Як працюватиме новостворена Громадська рада доброчесності?

Ірина Славінська: Ми переходимо до марафону, який буде стосуватися реформи правосуддя. Сьогодні ми представимо вам нових членів Громадської ради доброчесності і власне сам орган — навіщо він створений і як буде працювати, і далі поговоримо про етапи відбору суддів до Верховного суду України зокрема. Я вітаю в студії новообраних членів Громадської ради доброчесності — Галина Чижик, Роман Маселко, вітаю вас з обранням. І, власне, напевно, з початком дуже непростої роботи. Але, можливо, ви перед цим скажете нам кілька слів про себе?

Галина Чижик: Власне, мене кандидувала до цього органу організація, з якою я співпрацюю вже два роки — Центр демократії та верховенства права. У червні цього року ми з колегами стартували кампанію громадського контролю Чесно. Фільтруй суд, мета якої — активізувати суспільство задля очищення суддівських лав від недоброчесних суддів та, врешті, утвердження справедливого суду. В рамках цієї кампанії ми вже сформували команду з регіональних активістів, і розпочали збирати інформацію для оцінки доброчесності суддів, які працюють в Україні.

Роман Маселко: Я адвокат, активіст і член Автомайдану. Я також був адвокатом потерпілих в часи Майдану, а останні три роки займаюсь притягненням до відповідальності винних у цій сваволі, яка відбувалася в часи Майдану у наших судах, правоохоронних органах. І, оскільки значна частина моєї діяльності пов’язана з незаконними рішеннями суддів і з діями, направленими на притягнення їх до відповідальності, я був поданий від Автомайдану в Громадську раду доброчесності і був обраний. От з понеділка будемо вже приступати до роботи.  

Лариса Денисенко: Фактично два дні тому Вища кваліфікаційна комісія суддів обрала 20 членів Громадської ради доброчесності. І, напевне, прийшов час про це поговорити. Навіщо створений цей орган і як він буде працювати?

Роман Маселко: Я тільки уточню: це не Вища кваліфікаційна комісія утворювала цей орган, а збори громадських об’єднань, які були відібрані, які відповідають критеріям, передбаченим законодавством. Вища кваліфікаційна комісія виключно перевіряла відповідність цих громадських об’єднань законодавству. А це були досить серйозні вимоги.

Зокрема, це могли бути лише ті громадські організації, які здійснюють правозахисну діяльність або займаються системними реформами дестинаційними в державі. Також які мали рекомендацію від визнаної міжнародної організації — це було дуже важливо, щоби відсіяти величезну кількість так званих фейкових або ручних організацій. І аудит діяльності або, як мінімум, двох реалізованих проектів за рахунок міжнародної технічної допомоги. Ну і плюс звичайний пакет документів, які вимагаються для громадських організацій. Власне, такі громадські організації подавали своїх членів. Було відібрано дев’ять організацій з 35-ти, наскільки я пам’ятаю.

Судді повинні відповідати трьом основним критеріям: компетентність, добросовісність та етика поведінки

Ірина Славінська: Тобто з початку відбиралися організації, а потім вже, власне, обговорювалися кандидати, котрих виставляли? Я бачила, наприклад, що кілька організацій виставляли кандидатів, які… От ви, мені здається, подавалися від двох організацій.

Роман Маселко: Так.

Лариса Денисенко: Це все деталі. Це теж цікаво, але давайте почнемо з головнішого, з парасольки: що таке Рада доброчесності? Це дозволить зрозуміти, чому процедура така важлива і чому було важливо відсіяти громадські організації-мертві душі, щоби кандидувати справді якісних кандидатів.

Роман Маселко: Тоді я почну з самої судової реформи і для чого вона починалася. Що таке судова реформа? Це означає, що запроваджуються процедури, які дозволяють якби просіяти наш судовий корпус, відібрати тих, які відповідають трьом основним критеріям: компетентність, добросовісність та етика поведінки.

