Ми перестали відчувати політичний тиск, — суддя Апеляційного суду Луганської області

У виїзній студії Громадського радіо у Сєвєродонецьку суддя Апеляційного суду Луганської області, учасник конкурсу до нового Верховного Суду (кримінальна палата) Олександр Чобур і голова Сєвєродонецького міського суду Володимир Луганський.

Наталя Соколенко: Політичний вплив на суд — чи є зрушення, чи почав він зменшуватись на вас, ваших колег?

Олександр Чобур: У нас кожна нова влада починає з того, що змінює Конституцію і проводить судову реформу. Я не можу сказати добре це чи ні, бо судова влада потребує тиші. Ален на сьогодні є сподівання, що дійсно ця судова реформа має мати результат — йде очищення, і цього дійсно потребує час.

Але я би не зводив все до судової системи — не може бути корумпованою судова гілка влади у чистій, невинній державі або навпаки Тобто все це має місце і на рівні державної влади. Поки не буде політичної волі з першої і другої гілок влади, ситуація не зміниться. У нас держава зараз на порозі того, що ми можемо втратити державність.

Дмитро Тузов: Судова влада — окрема гілка, вона має бути незалежною від президента, прем’єр-міністра. Ви сказали, що очищення має бути у тиші, у мене є сумніви, що судова влада сама з собою розбереться?

Олександр Чобур: Ви трохи неправильно мене інтерпретували — не очищення у стані тиші, а постійні реформи в судовій владі не дають позитивних результатів. Саме судочинство має відбуватися у стані тиші.

Повертаючись до першого запитання, чи став меншим тиск на суддів — чесно кажучи, я його взагалі перестав відчувати тут, у Сєвєродонецьку. Не знаю з чим це пов’язано — чи з тим, що дійсно став іншим політичний підхід, чи з тим, що судді самі почали обирати керівництво суду.

Наталя Соколенко: Володимире, а що ви можете сказати про політичний тиск на суддів?

Володимир Луганський: Я погоджуся з Олександром. Але у мене виникає питання — а який тиск? Я до цього пропрацював вісімнадцять років у прокуратурі, потім дев’ять років у суді, і на мене ніхто ніколи не тиснув. Особисто на мене цього тиску й не було.

Дмитро Тузов: От остання історія з Романом Насіровим — тут різні експерти трактують по-різному. Коли лунали заклики до активістів зібратися у залі засідання — це тиск на суддів чи контроль з боку громадянського суспільства? Протилежна історія — було повідомлення, що частина депутатів збирають підписи на підтримку Насірова — це теж спосіб тиску? Як знайти цей баланс?

Володимир Луганський: Тут є як суб’єктивні, так і об’єктивні обставини впливу. Якщо громадські активісти впливають на суддю, то забезпечити мою безпеку має держава. А якщо вона цього не забезпечує, то як я можу слухати справу, якщо я не відчуваю себе у безпеці? Якщо ще до початку слухання, коли справу розприділили тому чи іншому судді, одразу починається тиск.

У Луганську я був до останнього, мені ніхто не дзвонив і не казав «у вас же там війна, може ви почнете виїжджати, вивозити людей, документи». Тобто ніякого захисту від держави не було, і зараз, на жаль, я його не відчуваю.

Наталя Соколенко: Ви балотуєтесь до кримінальної палати Верховного суду. Що ви можете сказати про конкурс? Що приємно вразило, а що ви би змінили?

Олександр Чобур: Приємно вражає організація. З урахуванням того, що раніше такі конкурси не проводились, а зараз є багато конкурсантів. Є певні зауваження до питань — питання з кримінального права, процесу, конвенції, Конституції — це логічно , але яким органом встановлюється квота на еміграцію — я цього раніше не знав напам’ять і думаю, що такі речі є у кожного судді, але це деталі. В цілому, незважаючи на ці мілкі подряпинки, перший етап конкурсу все-таки був чесним і прозорим.

Що я вважаю неправильним — на цей конкурс виділено 90 балів на усну частину і 120 на письмову, загалом 210. В той же час, на таку частину як психолог виділено 300 чи 400 балів, що, на мій погляд, неправильно, бо це найбільш суб’єктивна оцінка. Ми взагалі не знаємо, чи потрібно це, чи ні. Я би обмежив двома пунктами оцінками — професійність і доброчесність.

Наталя Соколенко: Під час цього конкурсу Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка його проводить, і Громадська рада доброчесності, яка долучена до перевірки доброчесності, будуть співставляти декларації про доходи суддів, дані НАБУ, чим вони насправді володіють, і спосіб життя, який вони ведуть. Зараз це стосується конкурсантів до Верховного суду, але загалом всі вісім тисяч суддів мають пройти цю процедуру. Як ви ставитесь до такого «роздягання» суддів?

Олександр Чобур: Я позитивно ставлюся. Люди платять податки, щоб утримувати владу, і мають знати, куди йдуть їхні гроші. Єдине, вчора на сайті кваліфікаційної комісії оприлюднили досьє суддів, і вже видалили. Я поставився негативно, тому що, на мій погляд, оприлюднити треба було лише анкету, з якої видно все про кандидата, мотиваційний лист, чому він хоче до Верховного суду, і декларацію. Але ставити туди копії ідентифікаційного коду і паспорту — це мабуть знахідка для шахраїв.

Дмитро Тузов: Суддя, який не зможе пояснити походження і джерела своїх статків, не має місця у судовій владі — як ви до цього ставитесь?

Олександр Чобур: Позитивно. Інакше не було б сенсу все це починати, у цьому суть цієї реформи.

Наталя Соколенко: Не секрет, що навантаження на суддів дуже сильно зросло?

Володимир Луганський: На даний час, принаймні у Сєвєродонецькому міському суді громадяни Сєвєродонецька і Стаханова не отримують належного доступу до правосуддя. Бо з чотирнадцяти суддів працює лише п’ять: двох підозрюють у хабарництві, один з них втік у Росію, одна суддя позбавлена права слухати справи, відсторонена від посади, і три судді без повноважень вже третій рік (судді-«п’ятирічки»). Тобто вже третій рік держава виділяє немалі гроші, щоб платити їм зарплату, але реально справи вони не слухають.

Наталя Соколенко: Хто відповідає за неукомплектованість складу суду?

Володимир Луганський: В той часи, коли Верховна Рада, то Верховна Рада, бо вона не розглянула питання про призначення цих суддів на безстроковий термін. Зараз законодавство змінилось і для цього є Рада суддів.