Гість ефіру — народний депутат Вячеслав Константіновський.
Любомир Ференс: Чому ви складаєте мандат саме зараз?
Вячеслав Константіновський: Я у вас був рік тому, казав, що мені там некомфортно, я думаю про те, щоб скласти мандат, але я відкладав це рішення не один раз. Колись це повинно було статися. Якщо людину там не тримають матеріальні інтереси (для мене там немає жодних матеріальних інтересів), то втримати може довіра людей і якась повага. Або гроші, або повага. Я не отримував там грошей, я не бачу поваги до себе чи до всього парламенту, що погано і не завжди справедливо, тому що цей парламент багато чого зробив і в боротьбі з корупцією, і в реформах. Якщо до мене немає поваги і довіри, то я не хочу там працювати. Я не заздрю тим людям, які там чесно працюють.
Євген Павлюковський: Що в роботі нардепа було найбільш неприпустимим для вас?
Вячеслав Константіновський: Нічого неприпустимого, але я звик бути самим собою. Я не хочу, щоб хтось вибирав мені друзів, навіть журналісти. Я не хочу, щоб всі стежили за тим, що я їм, з ким спілкуюся. Коли мене ображають, намагаються принизити, я не можу відповісти так, як вважаю за потрібне, тому що депутат не може собі дозволити це. Я ніколи не носив жакетів. Це все – не я. Я б все це терпів, якби бачив довіру людей, якби те, що я роблю, викликало б повагу, але такого не сталося.
Любомир Ференс: Ви голосували за зняття депутатської недоторканості всіх, окрім Андрія Лозового. Чому?
Вячеслав Константіновський: Лозового намагалися звинуватити за тією ж схемою, що й мене. Це було зроблено, щоб натиснути на мене. За кілька днів це розвалилося, але всі ці заяви Генерального прокурора будуть ще десятки років в інтернеті.
Я не хочу, щоб мною маніпулювали.
Любомир Ференс: Ви – мільйонер. Навіщо вам було йти в парламент? Ви самі виявили бажання продати Rolls-Royce, піти на фронт?
Вячеслав Константіновський: Коли я продавав Rolls-Royce, я не думав про народного депутата. Я витратив гроші не тільки за Rolls-Royce, я витратив набагато більше. Я пройшов Майдан, поїхав на Донбас, пройшов важку кампанія. Це найдурніший шлях стати народним депутатом. Є набагато простіші.
Любомир Ференс: Генпрокурор Юрій Луценко справді хоче боротися?
Вячеслав Константіновський: Я сподіваюся. Я йому в голову не заглядав. Але все одно там присутня політика. Іноді це добре, але в цьому багато і поганого. Треба не піддаватися тиску вулиці, а бути справедливим.
Приймати принципові рішення у парламенті важко, бо починаються підозри щодо того, що спонукало.
Євген Павлюковський: Коли йшли в Раду, на яку довіру ви розраховували? Як ви ідентифікуєте, що до вас немає довіри?
Вячеслав Константіновський: Я це відчуваю. Це ж не справа доби чи тижня. У мене була ілюзія, що після Майдану люди, які хотіли збагачуватися, злякаються.
Коли ми переказали 200 тисяч доларів на рахунок Міноборони, брат казав мені, що це буде вкрадено. Я не вірив. Досі я не знаю, як витрачалися ці гроші.
Любомир Ференс: Чи намагалися якісь політичні сили використати Вячеслава Константіновського, пропонували заробити?
Вячеслав Константіновський: Мені ніхто нічого не пропонував, тому що всі знали, що я заможна людина.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.