Власне, коли пропонувалися ці зміни, говорили про те, яким чином це буде здійснюватися. Ну, конкурс буде, спеціальний орган — Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка, в принципі, працює вже з 2011 року, яка складалася в основному з суддів: 10 з 14-ти членів були судді. І от пропонувалося, що цей орган буде фільтрувати цих суддів. Коли такий законопроект був розроблений, ми, громадськість, сказали: напевно, це не спрацює, тому що немає довіри, що вони зроблять цей відбір правильно. Тому треба було створити якийсь орган, який допоможе належно проводити ці процедури, відповідно до очікувань суспільства. Тоді з’явилася ідея Громадської ради доброчесності.

В чому її основне завдання і ідеологія? Ідеологія в тому, що громадські організації, які проводять справжню діяльність, мають певний стаж роботи (мінімум два роки) і вже визнану репутацію, будуть обирати представників, які в подальшому будуть допомагати фільтрувати оцих кандидатів. Тобто члени Громадської ради доброчесності будуть збирати інформацію, яка є в усіх по суті відкритих базах, і на підставі неї робити висновок стосовно того, чи є в діях суддів порушення етики поведінки, чи відповідає їх майновий стан офіційним доходам на підставі даних декларування, в тому числі, і даних, які є об’єктивно зібраними. Це головна функція. Громадська ради доброчесності збирає цю інформацію, аналізує і робить висновок. Цей висновок має враховуватись при проведенні фільтрування суддів.

Ірина Славінська: Галино, а взагалом, якщо можна сказати про правовий статус Громадської ради доброчесності, то який він? Зокрема, де люди можуть почитати про те, як цей орган функціонує? І мені ще цікаво от що. Ви вже фактично обрані і починаєте працювати. Власне, незабаром вже відбудеться і конкурс на посади суддів Верховного суду України, не так багато часу залишилось. Чим ви зараз маєте займатися і який взагалі у вас порядок роботи?

Відповідно до закону, новостворена інституція має запрацювати до 1 квітня 2017 року

Галина Чижик: Наш статус і наші повноваження визначені Законом України Про судоустрій та статус суддів. Є окрема стаття, яка визначила, яким чином мають бути обрани члени Громадської ради доброчесності, а також компетенції і повноваження цього органу.

Взагалом, ключове завдання Громадської ради доброчесності — це, як вже сказав мій колега, оцінити доброчесність та відповідність суддів вимогам професійної етики на моменті проходження суддею або кандидатом на посаду судді кваліфікаційного оцінювання. Відповідно до закону, новостворена інституція має запрацювати до 1 квітня 2017 року. Зараз одне з наших головних завдань — оцінити доброчесність та відповідність професійній етиці кандидатів на посади суддів Верховного суду. Адже від того, наскільки доброчесним і професійним буде склад нового найвищого судового органу в країні, на мій погляд, залежить успішність всієї судової реформи.

Лариса Денисенко: Як, власне, ви будете працювати, і з якими документами? От зараз розпочинається прийом заявок. Тобто є анкети, люди будуть здавати іспити так чи інакше. Що ви, власне, перевіряєте? Роман трохи сказав щодо відкритих джерел, але це може бути будь що: декларації про доходи, репутаційні карти, медійні зауваження стосовно того чи іншого кандидата.

Ірина Славінська: Ну от, наприклад, вчора у нас в студії була наша колега журналістка Громадського радіо Наталія Соколенко, яка також увійшла до Громадської ради доброчесності. І вона розповіла, що серед поставлених перед нею завдань — насправді, фантастична цифра — близько 8000 декларацій, які потрібно проаналізувати. Це кількість, яку я не можу навіть осмислити. Не знаю, як ви і інші ваші колеги зможуть собі дать раду. Які ще операційні речі?

