Які твори варто вилучити з української літератури в школі?

У студії «Громадського Радіо» вчителька української мови і літератури школи №35 у місті Києві Діана Мельникова.

Наталка Соколенко: Чому постала така проблема, що потрібно вилучити певні художні твори зі шкільної програми?

Діана Мельникова: Із своєї практики можу сказати, що дітям дуже важко дається українська література. Їм не цікаво читати твори шкільної програми і це величезна проблема. Наприклад, із зарубіжною літературою ситуація краща. Діти читають на позакласному читанні, зокрема, ті, що люблять читати. У списку літератури дітей є твори зарубіжних класиків та сучасників.  Українську вони не сприймають взагалі. В моїй практиці діти сприймають лише цікаві практики на уроках. Тобто, якщо у нас є дискусії, ігрові форми роботи, якісь інтерактивні форми та мультимедійні. Але тільки це їм і цікаво. Тобто, досягти чогось поза уроком, щоб вони самі взяли книжку, а тим більше не за програмою українського автора, це важко.

Сергій Стуканов: У нас література постколоніальної країни. Якщо брати сучасну, то це інша розмова. Якщо ми беремо тодішню літературу, то може просто інакшої немає? Що означає “щоб дітям подобалося”? Або вони читають те, що їм подобається, або вони читають те, що є і знають та розуміються на українській літературі.

Діана Мельникова: Ідеться про те, що дитина перш за все повинна любити читати. Вона бере вперше книжку і їй має бути цікаво. Вона має отримати задоволення, і тоді вона буде читати далі. Як тільки вона починає читати курс української літератури, інтерес пропадає, тому що це пани і кріпаки, це усна народна творчість. Це добре, коли у 5-6 класі починають із казок, легенд та міфів, – це цікаво. А далі історичні пісні, балади та родинно-побутова фольклорна творчість не дуже сприймається. Я намагаюся одразу для дітей знайти рок-обробки таких пісень, але не завжди є. А народні діти не сприймають, як правило.

Сучасних текстів не вистачає у тому плані, що класичні образи героїв уже трошки застарілі. Діти на уроках історії вивчають дати, зазубрюють якісь поняття. А, зокрема, елементарний побут вони не знають. Тобто, як жили люди у той час, як вони одягалися і де вони ходили. Хоча ці тексти написані для дітей і підлітків. Тобто, у них елементарно не вистачає бази історичних знань. А у сучасних текстах діти можуть знайти себе та ідентифікувати із героєм. Тому, у період із 5-го по 8-й клас повинні бути такі тексти.  

Наталка Соколенко: То все-таки який твір ви хочете вилучити зі шкільної програми?

Діана Мельникова: Є така пропозиція вилучити “Енеїду” Котляревського. Це не означає, що ми повинні зовсім забути про Івана Котляревського. Просто ось цей історико-хронологічний аспект, який вивчається у 9-11 класах дуже важко дітям дається. Це краще подати оглядово із допомогою кількох лекцій, де маємо зазначити основних авторів та новаторів на той час. Наприклад, що це був Котлявський, автор, який відкрив нам нову українську мову, і що його твір перший написаний народною мовою. Але дітям це важко читати. Я своїх питала, то їм не сподобалося.

Сергій Стуканов: Чи повинні бути у списку творів обов’язкових до прочитання ідеологічні?

Діана Мельникова: Потрібно знизити ось цей градус патріотичного пафосу. Тобто, ми не маємо постійно проговорювати ось це “кобзар”, “каменяр”, “пророк”, “страдник”, “страждав за долю народу”. Потрібно показати Шевченка по-іншому. Чому це наше все? Чому його так любимо і носимось весь час? Тому що це такий рокер того часу. Його вірші зовсім по-новому звучали. І це можна сучасними прикладами підтвердити, бо є багато пісень на вірші Тараса. Його можна подавати не тільки як письменника, але і художника. Тобто, від контексту залежить ставлення.

Сергій Стуканов: Із сучасної української літератури які відомі письменники включені, але недостатньо?

Діана Мельникова: В 11 класі виділяється тільки два чи три уроки на оглядове вивчення сучасної української літератури. І те, що подано на сайті МОН, то там навіть не вказано прізвища Жадана. Вибачте, але це символ епохи.

Своїх учнів я знайомила із Жаданом на уроках мови. Діти писали переказ про нього. Оскільки діти знаходять усі перекази в Інтернеті, то я його написала сама. І після самої роботи над переказом, я показала уривки відео із його виступів на концертах, щоб вони взагалі мали уявлення, що є сучасна література. Щоб вони бачили, що не закінчилося усе Іваном Франком, і більше немає живих письменників. А що насправді є щось класне та драйвове. То чому це не показувати?