Жити всупереч: як виживають мешканці прифронтового Донбасу

В студії Аліна Боднар – редакторка-упорядниця, менеджерка проектів ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”, та Сімон Шлегель – міжнародний співробітник ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” (Швейцарія).

Анастасія Багаліка: Що це за звіти?

Аліна Боднар: Я б хотіла додати, що Сімон також редактор-упорядник просто більше англійської версії. Це спільна робота шести ГО, які входять до складу Коаліції “Справедливість заради миру на Донбасі” і вони, насамперед, базуються на інформації, отриманій з перших вуст від людей, які живуть зараз на Донбасі про те, що відбувалося, як порушувався мир, про обстріли, про порушення прав людини, які стались під час війни. Це спогади очевидців, свідків, постраждалих.

Анастасія Багаліка: Скільки ви зібрали інформації?

Аліна Боднар: За цей час, в рамках коаліції, встигли опитати близько 400 людей, які постраждали в наслідок війни.

Сергій Стуканов: Які історії потрапили до цієї збірки, про які саме проблеми цивільного населення на Донбасі йдеться?

 Сімон Шлегель: Сначала хочу сказать, что отчет есть и на русском. Просто его еще в печати нет. Эти шесть историй мы выбрали так, что они отображают те проблемы, которые сейчсас не самые острые, что люди каждый день умирают, а те, которые в последствии того, что у людей нет доступа к правозащите, к медицинскому обслуживанию, к транспорту и нет доступа к своим близким, которые им помогают. А есть примеры, где люди прямо от обстрела страдали. Там мы можем показать, как люди справляются с этими проблемами.

Сергій Стуканов: Хотілося б почути якісь історії з тих, які ви взяли.

Аліна Боднар: Одні з тих історій, які зачіпають найбільше – це обстріли Трьохізбенки. Авторка назвала свій розділ “Поранена Трьохізбенка”. Перша історія, яка розкриває цей розділ – це історія про жінку, яка, в результаті обстрілу, втратила здоровя – стала людиною з інвалідністю – та втратила доньку. Крім того, є історії не просто трагічні, а про звірську жорстокість. Особливо це стосується розділу про цілу мережу незаконних місць несвободи, яка виникла в Слов’янську під керівництвом, так званої, групи швидкого реагування Бетмен, і про те, що відбувалося в цих місцях несвободи, про те, як до людей ставилися на по-людськи.

 

Сергій Стуканов: Це за часів окупації?

 

Аліна Боднар: Так. І розділ про обстріл Бахмута, який до цього був описаний лише фрагментарно у новинних матеріалах. В наслідок обстрілу загинуло дуже багато дітей шкільного, дошкільного віку. Всі ці історії надзвичайно шокують людським болем. Ми сподівалися, що такі базові речі, загальнолюдські цінності, як життя, здоров’я, діти можуть в майбутньому, в перспективі стати об’єднувальним фактором для людей, які живуть зараз по обидві боки лінії розмежування.

Анастасія Багаліка: Де можна прийти і послухати фрагменти цих історії?

Аліна Боднар: Запрошуємо на презентацію, яка відбудеться в Києві 26 липня об 11 ранку та на дискусію, яка відбудеться 1 серпня о 19:00. Якщо на Сході будете мати шанс потрапити, ще відбудуться презентації в Слов’янську, Краматорську, а потім у Дружківці. В серпні, скоріш за все, книжка поїде до Івано-Франківська.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.