Нам потрібна інформаційна площадка, де можна розповідати про свою роботу і збирати інформацію

Роман Маселко: Це справді дуже великий challenge, оскільки, по-перше, це унікальна ситуація. Це вперше такий орган створюється, досвіду до того не було ні в нас, ні в наших колег. Ми будемо першопрохідцями, і це буде доволі нелегко, тому що сама матерія доброчесності є досить спірною. І від того, наскільки ми впораємося з тою оцінкою, буде залежати, в тому числі, і довіра до нас. Ми ризикуємо і своєю репутацією в тому числі, і розуміємо цю відповідальність. Але це є можливим, і, як ніяк, є певне розуміння того, як це здійснити. Зокрема є речі доволі очевидні. Не треба бути великим фахівцем, щоб зрозуміти, що, наприклад, майно судді не відповідає його доходам. Це можливо перевірити навіть не озброєним оком.

От ви кажете про 8000 декларацій. Це, по суті, кількість судей, які зараз є на даний момент. Але, чесно кажучи, їх може бути більше, тому що йдеться про кваліфікаційне оцінювання всіх поточних суддів, і цей період може затягнутися, за прогнозами, десь на три або й більше років. Але, в першу чергу, зараз буде зусередженість на нових конкурсах. І от нові конкурси, йдеться про Верховний суд, там, зокрема, оголошено 120 вакансій, а вже була інформація, що подалося 500 кандидатів. Тобто їх може бути набагато більше.

Єдине, що ми будемо аналізувати кандидатів вже після проходження ними певних етапів. Першим буде тестування, на якому, напевно, відсіється певна кількість кандидатів. Але все рівно їх буде дуже багато. Тому зараз нам треба буде подумати, як все організувати: створити офіс, секретаріат, який, напевно, буде все це організовувати, адже в нас лише 20 людей і велика кількість документів. І у нас вже на понеділок запланована зустріч, де ми, власне, з цього й почнемо говорити. Також для нас дуже важлива якась комунікаційна стратегія, інформаційна площадка, де ми будемо розповідати про свою роботу і збирати інформацію, яка потрібна для виконання наших функцій. Це все завдання, які ми будемо вирішувати найближчим часом.

Галина Чижик: Додам до того, що вже сказав Роман. Власне, інструментарію роботи як такого в нас поки що немає, оскільки нас щойно обрали, і лише в понеділок ми плануємо зустрітись, щоб поговорити про те, як працювати далі. Однак, разом з тим, хочу сказати, що, оцінюючи доброчесність суддів, ми, звісно, будемо зважати на інформацію, яка є у відкритих джерелах. Також закон забезпечує нам право повного та безоплатного доступу до усіх відкритих державних реєстрів — для того, аби дізнатися, власне, про те, що, можливо, приховують від українців судді.

Крім того, якщо не говорити про стиль життя суддів, то в рамках доброчесності також буде оцінюватись і їх професійна діяльність: наприклад, якщо раніше вони вже працювали суддями, то чи справді вони були ефективними, чи не були схильні до якихось зловживань, чи не було в ЗМІ негативних повідомлень.

Лариса Денисенко: А як це можна поміряти? Я маю на увазі ефективність суддів, відсутність зловживань. Це мають бути скарги від громадян на якісь неправомірні рішення чи що?

Галина Чижик: Можна, наприклад, подивитись на дисциплінарну історію судді. Зрозуміло, що не завжди це є об’єктивний показник, оскільки дуже часто адвокати використовують інструмент скарги для отримання зручного для себе рішення. Однак, разом з тим, як я вже сказала, ми з колегами в рамках кампанії “Чесно. Фільтруй суд“ вже почали збирати інформацію про суддів, і в ЗМІ є дуже багато відомостей про сумнівні рішення суддів, про винесення рішень в інтересах пов’язаних осіб або, наприклад, за наявності якихось корупційних ризиків.

Я впевнена, що чимало громадян відгукнеться і надасть інформацію про зловживання суддів

Тобто вже навіть маючи інформацію з авторитетних журналістських видань, можна робити висновок про недоброчесність суддів. Зрозуміло, що вся ця інформація перевірятиметься. Крім того, дійсно, дуже потрібний інформаційний ресурс, аби збирати інформацію від громадян. І я з упевненістю можу сказати, що чимало громадян на це відгукнеться і надасть інформацію про суддів. Ми, наприклад, вже маємо власний досвід звернень від громадян на неправомірні дії суддів.

