Якщо хочемо успішну країну, маємо пригадати, що відчували під час Революції Гідності — Рєуцький

Розмова зі співзасновницею благодійного фонду Восток SOS Олександрою Дворецькою та виконавчим директором цього фонду Костянтином Рєуцьким.

Ведучі

Валентина Троян

Гостi

Костянтин Рєуцький,

Олександра Дворецька

Якщо хочемо успішну країну, маємо пригадати, що відчували під час Революції Гідності — Рєуцький
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/11/hr-hh-20-11-20_reuckii_dvorecka.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/11/hr-hh-20-11-20_reuckii_dvorecka.mp3
Якщо хочемо успішну країну, маємо пригадати, що відчували під час Революції Гідності — Рєуцький
0:00
/
0:00

До річниці початку Євромайдану луганчанин Костянтин Рєуцький та кримчанка Олександра Дворецька згадали, як все розпочиналося у їхніх містах.

Валентина Троян: Щоби ви відповіли тим, хто називає Євромайдан «переворотом»?

Костянтин Рєуцький: Я був на Євромайдані в Києві і в Луганську — з першого по останній день. Я був на Майдані 20 лютого, під час розстрілу на Інститутській, бачив всі основні події. Багато часу провів у наметовому таборі на Майдані, спілкувався із багатьма ключовими особами. Так само багато часу провів і в Луганську, спілкуючись з протестувальниками. Можу сказати, що Євромайдан — це явище громадянської активності і свідомості. Це час, коли дуже багато людей, які мовчали попередні роки, хоча багато думали про те, як має розвиватися наша країна, відчули що вже час не просто думати і говорити про це на кухні, а виходити і намагатися зробити хоч щось для того, щоби втілити в життя свої мрії. Євромайдан — це люди перш за все. Це велика кількість простих людей, наших сусідів, колег по роботі, які в певний час відчули готовність взяти на себе частинку відповідальності за долю країни.

  • Євромайдан — це дивовижний приклад самоорганізації, коли люди, які звикли виконувати накази інших, раптом усвідомили, що чекати — безглуздо і стали робити хоч щось самі, організовуючи людей навколо.

Це те, як я бачу і відчуваю цей Євромайдан. В останні роки ми про це забули, ми знову повірили у казки про те, що нам потрібен якийсь лідер нації — мудрий, сильний, за яким ми маємо йти і чекати його настанов і команд. Насправді це не так.

  • Якщо хочемо, щоб крана була успішною, маємо пригадати, що відчували восени 2013 року, взимку 2014 року, під час Революції Гідності, спробувати спіймати цю хвилю.

Олександра Дворецька: Майдан був значно більший, ніж учасники мирних акцій — тому це, напевно, була Революція Гідності. Я провела останній місяць Євромайдану в Києві, але дуже далеко від центральних подій. Я була частиною ініціативи «Варта в лікарні» і моєю базовою точкою була лікарня Швидкої допомоги на Лівому березі. Саме там утримувались люди, які були побиті, але засуджені і знаходились у лікарні під міліцейською вартою, очікували суду. Потім було дуже багато постраждалих на Майдані людей, з пораненнями, побитих. Там була своя атмосфера, своя солідарність жителів Лівого берега, які приносили щоденно їжу для цих людей, приносили гроші на медикаменти, речі і так далі. Волонтерили адвокати для того, щоб захищати цих людей. Я бачила велику кількість людей, які щоденно ходили на роботу, але після роботи могли прийти і допомагати в лікарні. Останні дні для мене виглядали таким чином — була купа поранених і у нас була більша проблема, де купити медикаменти, ніж де взяти на них кошти. Ця солідарність дуже вражала.

  • Кожен виходив за щось своє — за більш гідне життя, за те, щоб змінити його. Євромайдан став місцем, де ми намріяли Україну, яку ми хочемо бачити.

Активісти Луганського і Сімферопольського Євромайданів стали разом з нами співзасновниками ініціативи Восток SOS, яка на сьогодні допомогла більше, ніж пів мільйону людей. Ці люди взяли на себе відповідальність в період Євромайдану і вони можуть спільно робити важливі речі. Велика кількість людей, спробувавши цю активність, її не полишають. Я дивлюсь на це з оптимізмом, бо мені у 2013 році, перед Майданом, здавалося що всіх найкращих людей цієї країни я знаю, що ми слабкі, що нас мало. Насправді це не так — іноді нам просто треба уважніше придивлятися до людей, які живуть поряд і підтримати їх. Разом ми можемо значно більше.

  • Нам, людям із Криму і Донбасу, дуже часто доводиться виправдовуватись — що ми вийшли на Євромайдан і це призвело до окупації. Насправді для мене особисто це такий серйозний початок звільнення нас — бо ми вийшли на Євромайдан для того, щоб не бути колонією Російської Федерації.

Ця боротьба не є простою, але якби сьогодні я перенеслась на 7 років назад і думала, чи вийти мені на Євромайдан в Києві, я зробила б той самий вибір.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS