Громадське радіо
Михайло Кукін: Ви переїхали, коли почалась війна, так, в якому році?
Лілі Вінер: Так, в 2014.
Михайло Кукін: І власне оцей гурт Sky Rivers ви ж організували вже тут? І ви активно долучаєте до своєї роботи вже харківських музикантів?
Лілі Вінер: Звичайно, й не тільки харківських. У нас і київські музиканти є, ми стараємося.
Ірина Ромалійська: Розповідайте, яка ваша група, як ви її самі називаєте, ну тобто який це стиль чи є визначення?
Лілі Вінер: У нас група роківська група. І зараз ми працюємо над альбомом, а це у нас акустична була обробка.
Михайло Кукін: Там є віолончель навіть, там є класичні інструменти.
Лілі Вінер: Так звичайно, це була акустична обробка, а зараз ми працюємо над роковською обробкою, тобто у нас інші музиканти залишились. Основні музиканти це – Владислав Шепеленко, він наш гітарист, я залишилась як вокалістка і я написала всі ці пісні.
Михайло Кукін: І ви лідерка гурту, фронт вумен, я б сказав.
Лілі Вінер: Так, це мої пісні, я їх дуже люблю і мені хочеться, щоб їх почув кожен.
Михайло Кукін: Але наскільки я пам’ятаю, така початкова ідея все ж таки молодому поколінню належала, ні?
Лілі Вінер: Так, звичайно, бо він мене підтримав, Владислав.
Михайло Кукін: Давайте вже його підключимо до розмови.
Владислав Шепеленко: Насправді, я почав сам писати пісні такі прості роковські, а тут я побачив, що в мене мати дуже гарно співає і дуже класні має тексти.
Михайло Кукін: Ну правильно я розумію, що власне ідея створення гурту народилася вже тут після переїзду?
Владислав Шепеленко: Так.
Михайло Кукін: Ну і наскільки її важко втілювати, я розумію, що просто переселенці, це люди, в яких купа проблем, вони мають вирішити, де жити на новому місці?
Лілі Вінер: Це насправді дуже болюча тема. Знаєте, насправді дуже важко, ніхто не допомагає, навпаки кожен прагне якось зробити тобі погано, але у нас такий характер, знаєте, войовничий.
Михайло Кукін: Прям так кожен, ну не узагальнюйте. Ну я думаю, були люди, які допомагали вам, ні?
Лілі Вінер: Нам бог допомогає, розумієте.
Ірина Ромалійська: А люди ні?
Лілі Вінер: Ні, люди не допомагають, але Бог, ось він послав вас, це що не допомога…
Ірина Ромалійська: А розкажіть, чим займається тато.
Лілі Вінер: Тато в нас оперний співак.
Михайло Кукін: Чи він влаштувався тут, в Харкові, вже на роботу?
Лілі Вінер: Так, звичайно. Від самого початку він працює в палаці студентів Університету внутрішніх справ, Юридична академія так називається імені Ярослава Мудрого – це справжній театр, дуже гарний, дуже красивий і він там вже дуже давно працює, майже коли приїхав сюди так і влаштувався одразу. Він активно співає, виступає, до речі, я хотіла сказати, що ми в цьому році їздили виступати до Італії, ми виступали в Римі, в Салерно і в Чивітавекк’я. Нас дуже добре прийняли, особливо наші українські пісні, не знаю, так сталося.
Михайло Кукін: Чи всі ваші пісні українською мовою, чи є різними мовами?
Лілі Вінер: Ні, у нас не всі пісні українською мовою. У нас зараз є на російській мові, а також деякі українські пісні ми вже активно переводимо на англійську мову, щоб було зрозуміло, бо італійці українську не дуже знають.
Владислав Шепеленко: Так, їм дуже сподобались пісні і вони просили, щоб іще і розуміти. Бо не всі італійці розуміють українську мову, хоча в Італії багато українців.
Михайло Кукін: Просто багато наших співвітчизників люблять пісні англійською, але ну не розуміють її, пісні ж не завжди за текст люблять насправді…А ви обіцяли розповісти про труднощі все ж таки з записом повноцінного нового рокового альбому.
Лілі Вінер: Насправді труднощі в житті – вони завжди є, і мені вони подобаються, бо коли важко, то починаєш якось мобілізуватися і робити, робити…Труднощі якого характеру? Ну, звичайно, фінансового. В умовах наших напевно можна якісь заробляти гроші, але відбити те, що ти туди вклав…
Михайло Кукін: Щоб прибуток був більший за витрати.
Лілі Вінер: Так, звичайно так, але по-іншому не можемо. Коли пісня народжується ти хочеш, щоб вона лунала, ти хочеш, щоб вона допомогала, щоб її якомога більше людей почули і щоб це був класний продукт і тому стараєшся, і тому я і не встигла до вересня.
