Закон про референдум — це суцільна проблема, — Євген Радченко

Про докази невідповідності Закону «Про всеукраїнський референдум», чому не можна будь-яке питання, яке турбує народ, розглядати на референдумі — говоримо з головним експертом виборчої групи РПР Євгеном Радченком.

Ілона Довгань: Як ви оцінюєте  перебіг подій?

Євген Радченко: Сьогодні Конституційний Суд почав розглядати подання депутатів щодо відповідності Конституції України Закону «Про всеукраїнський референдум». Я маю обережний оптимізм з цього приводу. По-перше, майже всі наукові інституції виступили проти того, щоб вважати цей закон конституційним. Другий позитив — президент також висловився стосовно того, що закон, принаймні, частково, є неконституційним. Це хороший сигнал.

Але чому оптимізм обережний? Тому що конституційне подання лежало без руху рік і чотири місяці. Всі строки його розгляду вже давно минули.

Ілона Довгань: Які є докази невідповідності цього закону? З чим можуть бути проблеми?

Євген Радченко: Відверто кажучи, з усім. Загадаємо закони 16 січня. На жаль, це не єдиний випадок такого ганебного прийняття законів Верховною Радою. Закон «Про всеукраїнський референдум» — один із таких прикладів.

Почнемо із самої процедури його прийняття. На момент прийняття в залі були присутніми максимум 50-70 народних депутатів. Тобто, було відверте кнопкодавство. По-друге, вже є рішення Київського суду про те, що дії тодішнього спікера Адама Мартинюка не відповідали ні Конституції, ні Регламенту Верховної Ради — закон проголосовано без поправок. Третя позиція: Венеціанська комісія пояснила, що закон не відповідає ні міжнародним стандартам, ні Конституції України.

Перша загроза — 15 та 16 статті цього закону дозволяють приймати нову редакцію Конституції або вносити зміни в чинну Конституцію шляхом референдуму. Нібито нічого поганого в цьому немає. Але можлива спокуса у теперішнього президента скористатися неконституційним, диктаторським Законом «Про всеукраїнський референдум» для протягнення змін до Конституції на референдумі за умов відсутності 300 голосів на підтримку законопроекту змін до Конституції (в частині децентралізації із пунктом про особливий порядок самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей чи щодо правосуддя). Позиція, що народ нібито може все — м’яко кажучи, далека від правди.

Ілона Довгань: Стосовно доказів невідповідності чинного закону: наскільки може бути обмежена, до прикладу, свобода слова?

Євген Радченко: Основний принцип, за яким має проводитись референдум, — принцип рівності прихильників та опонентів. За цим законом рівність «не ночувала» і близько. На це питання треба дивитись ширше, адже влада повністю контролює комісію референдуму. А де ж тоді опоненти? Немає жодної відкритості та конкуренції.

Докази невідповідності чинного Закону «Про всеукраїнський референдум» Конституції України, є, зокрема, в частині обмеження свободи слова — неможливість для ЗМІ висвітлювати перебіг референдумів, якщо їх позиція у чомусь суперечить владі.

Ірина Соломко: Якщо до цього закону є стільки зауважень, чому він досі існує?

Євген Радченко: Цей закон не містить проблем — це суцільна проблема. Якщо Конституційний Суд визнає його невідповідним Конституції — його скасують, визнають недійсним і тоді треба швидко прийняти інший.