Лариса Денисенко: Принцип правової визначеності і критеріїв доброчесності: що, власне, тут можна буде зробити? Ви будете прописувати ці підходи й критерії, чи, власне, будете користуватися тим, що вже є? І як буде виглядати ваш висновок? Чи обговорювали ви це? Що це може бути: відхилити–рекомендувати? А мотивувальна частина якась має бути?

Роман Маселко: Так, це є один з ключових моментів створення цієї Ради. По суті, це такий спосіб легалізації впливу чи участі громадськості у відборі суддів. Тому що зараз у нас, по суті, єдиний спосіб — йти мітингувати або говорити в інтернеті, Фейсбуці — це все, що ми можемо. А оскільки ці дії не досягають бажаного ефекту, вони переростають у певні напів-, а то й незаконні форми: вже неприпустимий тиск на суддів — блокування і тому подібне. 

Тому, повторюсь, перед нами стоїть доволі серйозний виклик, адже в інтернеті можна написати все, що завгодно. Доволі часто ця інформація нерелевантна, тенденційна і неправдива. Перевірити це доволі важко, тому написати вмотивований висновок на підставі відкритих джерел, на мій погляд, буде досить тяжко. Але це є ключова вимога. Цей висновок буде вкладатися в суддівське досьє.

І ще один дуже важливий момент, щоб у громадян було розуміння. По-перше, Громадська рада доброчесності — це громадський орган, це є повністю волонтерство. Це не є орган, який отримує якесь фінансування чи заробітню плату. Тобто ми робитимемо це у вільний від іншої роботи час.

Другий момент: нашим завданням буде оцінити доброчесність і етику поведінки. Аналіз рішень не буде входити в нашу компетенцію. Я підозрюю, що буде дуже багато звернень, що там рішення не таке. Це, на жаль, а можливо, на щастя, не буде входити в наші обов’язки. Ми не зможемо надавати висновки — для цього є інші органи. Але ключове — це, звичайно, невідповідність доходів, способу життя, етики поведінки. Якщо є очевидні факти, які вказують на ці невідповідності — оце наш.

Лариса Денисенко: Насправді навіть Вища рада правосуддя, яка перетвориться з Вищої ради юстиції, матиме інспекторів, котрі можуть, наприклад, виїздити на місця та перевіряти. Власне, як можна вашими кабінетними зусиллями забезпечити перевірку? Тому що так, я розумію, що відповідність декларації — це помітно: людина має доход, припустимо, 100 тисяч гривень на рік, але має при тому дуже дорогу машину, кілька маєтків, і придбав нерухомості на якісь шалені гроші за цей рік. Тут можна ставити питання стосовно доходів чи коштів, за які придбані всі ці речі: перевіряти родину, декларації родичів. Але буває, коли в людини все начебто відповідає дійсності, але є зокрема фотографії, які свідчать, що людина живе трохи не так і не там, як зазначено в декларації. Але як це навіть фізично можна перевірити?

Роман Маселко: Власне, в цьому одна з переваг Громадської ради доброчесності. Ми зустрілись на практиці з тим, про що ви говорите. ВКК скаже: В нас за документами все гаразд. Нещодавно були скандальні рішення Вищої кваліфікаційної комісії стосовно рекомендацій: вони пропустили далі людей, які, наприклад, виносили незаконні рішення під час Майдану, або до яких є питання стосовно доброчесності однозначно. А вони кажуть: В нас не було інформації, Ми не уповноважені самі її збирати. Це, як на мене, трошки від лукавого. Вони могли би зробити більше.

Але сила громадськості може бути в тому, що ми збираємо інформацію, ми можемо отримати її від таких самих інших громадян. У Автомайдану також є проект про суд, основна особливість якого — те, що ми не просто дивимось декларації, а виїжджаємо на місце і дивимось, що там є реально, тому що дуже часто там є якась недобудова або якийсь скромний будиночок, а насправді він перетворився, як ми недавно вже запостили, на будинок-церкву з куполами і тому подібне. А коли ти дивишся декларацію, особливо не можеш збагнути, що це є і яке воно в реальності.

