Як мери-корупціонери потрапили до рейтингу мерів-інноваторів?

«На першому етапі не оцінювалися критерії, пов’язані з репутацією, корумпованістю мерів — це завдання другого етапу відбору», — пояснює співзасновниця Міжнародного саміту мерів Ірина Озимок. 

 

Любомир Ференс: 28-29 листопада цього року в Києві відбудеться Міжнародний саміт мерів. Форум, що проходить вже вдруге, буде присвячений інноваціям та їхньому впливу на міста. Серед гостей саміту очікується понад сто українських мерів, іноземні експерти та лідери місцевого самоврядування з Канади, Ізраїлю, Словаччини, Бразилії, Швеції, Британії та Нідерландів. Тобто захід є неординарним, буде проводитись вдруге, очікується дуже багато гостей. На цьому саміті має бути оголошений найбільший мер-інноватор України?

Ірина Озимок: Не зовсім. Захід буде проходити вдруге, минулого року ми були співорганізаторами заходу разом із Русланом Роховим, тоді це був конгрес мерів. Але ми вирішили винести захід на трошки інший рівень, зробити його ще більше міжнародним і присвятити інноваціям, зробити максимально практичним.

Щоб зробити його ще крутішим, ми подумали про додаткові заходи або міні-проекти. Цього року StartupAmsterdam є нашими партнерами, ми дуже їм за це вдячні. Дуже цікаво, що Амстердам минулого року виборов нагороду інноваційної столиці ЄС (iCapital) і вони за це отримали мільйон євро. Цього року виграв Париж.

Ми подумали, що дуже шкода, що українці не мають власної нагороди, бо ця нагорода відкрита тільки для країн-членів ЄС. Більше того, ми зрозуміли, що дуже часто на таких подіях ми багато говоримо про інновації, які відбуваються за кордоном. Але ми розуміємо, що інновації в Україні — це деколи просто відремонтована дорога, можливість піти в лікарню і зареєструватися онлайн. Тому інновації в Україні та в світі трохи відрізняються. Щоб надихнути, заохотити, стимулювати мерів, ми запровадили таку номінацію — найкращий мер-інноватор.

Любомир Ференс: Організаторами проекту є Міжнародний саміт мерів, а також видання Українська правда.

Ірина Озимок: Так. Це має бути максимально публічно і прозоро. Разом із УП ми оголосили можливість номінувати мера-інноватора. Перший список із понад 400 заявок — це були номінації людей.

Наталя Соколенко: Це була заявка з певною формою, де треба було вказати інновацію, яку впровадив мер?

Ірина Озимок: Там було три питання: ім’я та прізвище мера, місто та інновації, які впровадив мер.

У рейтингу є два етапи. Ми оцінюємо тільки інноваційність: можливість звернутися онлайн до мера; чи є відкритий бюджет; система петицій. Ці інновації, які ми визначили — культурні, освітні, адміністративні. Другий етап — 27 листопада о 10.00 ми зустрічаємося з журі, де є представники з різних сфер (їхній перелік був на сайті УП), будемо вибирати інноватора. Бо постало питання: чи мер-корупціонер може бути мером інноватором?

Наталя Соколенко: А може?

Ірина Озимок: Звісно. Є мери, яких люблять і кажуть, що 50% бюджету він краде, на інших 50% робить. Тому формально мер-інноватор може бути і корупціонером. Це формальна ознака. Для Cаміту мерів і для наших цінностей ми такого не допускаємо. Саме тому другий етап полягає в оцінці незаангажованості, політичної неприналежності, яка заважає управлінню чи створює скандальні речі. У топ-5 не буде жодного мера, в якого були провадження, який підозрювався в корупції і так далі. Саме тому ми робимо це з виданням УП, бо вони в цей рейтинг також не допустять таких мерів.

Я дуже хотіла, щоб ми побачили, як оцінюють люди. Ми не знаємо, хто прислав цих 400 заявок. Можливо, ті самі мери чи їхня команда.

Любомир Ференс: А як відібрали 20 мерів, хто їх відібрав?

Ірина Озимок: В журі входять Севгіль Мусаєва («УП»), Роман Зінченко (Greencubator), Іван Лукеря (РПР), Валентина Зотова (архітектор), Кейді Ворд (радниця з питань управління проекту ПРОМІС).

400 заявок — це 24 кандидати, а не 400 мерів. Були мери, яких номінували раз, а були ті, яких номінували 30 разів. 20-ка вибиралась з номінацій, які набрали найбільше голосів, далі була обрана кількість від журі. В кожного члена журі не було навіть десятки — один член журі не вибирав 20 мерів у свій рейтинг, а вибрав менше, ніж десять.

Любомир Ференс: Але хто ці люди, які на даному етапі вибрали 20-ку?

Ірина Озимок: Дві складові: ті, які номінували і набрали найбільшу кількість номінацій, і члени журі.

