Чи причетний мер Ужгорода до маршруточної монополії у місті?

На чому гуртуються такі звинувачення, і чи мають вони підстави, ми запитали в самого очільника міста Богдана Андріїва. Також поговорили і інші теми, які стосуються цього туристичного закарпатського містечка.

Вікторія Єрмолаєва: Ми знаємо, що багато туристів щороку з’їжджаються до Ужгорода, проходить безліч фестивалей, тобто це одна з перлин Закарпаття. Ми бачимо, що у місті проводяться реконструкції та ремонти. Як місто приводиться до ладу, чи вистачає грошей, які виділяються на реконструкції?

Богдан Андріїв: Завдячуючи децентралізації, в місцевих бюджетах зараз є більше коштів, ніж було раніше. Тому основні зусилля ми направляємо на те, щоб змінити інфраструктуру нашого міста. Щоб містянам та гостям нашого міста було зручно в ньому перебувати, ми приділяємо увагу капітальному ремонту і реконструкції міських шляхів. І наймасштабніший проект – це реконструкція площі Шандора Петефі. Ми міняємо всі інженерні мережі, які були  змонтовані ще в позаминулому столітті, коли тут була присутня Австро-Угорська імперія. І безпосередньо зараз ми перейшли до мощення пішохідної зони.

Григорій Пирлік: Ви сказали, що завдяки децентралізації, грошей  у міському бюджеті стало більше. Чи можете ви порівняти?

Богдан Андріїв: Коштів стало більше в рази в останні роки, саме у зв’язку з децентралізацією, адже доходи від фізичних осіб та певна частина податків зосереджені саме у міському бюджеті. Проте у цьому році ми маємо додаткові навантаження на наш бюджет – це додаткове фінансування об’єктів профтехучилищ, також ми фінансуємо заробітну плату у освітніх закладах і повністю фінансуємо комунальні витрати всіх медичних закладів. Крім того, з міського бюджету ми компенсуємо перевезення пільгових категорій громадян, як і всі інші міста.

Завдячуючи децентралізації, в місцевих бюджетах зараз є більше коштів, ніж було раніше

Вікторія Єрмолаєва: Ми знаємо, що в Ужгороді, окрім маршруток немає іншого громадського транспорту.

Богдан Андріїв: В минулому році ми створили комунальне підприємство, провели тендерні закупівлі, де переможцем виступила львівська компанія «Електрон». В цьому році до кінця серпня в нас запрацює комунальний міський транспорт – перші десять автобусів, пасажиромісткістю в 100 чоловік, і в наступному році ми продовжимо закупівлю транспортних засобів. Ми маємо багато проблем з приватними перевізниками, у зв’язку з тим, що це низькорентабельний вид діяльності, і ми навіть зараз маємо тенденцію, що деякі перевізники відмовляються виконувати свої зобов’язання по перевезенню пасажирів, оскільки це їм невигідно.

Також Ужгород – це єдине місце, де був відсутній комунальний транспорт. В нас немає ані тролейбусів, ані трамваїв.

Григорій Пирлік: За певними статтями місцевої преси виходить, що громадський транспорт приватних перевізників є непрозорим. Міська влада компенсує втрати за перевезення пільговиків, але нічим не обґрунтовано, чому одне підприємство отримує одну суму грошей, а інше – другу, адже електронного квитка немає. Як ви це поясните?

Богдан Андріїв: З цього приводу є багато коментарів. Яким чином відбувається компенсація? Управління соціального захисту проводить моніторинг із залученням громадських активістів для того, щоб вивчити, скільки категорій громадян користуються безкоштовним  проїздом. Ці дані подаються, обробляються, і таким чином передбачається компенсація тим перевізникам, які працюють на певних маршрутах, щоб перевезти пільгові категорії громадян. Ми запрошували до моніторингу всіх бажаючих, і тих дописувачів, яких ви маєте на увазі, але жоден не взяв участь, і не побачив, яким чином ми проводимо це моніторинг. Як тоді можна казати, що це ми робимо непрозоро?

З квитками розбиратися не є моєю компетенцією

Григорій Пирлік: Ми сьогодні проїхали в маршрутках, і, як у багатьох містах, у вас та сама проблема, що квитки не видають. Відповідно, як компанія може показати свою високу чи низьку рентабельність? Це питання, де речі про електронний квиток, зокрема.