Плюс є майно, яке дійсно не обліковане, в декларації про нього не вказано. Наприклад, ми бачимо, що автомобіль стоїть припаркований біля будинку, або людина каже, що не живе за якоюсь адресою, а по факту щодня там знаходиться, і це підтверджують інші особи, яким можна довіряти.

Тому, звичайно, всю цю інформацію ми будемо збирати і перевіряти, порівняючи з документальними даними. В цьому і буде головна сила Громадської ради доброчесності: ми можемо виходити в легальний спосіб, але за межі тих рамок, які самі для себе ставлять і ВККС, і ВРП, і Рада суддів й інші органи, які покликані, в принципі, за цим стежити. 

Будь-які відео — як суддя керує машиною на підпитку або нецензурно висловлюється під час судового засідання — будуть підставою для висновку про його невідповідність критеріям профетики

Галина Чижик: Я погоджуюся з Романом в тому, що, справді, Громадська рада доброчесності, даючи висновки про доброчесність судді, не скована будь-якими законодавчими обмеженнями. А з іншого боку — зрозуміло, що ми так само несемо репутаційні ризики, і кожен наш висновок має грунтуватися на достатньо підтверджених фактах. Наприклад, будь-які відео, оприлюднені в Youtube про те, як суддя керує машиною на підпитку або дозволяє собі нецензурні висловлювання під час судового засідання, на мій погляд, будуть достатніми і вагомими підставами для того, аби робити висновок, що цей кандидат на посаду судді чи суддя не відповідає критеріям професійної етики. Навіть попри те, що це чітко не прописано у якомусь законі.

Також з приводу правової визначеності. Я хотіла би прокоментувати, що насправді нещодавно Вища кваліфікаційна комісія оприлюднила положення та методику проведення кваліфікаційного оцінювання. Там задано основні рамки, яким чином буде перевірятись доброчесність суддів. Там як раз йдеться про перевірку стилю життя, оцінку чесності та порядності суддів. І, якими б невизначеними не здавались нам ці категорії, ВККС включила їх як одні з критеріїв оцінки доброчесності. Так само, це будь-які службові зловживання — все це буде враховуватися. І ми будемо намагатися зібрати максимально багато інформації про діяльність суддів.

Лариса Денисенко: А як зробити так, щоби результати і висновки Громадської ради доброчесності були почуті? Адже, якщо я правильно розумію, цей орган є дорадчим, і ваші висновки й аналізи можеть не мати прямого впливу на те, кого обируть, якщо дивитись на це песимістично. Бачу, Роман, ви хитаєте головою.

Роман Маселко: Це дуже доречне питання. Громадська рада доброчесності була створена для реалізації судової реформи. Реанімаційний пакет реформ і я були трошки долучений до розробки цього законодавства. І наша перша пропозиція була такою: якщо висновок Громадської ради доброчесності є негативний, тобто є мотивовані підстави вважати, що доброчесність судді не відповідає вимогам, така кандидатура не повинна пройти або ж такий суддя повинен бути звільнений. Ми пропонували, що за наявності такого висновку його можуть залишити на посаді або призначити на посаду, наприклад, рішенням виключно повного складу Вищої ради правосуддя чи Вищої кваліфікаційної комісії. Це не пройшло. Затвердили, що цей висновок має виключно рекомендаційний характер.

На моє переконання, це дійсно вихолощує суть Громадської ради доброчесності. При чому було чомусь багато аргументів накшталт ми не знаємо, хто це буде, це будуть невідомі люди, які будуть зловживати і тому подібне. Зараз вже зрозуміло, хто це. 

До речі, я ще хочу пару слів сказати стосовно якісного складу. З 20-ти людей, яких обрано, семеро мають ступінь кандидата чи навіть доктора юридичних наук, двоє чи троє — учасники бойових дій, тобто люди, які заслужили свою репутація навіть своїми такими жертовними діями. 

Всі члени Громадської ради доброчесності повинні відповідати тим самим критеріям, що і судді

Лариса Денисенко: Який фах, давайте одразу вказувати. Крім юристів хто ще є?

