Як незрячі борються за право стрибнути з парашутом?

Юлія Сачук: Зі мною у студії зараз Дарія Коржавіна, учасниця нашої кампанії Fight for right, яка направлена на те, щоб зруйнувати негативні стереотипи про людей з інвалідністю. Ми проводимо цілу низку акції, незвичних для України.

Євген Павлюковський: Розкажіть про ці акції.

Дарія Коржавіна: Одна з акцій в якій я брала участь – це стрибки з парашутом людей з вадами зору. Це мали бути стрибки в тандемі звісно. Вони мали бути але так і не відбулися.

Євген Павлюковський: У зв’язку з чим?

Дарія Коржавіна: Організатори місяць проводили перемовини з керівництвом аеродрому «Чайка». Там були прекрасно поінформовані про те, які люди до них прийдуть але коли ми прийшли, нам заборонили стрибати начебто з медичних причин. Нам лікарі казали, що все добре і нас можна допустити, а на папірцях було написано «недопуск».

Сергій Стуканов: Даріє, ви мали стрибати в тандемі з інструктором, який не має вад зору?

Дарія Коржавіна: Так, це інструктори аеродрому. Всі люди, не залежно від того, чи мають вони інвалідність, проходять інструктаж перед стрибком.

Євген Павлюковський: Ви сказали, що вас там не сприйняли за людей. В чому це проявлялося?

Дарія Коржавіна: В нас побачили інвалідів, а не людей. «Ви ж сліпі. Сліпі не можуть стрибати», – були такі фрази. Коли ми вже перебували на аеродромі, співкоординатор кампанії Богдан Родіонов говорив з начальником аеродрому але він просто пішов, скориставшись тим, що Богдан не бачить.

Ми все робили те саме, як роблять це люди без інвалідності. Ми кілька разів телефонували на аеродром, узгодили, що це будуть незрячі, узгодили деталі щодо відео зйомки, інструктажу. Але перед стрибками почали незрозумілі натяки на те, що нам треба попередити директора, телефон його ми не даємо і так далі.

Сергій Стуканов: Чи були якісь юридичні підстави, на які вони посилалися?

Дарія Коржавіна: На наказ міністерства транспорту але, як з’ясували наші юристи, він стосується лише авіаційного складу, тобто пілотів і тих, хто задіяний в авіації, а не людей, які займаються стрибками як спортом.

Ми цей інцидент не залишили без уваги. Збираємося йти у офіс уповноваженої з прав людини Валерії Лутковської. Готуємося юридично. Вже після відмови завдяки журналісткам учасницям запропонували здійснити стрибок на аеродромі Південний.

Сергій Стуканов: Ви пристали на цю пропозицію?

Юлія Сачук: Так, звичайно. Але це вже перетворилося на боротьбу за права. Тобто цей стрибок ми вже хочемо здійснити не просто так, а не зважаючи ні на що. Тому що таке хамське ставлення не є допустимим. Це вже навіть не стереотипи, а якісь внутрішні переконання людей.

Євген Павлюковський: Таке ставлення демонстрували всі працівники аеропорту?

Юлія Сачук: Так, на моє переконання вони всі так реагували. Навіть медики, які намагалися поводитися ввічливо але фактично вони нас просто надурили, коли оглядали і казали, що нас допускають, а насправді виявилося, що ні.

Сергій Стуканов: Коли стрибають в тандемі, інструктор несе якусь відповідальність?

Дарія Коржавіна: Ми як учасниці підписували декларацію, що беремо на себе всю відповідальність. Що ми усвідомлюємо ризик. Я думаю, що вони просто злякалися.

Юлія Сачук: Як говорила Дарія, вразило ставлення до нас не як до клієнтів. Тобто ти не можеш прийти, заплатити гроші і отримати послугу.

У рамках нашої кампанії ми піднімаємо не тільки питання доступу до послуг, а і доступу до інформації, це і шрифт Брайля і аудіо формат, і доступна освіта, інфраструктура. Цей випадок продемонстрував, скільки всього потрібно пройти, скільки всього потрібно змінювати.