Любомир Ференс: Як у 20-ку потрапив Володимир Карплюк з Ірпеня?

Ірина Озимок: Це номінація людей.

Любомир Ференс: А хто з журі за нього проголосував?

Ірина Озимок: Ніхто.

Любомир Ференс: Давайте послухаємо слова Ольги Червакової, народної депутатки БПП, яка цитує Генпрокурора України Юрія Луценка.

«Ірпінь — це місцеве Чикаго». Це цитата. Тому що по рівню злочинності, по рівню «бєспрєдела», який там відбувається, по рівню зрощування правоохоронних структур, структур Нацполіції, з цим криміналітетом, із владою — це реально мафія».

Наталя Соколенко: Чи не можна було від початку виставити антикорупційний критерій з огляду на порядок денний самого суспільства: що люди не сприймають корупцію, борються з нею, створюються і центральні органи по боротьбі з корупцією, бо це кидає тінь на всіх причетних до цього рейтингу і до Саміту?

Ірина Озимок: В мене трошки інша думка. Люди вибирають мерів, люди за них голосують, далі з ними співпрацюють. І тут дуже важливо, щоб ми показали реальну картину: які є мери, що їх номінують чи вони номінують себе. Журі включається на другому етапі. І це для нас дуже важливо, щоб показати реальний контраст.

Давайте показувати справді, що існує в суспільстві. І цей рейтинг нам допомагає це показати.

Наталя Соколенко: Ви не вважаєте це толеруванням корупції?

Ірина Озимок: Жодним чином. Можливо, з нашого боку була помилка, і це не було дуже пояснено: на першому етапі не оцінювалися жодні критерії, пов’язані з репутацією, корумпованістю — це завдання другого етапу відбору. І це для нас дуже важливо.

Любомир Ференс: І з Києва ніхто не виїжджав дивитися, як там керують мери, що зробили? На базі довільних відгуків буде відбиратися мер-інноватор, я правильно зрозумів?

Ірина Озимок: Ні.

Любомир Ференс: А ви особисто їздили по всіх тих містах?

Ірина Озимок: Не по всіх, але в деяких була. Я була в Житомирі, в Глухові, у Вінниці.

Любомир Ференс: Зараз ми будемо говорити з Михайлиною Скорик — колишньою журналісткою, місцевою жителькою Ірпеня. Ви чули, що сказала Ірина Озимок, що, в принципі, Карплюка, мера вашого міста, номінували люди і, скоріше за все, вони його люблять, незважаючи на те, що він є корупціонером. Чи правда це?

Михайлина Скорик: Я цим не здивована, бо про цей рейтинг у місті Ірпінь всі дізналися з місцевих пабліків і з вуст керівників міста, керівників комунальних підприємств, які самі сказали: так, ми номінуємо нашого мера, бо ми вважаємо своє місто найбільш інноваційним.

При цьому я можу сказати, що зараз у місцевих пабліках обговорюють дві проблеми: чому в висотних будинках на вулиці Мечникова зникло світло і дві години не можна додзвонитися в РЕМ або запитання, що в школі №2 діти мають повернутися після канікул, а в корпусі, де до першого вересня мали добудувати третій поверх, щоб якось розвантажити і працювати в дві зміни, а не в три, грибок настільки поширився за три місяці, що косметичним ремонтом не можна обійтися і вчора батьки побачили, що навіть косметичного ремонту за тиждень не встигли зробити.

Я розумію, що в місті зроблено багато змін і, можливо, візуально коли ти заїжджаєш на центральну площу, все виглядає навіть інноваційно (я, правда, не знаю, в чому інновації. Коли ти береш кошториси і бачиш зроблені роботи, — це виглядає дуже дивно).

Ірина Озимок: Ніхто краще не знає проблем міста, як містяни. Але чи є налагоджений зв’язок із мером, чи є громадські ініціативи, які контролюють, наприклад, витрати з бюджету?

Михайлина Скорик: Ірпінська міська рада (ви це можете подивитися онлайн), мабуть, єдина в Україні, яку я знаю, яка просто не оприлюднює рішення сесій. З 2014 року, коли Володимир Карплюк став мером, до 2017 оприлюднено 72 рішення. Сесії відбуваються щомісяця одна, а то й дві — це більше сотні питань з кожної. Закритішого міста в прийнятті рішень, ніж Ірпінь, я не знаю.

Наталя Соколенко: Але це ж порушення закону про доступ до публічної інформації. Можливо, були звернення до прокуратури, до судів, до Уповноваженого з прав людини?

Михайлина Скорик: Так. Уповноважений з прав людини викликав мера Ірпеня в суд. І мер Ірпеня сплатив 320 гривень за те, що вони порушують закон про публічну інформацію.

Любомир Ференс: В цю номінацію мера Ірпеня Карплюка подали керівники комунальних підприємств? Свої подали свого?

