Я розповідаю українцям про нашу єврейську долю, — Велвл Чернін

В гостях Громадського радіо Велвл Чернін, поет, етнограф, літературознавець, перекладач. Нещодавно у Києві відбулася презентація україномовного варіанту його книжки “Верлібри”.

Велвл Чернін: Російського варіанту тексту нема, бо російською мовою я не пишу взагалі. Переклав українською мовою, тому що в мене було велике бажання розповідати про нас — євреїв, які протягом поколінь мешкали у вашій країні. Коли я був маленькою дитиною, моя мати (вона з Полтавщини) розмовляла зі мною українською. У школі я ніколи не вивчав української мови. Під час Майдану, коли я був у Ізраїлі і чув новини з вашої країни, – все це до мене повернулось. Вже 20 років, як мати вмерла. А я частково забув те, що пам’ятав, пісні і все таке.

Василь Шандро: Ви співали в родині українські пісні?

Велвл Чернін: Звичайно! Ми співаємо навіть зараз. Я мешкаю в селищі на Іудейському пустирі (десь 12 км до Єрусалиму). І переважна більшість населення приїхала з України. Є і росіяни. Наприклад, моя жінка приїхала з Москви. Я теж народився в Москві, але я багато мешкав в Україні.

Василь Шандро: Українсько-єврейські стосунки в пострадянський період: що є основним механізмом їх формування?

Велвл Чернін: Це, насправді, дві різні проблеми. Одна проблема — стосунки між євреями, які існують як національна меншина незалежної України і будують заново відносини з незалежною українською державою. Друга — це відносини між євреями, які реалізували своє право на незалежність, тому що вони поїхали до історичної батьківщини, як, наприклад, я. Більшість так званих «російських євреїв» приїхали з України. Російсько-ізраїльска мова знаходься під впливом суржика. На мою думку, проблемою є те, що більшість ізраїльтян не розуміють різницю між Україною та Росією. Мені здається, що зараз в культурному плані наші стосунки (я не кажу про політичні стосунки між країнами), вони зараз дуже добрі. Я маю надію, що вони будуть розвиватися і більшість українських ізраїльтян підтримають Україну у боротьбі за незалежність, за європейський вибір.

Василь Шандро: З яких джерел Ви отримуєте інформацію в Ізраїлі щодо подій в Україні?

Велвл Чернін: Новини ми отримуємо з російських джерел. Ми бачимо і українські новини. Але є ті, хто дивиться лише російське телебачення.   

Василь Шандро: Наскільки питання ідентичності важливе і актуальне для мешканців Ізраїлю?

Велвл Чернін: Хочу вам сказати, що ідентичність — те, що збудувало сучасну єврейську державу. Ізраїль збудований за іншим принципом, ніж Європа. Наприклад, не всі євреї, які мешкають в Ізраїлі, розмовляють івритом, не всі вони є релігійними. Ізраїль є країною, яка живе протягом десятирічь у війні.

Василь Шандро: Чи є відчуття війни в Україні?

Велвл Чернін: Зараз, коли я приїхав до Києва, такого відчуття немає. Коли я був у Херсоні, Миколаєві десь 2 роки тому, я бачив танки, пости, біженців, які приїхали з Криму та Донбасу. Якесь відчуття було. Але мені здається, що Україна навчилася вже існувати під час війни,  і в той же час існувати нормально.

Василь Шандро: Що в книзі, яку Ви будете презентувати в Україні? 

Велвл Чернін: Це не є тексти, специфічно пов’язані з Україною, хоча там є окремі тексти, які написані про Україну, які її стосуються. Тому що це є частина моєї долі та життя. Я розповідаю українцям про нашу єврейську долю, тих, що колись мешкали тут, колись були частиною цієї країни, а потім повернулись до старого дому — до Ізраїлю. Я не хотів перекладати вірши римами, тому використав лише верлібри. Почав я з віршів, які написав ще в 80-ті роки у Москві.

Василь Шандро: Ви підпільно вивчали мову?

Велвл Чернін: Нелегально я навчався івриту, який в радянські роки був заборонений. На ідиші розмовляли ще мої діди.

Василь Шандро: Зараз Ви бачите в Ізраїлі прояви пропаганди українського антисемітизму?

Велвл Чернін: Ні, пропаганди взагалі немає. Тому що молоді переважно підтримують вибір України.

Василь Шандро: Культура впливає на теперішнє покращення стосунків українців та ізраїльтян?

Велвл Чернін: Звичайно, але є проблема щодо того, що українська література та культура взагалі не є знайомою івритомовному населенню Ізраїлю. Тому дуже важливо перекладати івритом. Я переклав «Слово о полку Ігоревім». В нашому університеті я хочу зробити курс «Українознавство».