За 2015-2016 роки в Китаї незаконно вилучили органи у щонайменше 60 000 людей – Девід Кілгур

Девід Кілгур: В цій книзі відображено період з 2001 по 2009 рік. Матеріали цієї книги засновані на дослідженнях, які ми робили 10 років поспіль. Ми документували жахливі факти. У людей виймали органи на продаж і ці органи продавалися китайцям або іноземцям, які приїздили по них в Китай. Я сподіваюся, що це не актуально для України і українські громадяни утримуються від цього.

Юрій Макаров: Проблема, фактично, складається з двох частин. Перша – це зловживання владою і порушення права людини на життя і здоров’я. Друга частина – це медична проблематика трансплантації. Україна, все ж, має стосунок до цієї проблеми, оскільки у нас трансплантація дуже сильно обмежена законодавчо. Тому наші громадяни мають їздити за кордон, якщо потребують трансплантації органів. До того ж в Україні сама тема трансплантації оточена міфами. Зокрема на окупованому Донбасі вірять, що українці і американці, які нібито хочуть заволодіти Донбасом, прийдуть і вилучатимуть органи в усіх бідолашних.

Девід Кілгур: Є лише один уряд в світі, який вбиває власних громадян у такий спосіб – це китайський уряд. В цілому ж ринок органів для трансплантації існує нелегально. Наприклад ISIS цим займається. У світі, наприклад, коли йдеться про трансплантацію нирки, то у донора вилучають лише одну, з другою ниркою вона може жити далі. В Китаї ж у людини без її згоди виймають обидві і людина гине. Це відбувається у таборах, де в’язні не дають своєї згоди на такі дії.

В цій книзі описуються події, які закінчуються 2009 роком. Потім інший автор зробив огляд подій до 2014 року. В Китаї за цей період було вбито у такий спосіб близько 60 000 людей. В основному це послідовники духовної практики Фалуньгун і буддисти, а також окремі групи християн. В наших книгах описано, як за цей період ми відвідали близько 800 лікарень в Китаї, де потенційно могли відбуватися такі операції. Протягом 2015-2016 років від примусового виймання органів в Китаї загинуло від 60 000 до 100 000 тисяч людей. Це вже якийсь страшний промисловий масштаб.

Юрій Макаров: З того, що я читав в інтернеті, в статті в Independent, яка з’явилася слідами вашої доповіді, я зрозумів, що ваші звинувачення базуються на людських свідченнях чи є якісь матеріальні докази? Скажімо, чи можна було б зробити якийсь аналіз і встановити, що цій умовній людині пересадили серце, нирку чи рогівку іншої умовної людини, яка не давала своєї згоди?

Девід Кілгур: Тіла людей, в яких вилучили органи, спалюються. Ніяких фізичних слідів не залишається. Хірурги, які роблять такі операції, отримують дуже великі гроші і не зацікавлені розголошувати інформацію. Але нам вдалося поспілкуватися з чоловіком з Тайваню, який мав отримати нирку. Він приїхав в Пекін і йому зробили операцію у військовому шпиталі. А потім він помітив, що нирки не прижилися. І він приїздив до Китаю ще раз, а потім ще, і ще. Йому пересаджували нирки чотири рази і лише четверта пара нирок прижилася.

В Тайвані в 2005 році прийняли закон, який забороняє громадянам їздити на операції з трансплантації органів у Китай. Ще одна країна, яка має аналогічний закон – це Ізраїль. В цих країнах намагаються криміналізувати послуги підпільної трансплантації.

Юрій Макаров: Скажіть, чи є люди, на свідчення і репутацію яких ви можете покладатися?

Девід Кілгур: Ми приділяємо дуже багато уваги перевірці фактів. У нас є цілий розділ з історіями людей, які отримали органи. А також посилання на сайти китайських лікарень, які цим займаються. Наша книга має 700 сторінок і 2200 посилань. Більше інформації можна знайти на моєму сайті.

Коли я поїхав до Китаю в 2007 я не знав, що виявлю щось подібне. Я був шокований. Тому і вирішив написати цю книгу. Ці речі відбуваються не без участі китайського уряду.

Юрій Макаров: Чому в Китаї не докладають зусиль, щоб розвіяти ці підозри?

Девід Кілгур: Так би і зробила будь-яка невинна країна. Але це не про Китай. В посольстві Китаю в Оттаві, коли ми презентували останній випуск книги, який охоплює період до 2016 року з картами провінцій, де відмічені пункти, де здійснюються такі злочини, нам сказали, що ми неправильно нанесли дві провінції. Їм просто не було що сказати іще.

Також тут є розділ про хірурга, який робив операції між 2001 і 2003 роками. Він отримував за ці операції сотні тисяч доларів. Ми описали свідчення дружини цього чоловіка. Він виїхав, не зміг продовжувати далі і зараз живе в Канаді.