«Закон про «зелений тариф» не виконується", — голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков

Українська вітроенергетична галузь нині виробляє 1% від кількості всієї електроенергії, яку генерує країна. І ця цифра могла б бути значно більшою, якби виконувалось українське законодавство, яке дозволяє вітрогенеруючим компаніям продавати енергію за спеціальним тарифом. Оскільки цього не відбувається —потенційні інвестори, в тому числі, з країн ЄС, не заходять на наш ринок. І, хоча виробники «альтернативної» енергії вже виграли низку судів, ніхто в Кабміні не виконує їх рішень. 

«Аби галузь існувала і розвивалась, ситуацію потрібно змінювати», — каже Голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков. Тим більше, що перспективи існують. Адже в окупованому Криму лишились найстаріші й найменш ефективні генератори. Найсучасніші встановлено на Херсонщині та в Західній Україні.

Дмитро Тузов: Побутує думка, що українська вітроенергетика померла разом із анексією Криму, тому що основні потужності локалізувались саме там. Чи відповідає це дійсності?

Андрій Конеченков: Ні, це повністю не відповідає дійсності. Якщо врахувати сьогодні встановлену потужність на материковій частині України, то вона складає 426 МВт. Для України — це приблизно 1% виробітку електроенергії. Якщо переводити у кіловат-години, то українська вітроенергетика за минулий рік виробила  1 млрд кіловат-годин — це приблизно та сума, яку сьогодні ми почали купувати в Росії. Хоча до цього Україна була експортером електроенергії і ніколи в Росії її не закупляла. Вітроенергетика є золотою серединою у нинішній ситуації, коли не вистачає вугілля.

Стосовно Криму: там сьогодні єдина вітроелектростанція із потужністю 25 МВт, яка належить «Вітряним паркам України. Це сучасна вітростанція, решта функціонують за старими технологіями. Сьогодні така ситуація, що вся сучасна вітротехніка побудована на території материкової України. Це Херсонська, Миколаївська, Львівська, Донецька, дві вітростанції залишилося у Луганській областях. Також у Закарпатті є два вітряки. Вони є найсучаснішими у світі і мають потужність 3,3 МВт. В Криму всі вітроелектростанції, які належали до «Енергоатому», до Міністерства оборони, до «Кримводоканалу», сьогодні націоналізовані під Державне унітарне підприємство «Кримські генеруючі системи», що є незаконним.

Дмитро Тузов: Скажіть, в чиїх руках зараз знаходиться вітроенергетика?       

Андрій Конеченков:  Власниками вітроенергетичної галузі сьогодні є приватні компанії. В новому законі по «зеленому тарифі» єдине, що зробили для вітроенергетики  — зняли обов’язкову місцеву складову, але ввели турецьку схему, за якої виробник отримує бонус за те, що впроваджує національного  виробника.  З іншого боку — він дозволяє всім входити без обов’язкової національної складової. Тобто сьогодні є підтримка національного виробника.  Я би не сказав, що в Україні вітроенергетика належить олігархам. Сьогодні багато хто заважає розвиткові відновлювальної енергетики в Україні.

Дмитро Тузов: А чому? Це якесь енергетичне лобі?

Андрій Конеченков:  Безперечно, перше — лобі. Друге — багато схем, за якими можна відмивати гроші: транзит газу, вугілля. Сьогодні ми купили на 800 млн доларів вугілля. Половину — в Росії, частину в Америки і решту в Південній Африці. Якщо ми не дружимо з Росією, чому купуємо там вугілля? Більше того це робиться через посередника – швейцарську компанію. Це знову доводить те. що на таких схемах комусь вигідно заробляти.

Також проблема у тому, що не працює закон про «зелений тариф». Закон застосовують вибірково: цьому дам (гроші), цьому не дам. Це створює ситуацію, що сюди не хоче заходити інвестор. Це питання до Кабінету Міністрів, до Міністерства енергетики та НКРЕ (Національної комісії  регулювання електроенергетики України).