Про професійне вигорання, як розпізнати та уникнути його, говорили з письменницею, адвокаткою здоров’я Даркою Озерною. Вона бере участь у проєкті «Фундації Суспільність». Він скерований на те, щоб журналісти та журналістки підтримували один одного, дбали про ментальне здоров’я.
Дарка Озерна: Зараз усі говорять про психічне здоров’я та професійне вигорання. Ми пропонуємо рішення, як журналістика має співпрацювати зі суспільством, щоб не травмувати його, а налаштовувати на конструктивний лад. Не сварити, а консолідувати. Також говоримо про ризики для психічного здоров’я самих журналістів та журналісток. У їхній роботі є багато ризиків, часто трапляється професійне вигорання.
Насправді не все, що ми вважаємо вигоранням, ним є. Однак, не все, що ми вважаємо нормою, нею є.
Дарка Озерна: Професійне вигорання можна визначити за такими основними ознаками:
У людей, що вигоріли професійно, зранку й упродовж дня — низький рівень кортизолу. Це гормон стресу і не тільки. Зранку він має підійматися, допомогти зосередитися та підготуватися до подій дня.
Дарка Озерна: Керівництво навчального закладу має відзначати роботу, дякувати за кожну хорошу річ. Роботодавець або роботодавиця мають справедливо оцінювати навантаження. Якщо людина буде перевантажена, то це призведе до виснаження. Саме виснаження є одним зі складників професійного вигорання. Також студенти та студентки мають розуміти, що ресурсність викладацтва залежить і від них також, це у їхніх інтересах.
Дарка Озерна: Вигорівши, ми не помічаємо хороше, нам боляче дивитися на щось позитивне. Це об’єктивний стан мозку. Ми порівнюємо себе з тим, що бачимо, розуміємо, що різниця разюча. Тоді нам стає боляче. Це об’єктивна реальність для людини у такому стані. Вона не може раптом взяти й змінитися за порадами довколишніх. Це одна зі складових професійного вигорання, але може бути й ознакою депресії. Цей діагноз ставлять спеціаліст(к)и.
Дарка Озерна: Керівникам та керівницям Гарвардська бізнес-школа радить анонімно опитувати працівників та працівниць. Треба, аби вони проходили шкалу професійного задоволення життям. А також щоб вони мали право голосу та вносили пропозиції у діяльність вашої організації. Варто мати зі співробітниками та співробітницями постійний зв’язок.
Керівникам та керівницям не варто судити людей по собі. Те, чого досягли — це завдяки вашій праці та генетиці. Є люди більш схильні до вигорання, воно у них стається раз за разом.
Дарка Озерна: Люди, які не є учасниками травматичних подій, а є свідками чи тими, хто надає допомогу, можуть мати вторинний травматичний стрес. Його також називають «втомою священника». Спочатку ми дуже захоплені роботою. Вона поступово витісняє усе. Ми думаємо про свою «особливу місію». Багато на себе беремо. Потім розуміємо, що з цим не справляємося.
Нам говорять про нашу «місію», «візії», цінності й таке інше. Однак де-факто нам ніхто не дякує, зарплата наша від цього не змінюється. Після цього з’являється цинізм та саботаж роботи. Зрештою людина вигорає. З цього стану потрібно довго виходити. Є люди більш схильні до цього.
Андрій Куликов: Тож варто не думати про «місію», «візії», а думати про функцію, яку ми виконуємо?
Дарка Озерна: Це дуже слушна думка.
Читайте також: Якщо порахувати втрачені життя, можна побачити, що вигідніше повернутись до зимового часу і залишити так — біологиня Дарія Озерна
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS