З України в світ часто долітають лише погані новини, — правозахисниця

У першій частині першої години програми координаторка «Євромайдан-СОС» Олександра Матвійчук підбиває свої підсумки правозахисного 2015 року.

В студії працюють журналісти Ірина Славінська та Лариса Денисенко.

Лариса Денисенко: 2015 для України був складним, у нас з’явилося більше незахищених категорій громадян. Яким можна охарактеризувати 2015 рік з точки зору захисту прав людини?

Олександра Матвійчук:  Це дійсно був складний рік, але не треба забувати і про позитивні моменти. В цьому році нам було кинуто чимало викликів, більшість з яких лежать саме в площині прав людини. Минулий 2014 рік я зустрічала під СІЗО, а не в студії «Громадського радіо», ми тоді прийшли висловити солідарність з людьми, яких переслідував режим Януковича. Я можу сказати, що попри всі складнощі, які у є нас, попри війну, яку розпочала проти нас Росія, і попри певну імпотентність нашої влади щодо проведення реформ в країні, наша країна дуже сильно змінилася, змінилася на краще. Я не бачу 2016 рік легким, але я дивлюся в майбутнє оптимістично. В перше за багато років Україна отримала шанс стати тією країною, яка визначена в нашій Конституції, як правова і незалежна. Цей шанс нам не був подарований, мільйони людей продовжують за це боротися. Революція сама по собі не може повністю змінити політичну систему. Ми щоденно, своєю кропіткою працею, маємо впроваджувати в життя ті лозунги, які звучали на Майдані.

Ірина Славінська: Чи багато людей в цьому році долучилися до правозахисної діяльності?

Олександра Матвійчук: Нашого полку прибуло. Вперше за багато років правозахисним організаціям вдалося подолати відірваність від звичайних людей. Це стало можливо завдяки громадським організаціям, які всі по суті займаються тим, що захищають права людини. Захист прав людини для багатьох людей в країні стало повсякденною роботою.

Лариса Денисенко: Як Європа реагує на хід слідства щодо обставини загибелі «Небесної сотні» і не дуже вдалих військових операцій, які проводилися в 2014-2015 роках? Як ми виглядаємо в очах міжнародних юристів і чи є надія, що нам хоч трохи допоможуть у відновленні справедливості?

Олександра Матвійчук: Хотілося, звісно, щоб ми, як країна, виглядали краще. Але є як є. Є проблеми з розслідуваннями злочинів проти Майдану і документуванням злочинів на Сході України. З України на міжнародну арену дуже часто долітають лише погані новини і це є проблемою.

Ірина Славінська: Важко пояснювати закордонним колегам, що українські законодавці не дуже компетентні і потребують допомоги громадських рухів, які пишуть за них нові закони.

Олександра Матвійчук: Я б сказала, що вони, насправді, все розуміють, але наші підходи дещо різняться. Наприклад, два роки тому, коли ми намагалися обходити міліціонерів стороною, я не могла навіть уявити, що сьогодні в Києві буде нова патрульна поліція, частину співробітників якої ми ж самі і навчали.

Лариса Денисенко: Які ще вдалі реформи можна відзначити у 2015 році на законодавчому та виконавчому рівнях?

Олександра Матвійчук:  Я хочу одразу згадати реформу, яка забезпечить одразу захист багатьох прав людини – це право на справедливий суд. А три тижні тому нарешті був внесений законопроект, яки вносить зміни до Конституції в частині правосуддя. В ньому є певні проблеми, але треба відзначити, що це один з найкращих законопроектів за останні роки.

Але на 2016 рік у нас лишається і багато невирішених питань. 21 українець знаходиться в ув’язненні в РФ і в окупованому Криму. В їх підтримку ми запускаємо кампанію новорічних привітань. Ми всіх закликаємо зайти на нашу сторінку у Фейсбук, там є адреси всіх ув’язнених. Ми всі маємо змогу написати їм простого листа і дати зрозуміти, що наша солідарність з ними міцніша за стіни російських в’язниць. Також в СІЗО в Ростовській області знаходяться багато українців, про яких ми не маємо жодної інформації. Тому давайте також привітаємо і СІЗО Ростова, можливо, таким чином це буде ниточка зв’язку ув’язнених з батьківщиною.

Лариса Денисенко: На чому у 2016 році мали б найбільше концентруватися правозахисники?

Олександра Матвійчук: Гарне питання. Мені здається, що ми маємо обрати для себе певні «больові точки» і тиснути на них. Ми маємо продовжувати проводити реформи і ми маємо слідкувати за тим, щоб в кожній реформі, яка проходить, було місце правам людини. Тут я маю на увазі суди, поліцію, прокуратуру, і такі точкові речі, як ратифікація Римського статуту. Час спливає і з кожним місяцем проводити реформи все важче, тому ми маємо тиснути на владу, щоб вона продовжувала впроваджувати реформи.