка саме кількість мешкає. Повністю у повноваження я ввійду на днях, буду мати повністю статистику. Але до мене вже звертались люди похилого віку, які казали, що на «дітей війни» в останній рік майже не звертали увагу. Я вважаю, що це питання не центральної влади, це питання місцевої влади.

Лариса Денисенко: Це, мабуть, пов’язано з тим, що з липня «діти війни» припинили бути пільговиками

Ольга Матюшина: У мене більше питають, чому їх припинили вітати з 9 травня, щось видавати. Людям бракує уваги.