Богдан Андріїв: Зараз на заключній стадії перебуває питання закупівлі відповідного обладнання, щоб можна було користуватися електронним квитком. В першу чергу, ми маємо це зробити для пільгової категорії громадян. І це обладнання ми плануємо встановити на наші нові автобуси. Самі розумієте, встановлювати це обладнання на машини, які завтра перевізник візьме і зніме з маршруту, досить нерозумно.

Григорій Пирлік: За даними з реєстрів, до ужгородського підприємства АТП 12107 причетні одразу і ваша дружина, і ваш брат. За дивним збігом обставин, саме це підприємство у 2016-му році отримало найбільше маршрутів за розподілом.

Богдан Андріїв: Я вам відкрию секрет: для того, щоб взяти участь на перевезення, підприємство повинно відповідати певним критеріям. В нас десь 6-7 різних перевізників працюють в Ужгороді, і не всі вони мали критерії для того, щоб всі документи були прийняті для участі в конкурсі. Вони зверталися в це АТП, щоб з допомогою цього підприємства  їхні документи прийняли і вони далі працювали. Виглядає, що левова частина цього автотранспортного підприємства працює на маршрутах, а насправді лише 20-30% їхніх транспортних засобів працює на маршрутах. Я до цього підприємства не маю жодного стосунку, в минулому чи позаминулому році брат та дружина ці всі речі продали, і я невинуватий, що 20 років тому це підприємство було роздержавлене, і вони придбали ці акції.

Вікторія Єрмолаєва: Ми спілкувалися з громадськими активістами та мешканцями Ужгорода, і всі говорять, що маршрутки належать меру.

Богдан Андріїв: Я вже багато з цього приводу давав пояснень до правоохоронних органів. Якщо б дійсно були б якісь зловживання з моєї сторони, я б зараз з вами так не спілкувався.

Григорій Пирлік: Але чи є тоді зловживання в тому, що маршрутники не видають квитки? Чи можете ви навести приклади, коли або самих водіїв, або керівників підприємств було притягнуто до відповідальності за це?

Богдан Андріїв: Вони працюють в режимі маршрутного таксі, і з квитками розбиратися не є моєю компетенцією. Якщо з їхнього боку є порушення, нехай люди звертаються у правоохоронні органи та контролюючі органи, які за це відповідають.

Вікторія Єрмолаєва: Вчора в нашій студії був громадський активіст Олександр Пересоляк, який сказав, що наразі міська влада в Ужгорода ввела мораторій на виділення земельних ділянок, і що нібито міська влада виділяє землі тільки учасникам військових дій на Донбасі, а потім забудовники викупають землю у АТОвців. Така корупційна схема діє. Як ви це прокоментуєте?

Богдан Андріїв: Так, дійсно, у 2015-му році ми у міській раді прийняли рішення про мораторій на виділення земельних ділянок, і ті земельні ділянки ми зараз видаємо виключно учасникам Антитерористичної операції (зараз – Операції об’єднаних сил – ред.). Ми завершили видачу земельних ділянок учасникам війни в Афганістані та інших гарячих точках колишнього СРСР.

Отримавши земельну ділянку, учасники бойових дій діють на власний розсуд, адже в них на руках акт на право власності. Що вони хочуть з цим актом робити – це їхня приватна справа: віддати, подарувати, продати – це їхнє право.

У 2015-му році ми у міській раді прийняли рішення про мораторій на виділення земельних ділянок

Вікторія Єрмолаєва: З яких причин прийнятий цей мораторій? В Ужгороді більше немає землі?

Богдан Андріїв: Так, місто вичерпало свої ресурси щодо вільних земельних ділянок.

Вікторія Єрмолаєва: Тобто за три роки, окрім військових, ніхто землю не отримував?

Богдан Андріїв: Так.

Григорій Пирлік: А якщо земля, видана за процедурою, учасникам бойових дій, опиняється у забудовників, чи не є це свідченням того, що цей мораторій не працює і потрібен інший механізм?

Богдан Андріїв: Якщо учасник бойових дій, отримавши земельну ділянку, виявив бажання цю земельну ділянку продати, я не бачу в цьому проблеми. Ми виконуємо своє зобов’язання, яке нам наділене державою, – забезпечити учасників бойових дій земельними ділянками. Ми цю процедуру виконуємо. Якщо він хоче на цій ділянці щось будувати, нехай будує, якщо він не має на це бажання, нехай залишає. Які тут є порушення?

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.