Зміна оподаткування ФОПів впроваджена з порушенням законодавства, - Олександр Крамаренко

Андрій Куликов: Чимале обговорення викликала ваша стаття на порталі Lb.ua про те, кому заважали ФОПи і розвінчання трьох міфів. Ви навіть винайшли новий термін – «фопоцид», тобто, боротьба проти фізичних осіб підприємців. Які підстави у вас на це?

Олександр Крамаренко: Мені здається, що фопоцид – це уже загальна творчість.

Є портал відкритих даних, який опублікував проміжні результати щодо закриття ФОПів. Відповідно до цього, 158 тисяч припинили діяльність від початку цієї історії.

Сергій Стуканов: Це фактично уже  10% від зареєстрованих ФОПів до початку цього року?

Олександр Крамаренко: Ні, це менше, на щастя. Але це десь 20% від так званих сплячих ФОПів. Хоча, мені не зрозумілий це термін. Що називати сплячим? Того, хто не працював квартал, рік, чи три роки?

У мене така жорстка позиція, тому що я пишу про бізнес та малий бізнес близько 20 років. Хочу дещо нагадати. Зараз не модно хвалити Кучму, але у 1999 році, коли він був на другому терміні свого президентства він зробив дуже слушну річ – підписав указ про спрощену систему оподаткування. Тобто, дав можливість людям заробляти собі на хліб. Коли криза і великі підприємства закриваються, ліквідують робочі місця, коли нема кредитування, і тому не відкриваються нові робочі місця, то потрібно дати людям можливість якось заробляти собі на хліб. Навіть якщо ці люди будуть сплачувати низькі або символічні податки, вони все одно понесуть кудись витрачати зароблене, водночас сплачуючи ПДВ та акцизи. Так вони будуть фінансувати своїх близьких і ці близькі не вийдуть на вулиці, щоб вимагати від уряду грошей.

Сергій Стуканов: У вашій статті привернули увагу висновки про соціальні наслідки. Тому що ці підприємці є основою для створення середнього класу. А середній клас є основою для громадянського суспільства. І ви якраз у статті своїй припускаєте, що, можливо, ішлося не тільки про те, аби заткнути дірки у пенсійному фонді, але і також про те, щоб до певної міри пригнітити становище середнього класу, який є активним, свідомим та може підніматися і виходити на майдани. Ви справді вважаєте, що була і така соціальна задача?

Олександр Крамаренко: Я вважаю, що це могло бути неусвідомлено.  Тому що людей, які самостійні, нічого не просять у держави – їх бояться. Сьогодні, наприклад, був добрячий гамір у Фейсбуці, коли на мій коментар до колеги прийшов у робочий час віце-прем’єр Розенко і почав сперечатись з приводу пенсійної реформи. Тобто, ці люди зараз переполохані і налякані. І я не виключаю, що вони могли несвідомо, але рухатись у тому напрямку, щоб всіх вишикувати в ряди і колони, і щоб усі заглядали в рота комусь.

Андрій Куликов: Є інформація, що з-поміж закритих ФОПів 94% не проводили діяльності 2016 року. Наскільки це відповідає дійсності або вашим даним?

Олександр Крамаренко: Мені цікаво звідки ви взяли цю інформацію. Офіційної інформації про це немає ніякої. Дуже часто, і я це бачу по дописах моїх підписників у Фейсбуці, що люди використовували їхні ФОПи для якихось епізодичних робіт. Тобто людина, працює по найму, або, наприклад, сидить вдома і опікується дитиною, інколи отримує замовлення, виконує його, і отримує гроші на свій банківський рахунок.

Коли йде мова про маленькі міста або про селища, то там може бути якась сезонна робота. І це досить розповсюджена річ. Саме по цих людях вдарило те, що тепер потрібно сплачувати ЄСВ щомісяця не залежно від того, чи ведуть вони діяльність. На всіх інших це ніяк майже не позначилось. Вони тільки будуть сплачувати на 300 гривень більше ЄСВ.

Андрій Куликов: Для тих, хто не є ФОПом поясніть, що означає ЄСВ  та який міф із ним пов’язаний.

Олександр Крамаренко: ЄСВ – це єдиний соціальний внесок. Його сплачує будь-яка працююча людина у нашій країні. Навіть коли ви просто працюєте по найму, ваш роботодавець за вас його сплачує. 22% на вашу зарплату нараховується це ЄСВ і йде у бюджет. Ви навіть про це можете не здогадуватись, але він сплачує.

Коли людина працює як фізична особа підприємець і якщо вона у другій чи третій групі, то повинна сплачувати щонайменше 22% від мінімальної зарплати. Тобто, 704 гривні. І новина полягає у тому, що людей із 1-го січня примушують сплачувати навіть у ті місяці, коли вони не отримують ніяких доходів.

Сергій Стуканов: Люди, які закрили, чи планують закрити свої ФОПи, тепер будуть працювати в тіні, чи у якийсь спосіб працювати під іншими підприємствами? У кожному разі, держава не буде повністю отримувати податки.

Олександр Крамаренко: Якщо людина працює за готівку, то скоріше за все вона буде просто працювати у тіні і не сплачувати нічого. Якщо вона отримує якесь замовлення від юридичної особи, то ця людина скоріше за все була зареєстрована у третій групі. То, якщо їй не вигідно працювати, вона може звернутись до когось із друзів і попросити прийняти сплату за це замовлення на його рахунок. У цьому випадку єдиний податок буде сплачений, а от ЄСВ не буде сплачено.

Дуже багато наслідків не очевидних з початку ми отримаємо від цього. І моральних, і у грошовому вимірі також.

Андрій Куликов: Отже, перший міф пов’язаний із тим, що дуже велика частина ФОПів не провадять активної діяльності. Другий із ЄСВ. А третій міф?

Олександр Крамаренко: Це про те, що економіці від цього буде тільки краще. Не буде краще.

Андрій Куликов: А чому може бути краще?

Олександр Крамаренко: Нам же ж кажуть, що це буде круто, що це були люди, які нічого не робили і були просто зареєстровані. Також говорили про те, що зникла проблема у обробці їх порожніх декларацій. Хоча, а чому у нас немає електронного кабінету платника податків? Вони обіцяли його три роки і до цієї пори його нема.

Сергій Стуканов: Тут мені здається, що не лише ФОПи, яких ми називаємо сплячими, стали активними, але і ці люди, які, можливо, планували відкрити свій ФОП, тепер будуть сім разів думати, перш ніж це зробити. Відповідно, ми отримаємо ефект зменшення утворення нових підприємств.

Олександр Крамаренко: Це взагалі гнітючий вплив на суспільство. Він полягає у тому, що погіршуються умови, звужуються межі економічної свободи. І дуже поганий сигнал у тому, що це відбулося із жахливим порушенням українського законодавства.

У нас є по податковому кодексу вимога, що будь-які податкові інновації мають вводитися не раніше, ніж за півроку до початку бюджетного року, де це має відбутися. Тобто, якщо ми хочемо щось увести із першого січня 2017 року, то, будь ласка, до 30 червня 2016-го ви маєте це увести. Тобто, має бути щонайменше пів року. Якщо ви хочете ввести 4-го квітня, то все одно до 30-го.