«Якщо продаж землі буде, то наші села швидко знелюдніють»: Любомир Шавалюк

Ірина Славінська: Агропромисловий комплекс – певний локомотив економіки. Чи справді це настільки потужна галузь?

Любомир Шавалюк: За фактом – це є локомотив розвитку. Аграрії побороли всі проблеми стосовно мораторію на продаж землі, як організувати в цих умовах виробництво. І тоді держава звернула на них увагу, як на курку, яка несе золоті яйця. Активна увага почалася за часів Януковича. Зараз всі в Україні знають, що АПК – це домінуюча галузь. Чим більше галузь росте, тим більше на неї роблять ставок у контексті майбутнього розвитку. Великі надії на неї станом на сьогодні, на мою думку, трохи необґрунтовані.

Тетяна Трощинська: А які ризики та виклики?

Любомир Шавалюк: Є як загальні, в межах України, так і в світовому масштабі. Перший ризик – це те, що  у розвинутих країнах число людей, зайнятих у сільському господарстві на порядок менше, ніж в Україні. В США, наприклад, де населення становить близько 300 млн. осіб, сільським господарством займаються близько 2 млн. Для того, щоб і надалі розвивати АПК в Україні, потрібно щоб збільшувалась продуктивність праці, зменшувалась чисельність зайнятих і виникає тоді питання, куди подіти людей, які живуть в селі і займаються сільським господарством? В розвинутих країнах розвиток господарства супроводжувався розвитком промисловості. І поступово сільське населення переїжджало в міста на вищі зарплати. В Україні проблема у тому, що розвиток економіки в містах мінімальний. Подіти кілька мільйонів людей, які потенційно мали б переїхати до міста, – складно. Якщо ми хочемо розвивати АПК, не розвиваючи інші галузі економіки, то виникає питання, де подіти людей.

Тетяна Трощинська: Більшість експертів кажуть, що Міністерство агропромислової політики є локомотивом реформи. Наскільки це так?

Любомир Шавалюк: На мою думку, теперішній склад міністерства дуже багато робить. Зроблено дуже багато і в підготовці до приватизації державних компаній. Є підготовка комплексної програми реформ сільського господарства. Є лібералізація.

Ірина Славінська: Як можна лібералізувати АПК?

Любомир Шавалюк: На рівні країни у нас є багато органів, які перевіряють якість продукції, видають сертифікати, але де-факто вони займаються корупцією і беруть хабарі, щоб закривати очі на різні проблеми. Знімати ці регулювання – це те, що у межах країни потрібно робити. Міністерство аграрної політики свою частину дерегуляції вже зробило кілька місяців  тому. Але серед людей, які займаються стратегіями не представлені дрібний та середній бізнес. І, можливо, стратегія буде ухвалена  в інтересах крупного бізнесу.

Тетяна Трощинська: А чому так? Самі по собі фермери малоактивні, чи зернотрейдери занадто активні?

Любомир Шавалюк: Зернотрейдери мають гроші і політичний вплив, а фермери необ’єднані, тому баланс сил на користь зернотрейдерів. Хоча в стратегії, яку має підготувати міністерство, згадано про розвиток сільських територій і там є кілька розділів про те, як стимулювати розвиток фермерського бізнесу. Перевага фермерів заключається у тому, що вони займаються виробництвом нішових продуктів, для яких великі ферми не мають технологій.

Ірина Славінська: Чи відкрились нові перспективи для українського АПК з огляду на відкритість європейських ринків?

Любомир Шавалюк: Я б не сказав, що АПК легко виходить на український ринок. По – перше, споживча безпека для європейців – один з найбільших пріоритетів, тому потрібен тривалий процес сертифікації. По- друге, важлива якість. Раніше ми не могли виростити зерно високої якості. Є у нас проблеми з логістикою, зерносховищами. За підрахунками, ми втрачаємо 20-25% через проблеми з логістикою. Я сподіваюся, що за той період, протягом якого ми повинні реалізовувати Угоду про асоціацію, ми всі проблеми вирішимо.

Тетяна Трощинська: Те, що стосується продажу землі. На часі це є чи не на часі? Які ризики є тут?

Любомир Шавалюк: На цій темі багато зламано списів. Якщо продаж землі буде, то дуже швидко наші село знелюдніють. Найоптимальніший сценарій, про який зараз говорять – здавати землю в довгострокову аренду.