Михайло Кукін: А от ви кажете, ви всі пісні пишете, бо я думав, що Владислав, що це його була початкова ідея і він пише пісні.
Лілі Вінер: Ну взагалі пісні як композитора і як поета більш мої.
Владислав Шепеленко: Я музикантів шукаю, я стараюсь, щоб цей продукт доробити. Як всі ми чуємо цю пісню ,от і хочеться, щоб вона була класною, тому я стараюсь придумати якусь мелодію на неї докласти, добавити.
Ірина Ромалійська: Владиславе, а як вам працюється з мамою, ну от знаєте, під постійним наглядом?
Владислав Шепеленко: Дивіться, мама насправді в мене дуже класна, вона мені як подруга, не тільки як матір, а ще як подруга, тобто з нею класно, з нею весело і я не бачу там якоїсь проблеми
Лілі Вінер: Дякую, Владиславе.
Ірина Ромалійська: Скажіть, а чим ви займаєтеся окрім музики?
Владислав Шепеленко: Зараз я навчаюсь, останній курс в університеті, на економіста вчусь.
Михайло Кукін: А ви, Лілі, ви теж десь працюєте?
Лілі Вінер: Я викладач,старший викладач кафедри юридичної, бо в мене є кілька декілька освіт. На цей час, коли ми почали їздити виступати за кордон ,це звичайно, почало якось мені трішечки мішати, мені прийшлось взяти 0.5 ставки. Прийшлося поїхати в Італію, там починати працювати над альбомом, бо я це поставила на перше місце.
Серед моїх освіт немає музичної вищої, але все ж таки я з 5 років на сцені і так активно займалася, співала дуже багато, коли була маленька навчалася у музичній школі, але іншої країни, потім вийшла заміж і якось чоловік мій пішов співати.
Михайло Кукін: а якої іншої країни?
Лілі Вінер: Росії.
Михайло Кукін: Ви звідти родом?
Лілі Вінер: Да, я звідти родом.
Михайло Кукін: Ви чудово говорите українською мовою, як для людини яка, у дорослому віці переїхала…
Лілі Вінер: А ви знаєте як я її люблю. Я не вчила українську мову в школі, бо в Росії не вчать українську.
Михайло Кукін: ЇЇ і в Луганську мало хто вчив.
Лілі Вінер: Ой, це неправда. Я ж вчила. А я думаю, у нас люди всі ж такі були. Я сама її вчила, мені подобається культура українська, але мені не подобається одне єдине, що українську мову не сприймають останнім часом.
Ірина Ромалійська: Не зрозуміла думку…
Лілі Вінер: Харків – дуже гарне місце, але коли постане питання, на якій мові співати пісні, будьте певні, тут є запитання. Краще ангійскьою заспівати. Російською, а українська стоятиме десь на останньому мсці.
Ірина Ромалійська: Це від кого ви таке відчуваєте?
Лілі Вінер: В нас був день української мови, ми хотіли виступити на площі в Харкові, мій чоловік запропонував, щоб ми там виступили. Нам сказали таке: «А, вони українською співають… А є щось на англійській, російській?» Він говорить «Ні, це принципове питання», тоді: «Ні, вибачайте».
Ірина Ромалійська: Це була розмова з ким?
Михайло Кукін: Це організатори концерту?
Лілі Вінер: Так, звичайно. Представники місцевої влади.
Михайло Кукін: У вас же є пісні російською, чому ви не заспівали?
Лілі Вінер: Це принципове питання, я хотіла українською. Розумієте, народ, в якого немає культури, не несе він її, його не буде, народу. Але, можливо, тема застаріла, моливо ми йдемо вже десь далеко, зараз дуже багато питань.
Михайло Кукін: Ви кажете, тепер стали їздити за кордон. За які кошти, це оплачувані гастролі?
Лілі Вінер: Це за власні кошти ми робимо. Я не багата і не бідна жінка, в Луганську я дуже добре жила. Я навіть не бачила такої великої проблеми… Біль тої утрати матеріальної вже минув. Я не можу сказати, що я надзвичайна людина, і мені не болить, я інколи плачу, але все ж таки це вже минуло. І далі потрібно йти, і заробляти, і робити. У Римі я потрапила в Ватикан і зараз так воно співпало, що в той день, коли ми туди прийшли, було закрито. І виходив Папа Римський для тих, хто заранше прийшли туди. І я попросила Божого благословіння нашому гурту, для наших пісень.
Читайте також: В Луганську слухають наші пісні українською мовою, — гурт Sky Rivers.