Європа не готова до нової тактики терористів – дослідник екстремізму

Євген Павлюковський: Останнім часом ми мало не щотижня чуєм про нові теракти. Це і Німеччина, і Франція, і нещодавній теракт в Кабулі. З чим пов’язана така активізація?

Руслан Старовойтенко: Активізацію спостерігаємо з 2015 року. Близько 215 терактів було здійснено минулого року. А цього року, на жаль буде ще більше. Чому? Була помилка Євросоюзу у питанні міграційних процесів.

Дмитро Тузов: Тобто приймали забагато мігрантів з регіонів, де відбуваються конфлікти?

Руслан Старовойтенко: І не тільки. От наприклад Франція приймала мігрантів з Алжиру. Вони не інтегровані у суспільство. Вони живуть окремими кварталами, серед них високий рівень безробіття, вони відчувають себе людьми другого сорту.

Водночас вони хочуть виборювати свої права все більше і більше. Все це спрацьовує таким чином, що відбувається конфлікт.

А зараз хвиля, викликана війною у Сирії. Бойовики ІДІЛ прибувають в країни Європи для того. Щоб вербувати місцевих, уразливе до їхньої риторики населення, яке виконуватиме теракти. От наприклад виконавець останнього теракту лікувався у психолога.

Дмитро Тузов: Разом з мігрантами у Європу потраплять також і бойовики. Звісно вони не в камуфляжі, а в шортах. Але є розслідування, де їх впізнають на фотографіях серед мирного населення. Це недопрацювання спецслужб?

Руслан Старовойтенко: І не тільки. Політиків також. І вони понесуть за це відповідальність. Рейтинг Оланда, наприклад, впав.

Бюрократична Європа була не готова до тієї кількості проблем, з якою зіштовхнулася. От наприклад теракт у Ніцці. Цю ж вантажівку зупиняли. А водій показав документи і сказав, що везе морозиво. В той час, як всередині лежали гранати. Просто треба було відкрити і подивитися.

Євген Павлюковський: Ми нещодавно говорили у студії Ранкової Хвилі про те, що сучасний терорист змінив свої зовнішні характеристики. Він тепер не завжди має бороду, не завжди характерної східної зовнішності. Хоча тут дуже тонка межа між ознаками терористів і дискримінацією.

Руслан Старовойтенко: До останніх терактів були залучені люди арабського походження. А наскільки мені відомо є вже повідомлення спецслужб про те, що ІДІЛ буде залучати до нових терактів своїх прибічників з Європи, цілком європейської зовнішності, які, тим не менше, мають досвід бойових дій на боці терористів ІДІЛ.

Дмитро Тузов: Чи відомо нам про участь громадян України у цьому угрупуванні?

Руслан Старовойтенко: Я про таке не чув. Хоча Україна певною мірою цікава для ІДІЛ через свою близькість до ЄС. Тобто ми для них це перевалочний пункт, а також джерело зброї з зони АТО. Ми маємо готуватися.

Євген Павлюковський: Як мішень ми їх цікавимо?

Руслан Старовойтенко: На щастя ні. ІДІЛ не розглядає Україну як суб’єкта. У них є основні противники – США і Європейський Союз. ІДІЛ орієнтується на сильних гравців і хоче наносити резонансні, показові удари.

Дмитро Тузов: Чи можуть останні події в Туреччині вплинути на ситуацію у нашому регіоні?

Руслан Старовойтенко: Політика Ердогана не бездоганна. Всередині Туреччини є багато проблем. Наприклад курдське питання. Нещодавно було опитування, в якому більше половини громадян висловили побоювання щодо розпаду Туреччини.

Євген Павлюковський: Якщо Туреччина ослабне, то що буде в Сирії і як це відобразиться, наприклад, на РФ?

Руслан Старовойтенко: Це дуже проблемний східний клубок. Курди, наприклад, з-за кордону декларують, що прийшов час створи державу Курдистан.

А Ердоган, він схильний до автократичного правління, дійсно може запровадити диктатуру. Його ж не просто так називають турецьким Путіним. Якщо буде диктатура потрапить у ізоляцію. І Росія це може використати.

Дмитро Тузов: Чи може Україна опинитися між Туреччиною Ердогана і путінською Росією?

Руслан Старовойтенко: Така небезпека існує.

Дмитро Тузов: Ми просто таки в оточенні живемо. Але є і нас це не оминає, на жаль. Те, що сталося в центрі Києва, я маю на увазі вбивство Шеремета, теж можна кваліфікувати як теракт. Що нам з цим робити?

Руслан Старовойтенко: Коли стався теракт у Мюнхені, то Німеччина бура вимушена викликати з Австрії батальйон спец призначення. Вирозумієте, велика Німеччина просить у маленької Австрії її батальйон. Це я до того, що нам всім за таких умов потрібно об’єднуватися.