Михайлина Скорик: Звичайно. Я не виключаю, що є певна кількість людей, яка його підтримує. І ця позиція: краде, але робить — популярна в місті. Але якщо ви дивитесь на це місто через п’ять років, коли тут виросли 16-поверхівки, де в кожній по 300-500 квартир, і не виросло жодної нової школи… гіршої ситуації в стані освіти, охорони здоров’я просто нема.

Ірина Озимок: Тут справді було дуже важливо зрозуміти цю формальну складову і неформальному. Саме тому це спільний проект з УП, тому що про кожного мера буде підготовлено журналістський матеріал, щоб це було максимально публічно, детально, відкрито і щоб далі вже містяни могли оцінити свого мера.

Любомир Ференс: Я все розумію, але зацитую вас: «Ми хочемо показати успіхи мерів маленьких та середніх міст на всю країну, адже незалежно від масштабів міста, їм вдається працювати на своїх громадян, поліпшувати життя та забезпечувати їх комфорт». Ірпінь в 20-ці найкращих міст України?

Ірина Озимок: Я вже пояснила. Перший етап був з номінацій. Так, нам важко проконтролювати, чи це комунальні служби, чи це містяни, але це картинка, яка є. А в журі не було голосів за Ірпінь.

На Міжнародному саміті мерів ми оголосимо топ-5, будуть написані статті про кожного мера. І тоді буде зрозуміло, яка різниця між формальними критеріями і тими, які повинні бути. Інноваційність і деякі формальні ознаки не є повністю визначальними для мера-інноватора.

Любомир Ференс: Поговоримо про Дрогобич. Мені цікаво, що думають місцеві журналісти про мера Тараса Кучму, який також ввійшов у 20-ку. І на зв’язку випусковий редактор «Медіа-Дрогобиччина» Олег Дьорка.

Олег Дьорка: Найперше, мені здалося, що цей конкурс треба було назвати: «мер, який впровадив найбільше електронних сервісів». Мені так здалося, що до того все і зводиться, якщо взяти Дрогобич. У Дрогобичі справді є дуже багато електронних сервісів. І це, безперечно, добре.

Але тут є інша сторона. Коли говоримо про петиції, моїх було десь дві проголосовано, громадяни підтримали, але далі нічого не відбулося.

Наприклад, у переліку умов, щоб перемогти, я бачив слово «безпека». Я так зрозумів, що йдеться про відеокамери, якщо взяти Дрогобич. У Дрогобичі дійсно є відеокамери, але я проводив журналістське розслідування і довів, що вони були куплені в декілька разів дорожче.

Наталя Соколенко: Що, на вашу думку, мав би зробити мер у Дрогобичі, щоб заслужити на звання мера-інноватора?

Олег Дьорка: Наприклад, повністю змінити підхід до вирішення питань, які стосуються Дрогобиччини. Це земельне питання; як працює виконком; як працюють комунальні підприємства. Наприклад, у Дрогобичі всі ключові посади займають люди, які працювали за попереднього мера і того, який був перед тим. Земельна комісія — невідомо, яким чином віддає кому-небудь землю. 

Наталя Соколенко: Після нашої розмови і того, що ви почули, чи вважаєте ви, що треба чіткіше виставляти критерії, щоб не розчаровувати значну частину суспільства, яка бореться з мерами-корупціонерами і бачить їх тут у рейтингах?

Ірина Озимок: Я погоджуюсь, критерії треба уточнити, деталізувати. Це пілотний проект. І для нас завданням стояло десь надихнути, показати, бо в ТОП-5 будуть найгідніші мери для нас. Це вибиратиме журі, не буде жодної корупційної складової. Я би хотіла, щоб з вашої сторони не було однобокого підходу. Щоб ви говорили, що в тому ж рейтингу є також люди, які зробили багато корисного.

Любомир Ференс: Скільки коштував цей рейтинг, цей саміт і хто це фінансував?

Ірина Озимок: Рейтинг не коштує ніскільки. Всі люди, які в журі, роблять це на доброчинних засадах і кожен просто сказав, скільки часу він може для цього виділити. Саміт мерів фінансується фондом Western NIS Enterprise Fund, створений за кошти американського уряду, впроваджує в Україні з 2015 програми технічної допомоги на підтримку реформ в Україні. Крім того, цього року до нас приєднались бізнес-партнери. Це компанія VISA, яка впроваджує інновації в містах, друга компанія, яка нас підтримує, DataGroup. Також є нефінансові партери, які допомагають нам генерувати контент: це Deloitte, канадський проект ПРОМІС, GIZ (німецька організація, яка теж впроваджує технічну допомогу).

Любомир Ференс: Сума?

Ірина Озимок: Думаю, тотальний бюджет разом трохи перевищив 100 000 доларів.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.