Якщо влада не припинить тиск на середній клас, це закінчиться плачевно, — Дубровський
У людей є величезний потенціал невдоволення. Кожному буде що згадати, — пояснює експерт РПР Володимир Дубровський
Володимир Дубровський — експерт Реанімаційного Пакету Реформ — є гостем ефіру.
Любомир Ференс: Останній тиждень був гарячим на події, пов’язані із МАФами. Було відкрите протистояння між підприємцями та Київською міською владою. Також підписано закон, що стосується ФОПів. Минуло 3 роки з часу Євромайдану. Виникає питання: взагалі можливо в Україні вирішити якусь проблему у правовий, цивілізований спосіб?
Любомир Дубровський: Система не змінилася із втечею Януковича, лише з’явилося вікно можливостей для того, щоб її змінити. Реанімаційний Пакет Реформ, власне, і був створений, аби скористатися цим і впровадити ті реформи, котрі й призведуть до того, що проблеми стане можливо вирішувати у правовий спосіб. В цьому ми певну частину шляху вже подолали. Але попереду ще дуже багато роботи та труднощів.
Побоююся, що може справдитися прогноз Олександра Пасхавера, котрий каже, що за логікою розвитку революції, зараз це протистояння має загострюватися. Насправді, те, що сталося в цьому році, я визначаю як те, що олігархічний клас відчув справжню загрозу. Вона полягає в тому, що, по-перше, в Україні реформи не припинилися із закінченням фіскальної кризи. Бюджет нині виконується і перевиконується, а реформи тим не менше продовжуються. І вони потенційно торкаються цих олігархів.
По-друге, оприлюднення тих самих е-декларацій викликало високий градус занепокоєння у суспільстві. І ті, хто знаходяться при владі чи наближені до неї, відчувають, що їх час закінчується.
Любомир Ференс: Я б сказав, що це напустило піни і шуму, але у підсумку нічого не сталося.
Володимир Дубровський: Так, це не стало приводом для можновладців втікати з країни, але це такий собі дзвінок для них.
Як на мене, боротися треба не з корупціонерами, а із корупцією як явищем. І для цього потрібно знищувати передумови для неї. Одна із найбільших перемог цього року — прийняття законопроекту 5368: він вже ось-ось має бути оприлюднений. Цей законопроект знищує багато можливостей для корупції у податковій сфері. Це те, чим я особисто займався.
Йдеться про впорядкування адміністрування ПДВ. Підприємці кажуть, що це найбільш корупційний податок. Тепер він має перестати ним бути. Йдеться також про зміни у видачі різного роду роз’яснень. Це теж буде впорядковано і передано значною мірою Мінфіну. Йдеться про реформу податкової служби, але вона не буде повноцінною без іншого дуже важливого пункту — розробки і запровадження наступного року податку на виведений капітал замість податку на прибуток. Це, як на мене, «Кощієва смерть азарівщини» у податковій сфері. Мова, зрештою, йде і про фінансову поліцію.
Любомир Ференс: У своїй колонці на «Українській правді» ви говорите, що боротьба влади із середнім класом перейшла у свою пікову фазу. Чому влада із ним воює і для чого?
Володимир Дубровський: В цьому є декілька мотивів. Не думаю, що йдеться про якусь глобальну змову проти середнього класу. Але логіка дій наштовхує на думку, що, по-перше, треба взяти грошей на те, щоб, наприклад, підняти мінімальні зарплати. З кого їх взяти — з олігархів? Там є свої певні домовленості. А давайте візьмемо із середнього класу, він же в тіні там щось приховує.
Ще одне питання — це те, що між середнім та малим бізнесом часто є конкуренція. Малий бізнес може бути конкурентом якихось супермаркетів чи знаходиться на тій території, яку хочуть забудувати. Мета — не знищувати середній клас, а відстояти свої конкретні бізнес-інтереси.
Останнє — це той мотив, який штовхав пана Азарова, коли він говорив, що треба повертати людей на заводи. Такі люди є дисциплінованими виборцями.
Любомир Ференс: Якщо влада продовжуватиме у тому ж дусі, в якому закінчує цей рік — чим все це може завершитися?
Володимир Дубровський: Це може закінчитися плачевно. У людей є величезний потенціал невдоволення. Вони активні, але їм навіть не треба нічого робити: як тільки вони відвернуться від влади — всі ці популісти-реваншисти, які збирають під свої знамена невдоволених, легко переможуть. Кожному буде що згадати і вони просто не підтримають цю владу.