Роман Маселко: Правники, журналісти і правозахисники. І є один математик, який також за сумісництвом правозахисник. Там немає жодної випадкової людини. Всі мають досвід, всіх підтримали громадські організації, які справді мають визнаний авторитет і довели йоно своєю роботою. Тобто це той склад, який своєю репутацією може відповідати за якісний аналіз.

Другий момент — ми самі для себе встановили дуже високі стандарти вимог стосовно саме доброчесності. Зокрема, ми запропонували і скоро будемо затверджувати проект регламенту, який буде чітко вказувати процедуру прийняття рішень і нашої роботи. Згідно із нашим проектом, ми вказуємо, що всі члени Громадської ради доброчесності, по суті, повинні відповідати тим самим критеріям, що і судді. Тобто ми повинні так само звітувати, подавати декларації, хоча в законі цього не передбачено. Тільки для того, щоб брати участь у конкурсі, треба подавати декларацію. Потім, якщо є факти невідповідності способу життя чи майна доходам, це також є підставою для того, щоб виключити такого людину з Громадської ради доброчесності. Те ж саме, якщо є факти зловживання своїм статусом. 

Тому ми кажемо, що Громадська рада доброчесності може працювати нормально. Але нам дійсно потрібні реальні повноваження, тому що зараз, чесно кажучи, наші висновки можуть мати таке саме значення, що й якесь гарно зроблене журналістське розслідування: про це всі знають, всі говорять, але на цьому все й закінчується.

Ірина Славінська: До речі, ваші висновки будуть в будь-якому разі публічними?

Роман Маселко: Так, вони вносяться в досьє.

Ірина Славінська: Просто деякі думають, що досьє тільки для втаємничиних людей, а публічність — це поширення, скажімо, на сайті вашому, якщо він буде, на ВККС або, можливо, просто окрема сторінка, де будуть розміщуватися ваші висновки? 

Роман Маселко: Я б ще хотів закінчити стосовно повноважень. Зараз у Верховній раді є законопроект Про Вищу раду правосуддя. Ми до нього розробили і запропонували зміни, які передбачають, що якщо висновок Громадської ради доброчесності буде негативним, то для призначення такого судді треба більше голосів, ніж звичайно. Наприклад, звичайно треба 14, а буде треба 16. І лише якщо ці зміни пройдуть, ми зможемо казати, що наші висновки матимуть реальну силу. Я вважаю, що це можна зробити, і це буде на совісті депутатів.

Галина Чижик: Я би хотіла прокоментувати відкритість суддівського досьє. Насправді ми мали дуже сумний досвід з Вищою кваліфкомісією суддів. Ще коли діяв старий закон про судоустрій ми подавали до Кваліфкомісії запити на отримання інформації, яка міститься в досьє. Зокрема, ми запутивали майнову декларацію судді, інформацію про статистичні дані розгляду судею деяких справ, інформацію про дисциплінарні впровадження стосовно судді. У відповідь Кваліфкомісія, пославшись на якесь своє положення, сказала, що це інформація службова, там містяться дані конфеденційного характеру стосовно суддів, тому таку інформацію вони надавати не будуть. Хоча це є абсолютне порушення норм Закону України Про доступ до публічної інформації .

Ми вирішили з Комісією не судитися, оскільки вступив в силу новий закон, який чітко передбачає, що суддівське досьє має оприлюднюватися на веб-сайті Комісії. І дуже цікаво, чи справиться Вища кваліфікаційна комісія з цим обов’язком: оприлюднювати усі сіддівські досьє. Вони обіцяють це зробити вже з наступного року. Документи від кандидатів на посади суддів Верховного суду вони приймають в паперовій формі, посилаючись на негативний досвід НАЗК. Вони дуже бояться, власне, цієї електронної системи. Але вони обіцяють оцифрувати ці документи, і з наступного року почнуть їх оприлюднювати.  

В будь-якому випадку, усі висновки стосовно роботи Громадської ради доброчесності ми будемо оприлюднювати на власному офіційному ресурсі, якщо створимо його, або будемо намагатися поширювати це іншими способами, оскільки, на мій погляд, жодна інформація, яка буде у цих висновках, не може бути таємною. Вже навіть виходячи з того, що ми робимо висновок про доброчесність судді на підставі інформації з відкритих джерел, про якусь таємність і закритість цієї інформації не бути й мови. 

Лариса Денисенко: Хочеться поговорити все таки про матеріально-технічне забезпечення. Ми знаємо, що бюджет забезпечує як Вищу раду правосуддя, так і Вищу кваліфікаційну комісію суддів. Тут Роман сказав, власне, що ви будете на безоплатних волонтерских засадах. Але потрібні люди, які будуть вам допомагати, потрібні приміщення, де б ви хоча би засідали і обмінювалися думками. От, власне, чи все це забезпечено? Хто буде допомагати і, взагалом, як це буде відбуватися? 

Роман Маселко: На даний момент це невідомо, це не передбачено абсолютно ні чим. І, до речі, це використовувалось суддями, мовляв, вони будуть безкоштовно працювати — це дуже великі корупційні ризики, будуть брати хабарі, і тому подібне. 

В мене, наприклад, вже є досвід роботи в Громадській раді при НАБУ. Вже другий рік так само працюємо на волонтерских засадах. Доволі успішно, і вже навіть є факти, що нас пробували підкупити. Ми це зафіксували, виявили. Справа вже в суді, слухається. Тобто ми доказали своїми реальними діями, що йдемо туди справді міняти країну, а не заробляти. 

Але це дуже актуальне питання. Ми, звичайно, готові працювати на таких от засадах, але, звичайно, для того, щоб це було ефективно і системно, треба буде шукати якісь кошти. Я думаю, що вони знайдуться, але це все ще в процесі. Наразі у нас відповіді на це немає.

Лариса Денисенко: А от як це дійсно буде вирішуватися, адже роботи буде багато, і бодай якісь нормальні робочі місця мають бути забезпечені. 

Галина Чижик: Наразі ми маємо можливість зустрічатися в офісі Реанімаційного пакету реформ. Це є безкоштовно. І поки, хоч в нас і немає якогось власного місця, проблем з приміщенням в нас теж немає. Ми так само можемо домовлятися з Вищою кваліфкомісією, оскільки в них на Механізаторів багато поверхових будівль. Гадаю, там має знайтися кімната, аби ми могли зібратися, оскільки ми все таки є органом, який, в першу чергу, сприяє їм у тому, щоб належно виконували свою роботу. 

Лариса Денисенко: Давайте повернемося до відбору у Верховний суд України. Реєстрація вже відкрита на сайті ВККС. Що далі? На якому етапі підключаєтесь ви у цей процес?

Галина Чижик: Наразі Вища кваліфкомісія оголосила реєстрацію усіх бажаючих. Тобто вони пояснюють, що для розуміння об’єму документів, з якими їм доведеться працювати, вони зараз приймають заявки. Це продовжуватиметься до 15 листопада. І на основі цього будуть формувати електронну чергу. Усі кандидати будуть мати визначений час, коли вони повинні будуть прийти і подати свої паперові документи.

Прийом документів триватиме, якщо я не помиляюся, з 17 листопада до 9 грудня. Після цього буде перевірятися, чи відповідають подані кандидатами документи і самі кандидати закону, і прийматися рішення про допуск кандидатів до наступних етапів. Після цього кваліфкомісії потрубен певний час для проведення спецперевірки. Вони надсилатимуть запити до Міністерства охорони здоров’я, НАБУ, НАЗК, МВС і пенетенціарної служби, аби перевірити кандидатів ще у такий спосіб. Тобто збирають усю можливу інформацію, і після цього почнеться оцінювання кандидатів. Власне, саме на цьому етапі й підключиться Громадська рада доброчесності.

Оцінювання триватиме орієнтовно два місяці, і вже у березні Вища кваліфкомісія має направити рекомендації стосовно обраних кандидатів до Вищої ради правосуддя, яка вже своїм висновком рекомендуватиме кандидатів до обрання президенту.

