facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Якщо хочемо успішну країну, маємо пригадати, що відчували під час Революції Гідності — Рєуцький

Розмова зі співзасновницею благодійного фонду Восток SOS Олександрою Дворецькою та виконавчим директором цього фонду Костянтином Рєуцьким.

Якщо хочемо успішну країну, маємо пригадати, що відчували під час Революції Гідності — Рєуцький
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

До річниці початку Євромайдану луганчанин Костянтин Рєуцький та кримчанка Олександра Дворецька згадали, як все розпочиналося у їхніх містах.

Валентина Троян: Щоби ви відповіли тим, хто називає Євромайдан «переворотом»?

Костянтин Рєуцький: Я був на Євромайдані в Києві і в Луганську — з першого по останній день. Я був на Майдані 20 лютого, під час розстрілу на Інститутській, бачив всі основні події. Багато часу провів у наметовому таборі на Майдані, спілкувався із багатьма ключовими особами. Так само багато часу провів і в Луганську, спілкуючись з протестувальниками. Можу сказати, що Євромайдан — це явище громадянської активності і свідомості. Це час, коли дуже багато людей, які мовчали попередні роки, хоча багато думали про те, як має розвиватися наша країна, відчули що вже час не просто думати і говорити про це на кухні, а виходити і намагатися зробити хоч щось для того, щоби втілити в життя свої мрії. Євромайдан — це люди перш за все. Це велика кількість простих людей, наших сусідів, колег по роботі, які в певний час відчули готовність взяти на себе частинку відповідальності за долю країни.

  • Євромайдан — це дивовижний приклад самоорганізації, коли люди, які звикли виконувати накази інших, раптом усвідомили, що чекати — безглуздо і стали робити хоч щось самі, організовуючи людей навколо.

Це те, як я бачу і відчуваю цей Євромайдан. В останні роки ми про це забули, ми знову повірили у казки про те, що нам потрібен якийсь лідер нації — мудрий, сильний, за яким ми маємо йти і чекати його настанов і команд. Насправді це не так.

  • Якщо хочемо, щоб крана була успішною, маємо пригадати, що відчували восени 2013 року, взимку 2014 року, під час Революції Гідності, спробувати спіймати цю хвилю.

Олександра Дворецька: Майдан був значно більший, ніж учасники мирних акцій — тому це, напевно, була Революція Гідності. Я провела останній місяць Євромайдану в Києві, але дуже далеко від центральних подій. Я була частиною ініціативи «Варта в лікарні» і моєю базовою точкою була лікарня Швидкої допомоги на Лівому березі. Саме там утримувались люди, які були побиті, але засуджені і знаходились у лікарні під міліцейською вартою, очікували суду. Потім було дуже багато постраждалих на Майдані людей, з пораненнями, побитих. Там була своя атмосфера, своя солідарність жителів Лівого берега, які приносили щоденно їжу для цих людей, приносили гроші на медикаменти, речі і так далі. Волонтерили адвокати для того, щоб захищати цих людей. Я бачила велику кількість людей, які щоденно ходили на роботу, але після роботи могли прийти і допомагати в лікарні. Останні дні для мене виглядали таким чином — була купа поранених і у нас була більша проблема, де купити медикаменти, ніж де взяти на них кошти. Ця солідарність дуже вражала.

  • Кожен виходив за щось своє — за більш гідне життя, за те, щоб змінити його. Євромайдан став місцем, де ми намріяли Україну, яку ми хочемо бачити.

Активісти Луганського і Сімферопольського Євромайданів стали разом з нами співзасновниками ініціативи Восток SOS, яка на сьогодні допомогла більше, ніж пів мільйону людей. Ці люди взяли на себе відповідальність в період Євромайдану і вони можуть спільно робити важливі речі. Велика кількість людей, спробувавши цю активність, її не полишають. Я дивлюсь на це з оптимізмом, бо мені у 2013 році, перед Майданом, здавалося що всіх найкращих людей цієї країни я знаю, що ми слабкі, що нас мало. Насправді це не так — іноді нам просто треба уважніше придивлятися до людей, які живуть поряд і підтримати їх. Разом ми можемо значно більше.

  • Нам, людям із Криму і Донбасу, дуже часто доводиться виправдовуватись — що ми вийшли на Євромайдан і це призвело до окупації. Насправді для мене особисто це такий серйозний початок звільнення нас — бо ми вийшли на Євромайдан для того, щоб не бути колонією Російської Федерації.

Ця боротьба не є простою, але якби сьогодні я перенеслась на 7 років назад і думала, чи вийти мені на Євромайдан в Києві, я зробила б той самий вибір.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

Батько казав, що якщо він дізнається, що я лесбійка, він мене вб'є — історія пансексуалки з родини священика

Батько казав, що якщо він дізнається, що я лесбійка, він мене вб'є — історія пансексуалки з родини священика

«Єдиний вихід — продовжувати тиснути»: як домогтися санкцій проти російських нафтових танкерів

«Єдиний вихід — продовжувати тиснути»: як домогтися санкцій проти російських нафтових танкерів

«Все більшу роль грає симпатія до кандидатів» — Гуменюк про настрої виборців у США

«Все більшу роль грає симпатія до кандидатів» — Гуменюк про настрої виборців у США