Лариса Денисенко: На цей час вже і ваші висновкі будуть готові, так?

Роман Маселко: Я хочу тут підкреслити, що наші висновки будуть не для кожного кандидата, а лише за наявності інформації.

Людмила Денисенко: Тобто ви будете робити висновки лише за наявності негативної інформації?

Роман Маселко: Чесно кажучи, закон прописан саме так. Хоча, як на мене, і така потреба однозначно є, може йтися як про позитивні, так і про негативні висновки. Адже ми бачимо, що судді, доброчесність яких у громадськості не викликає жодних сумнівів, судівським корпусом відштовхується, в будь-яким чином їх намагаються дискримінувати. Тобто їм, по суті, потрібен захист. І цим захистом міг ьи бути висновок Громадської ради доброчесності. Законом такого не передбачено, але в регламенті ми вказали, що це можливо. Але все ж таки ми розуміємо, що якась кількість осіб таких висновків не отримає, тому що, наприклад, немає що вказувати: ані сумнівів, ні позитиву, просто нейтральна інформація. 

Користуючись нагодою, я хочу закликати адвокатів і науковців подаватися до Верховного суду.

Лариса Денисенко: До речі, нещодавно в нас у студії був Андрій Вишневський – адвокат, директор Координаційного центру з надання безоплатної правової допомоги, і він констатував, що подалося дуже мало адвокатів. Принаймні, на тоді. В мене ще таке питання стосовно кандидатів. Мені здається, що дуже складно буде з науковцями. можливо, трошки простіше буде з адвокатами. Отже, стосовно науковців – що ви будете перевіряти, на що звертати увагу?

Галина Чижик: Як варіант, можно звернутися до студентства, до студентського самоврядування, щоби вони надавали інформацію. Але, в будь-якому разі, мова може йти лише про фактологічно підтверджені дані. Можливо, також будемо перевіряти на предмет плагіату. Були випадки, коли людина не могла навіть назвати ім’я свого наукового керівника. Але найгірше, що коли раніше виявлялися такі факти під час співбесіди із суддями, такі судді отримували позитивні рекомендації від ВККС. І справді є дуже великий ризик, що до висновків Громадської ради доброчесності прислуховуватись не будуть.

Водночас, говорячи про формування нового Верховного суду, справді вперше в Україні найвища судова інстанція формується на конкурсних засадах. В цей самий час ми наблюдаємо фактично ліквідацію всієї суддівської верхівки. Чотири вищі суди ліквідуються і судді звільняються. Очікувано, що чимало з них подадуться на конкурс до Верховного суду. І тому надзвичайно важливо, аби все ж таки адвокати та науковці, які мають репутацію серед колег, подавалися на конкурс. Зрозуміло, що їм, можливо, зручніше залишатися на своїх місцях, але на сьогодні це дуже великий обов’язок перед суспільством, який треба виконати. Якщо в нас буде чесний і справедливий Верховний суд, то відпаде корупція на нижчому рівні, адже найвища судебна інстанція буде фільтрувати будь-які незаконні рішення. 

Ірина Славінська: Як ви оцінюєте можливу оновлюваність составу суддів Верховного суду?

Роман Маселко: Тут треба зрозуміти одну річ: чесний суд потрібний всім. Нормальний розвиток держави неможливий без нормального суду. Тому зараз треба мобілізуватися всім. Не дивитися виключно на суддів чи на Громадську раду доброчесності. Кожен повинен долучитися до цього процесу. Журналісти — для популяризації, громадяни — до того ж самого збору інформації і її перевірки, адвокати й науковці — щоби знайти в собі сили і податися на ці посади. Це є завдання для нас усіх. Ми, зі свого боку, будемо робити все, можемо. 

Лариса Денисенко: А чи відчуваєте ви на себе якийсь тиск наразі? 

Галина Чижик: Мені довелося закрити свій профіль в Instagram. Провокаційних фото там не було, але я вже справді замислилася про те, що хтось може відкрити полювання. Насправді поки що подібних речей не було.