facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

На заводі змушують працювати з отрутою по 12 годин проти законних 4-х — ветеран

Громадське радіо в твоєму місті: цього разу наша команда відправилася до міста Шпола Черкаської області, щоб дізнатися про те, чим живе місто, а також про його проблеми та успіхи.

На заводі змушують працювати з отрутою по 12 годин проти законних 4-х — ветеран
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 4 хвилин

Гість ефіру — АТОвець та місцевий активіст Юрій Корчик.

Євгенія Гончарук: Поки ми їхали до вашого міста, ми з колегою намагалися розібратися, чи є порозуміння, чи є проблеми між владою і громадою. От ви як представник громади, чого вимагаєте, і чим не задоволені? Бо я чула про якісь проблеми із насіннєвим заводом, історія з орендованими угіддями чи ставками, чи все гаразд?

Юрій Корчик: Ні, не все гаразд. Пани та багатії це все прикрашають.

Любомир Ференс: Кого ви називаєте панами?

Юрій Корчик: Той, шо був переді мною — Мальчік, Ляшенко, відомі…, які стоять вище нас — простого робочого класу. «Фред капітал» — фірма, де я працював. Я робив на заводі, де калібрують і травлять зерно. Там питань дуже багато. Ми наприклад працюємо по 12 годин на ядах, але законом маємо працювати 4 години. Хоча також цей завод не має стояти в межах міста, бо це яди. Але ця фірма взяла в оренду цей завод чи в міської ради, чи в кого, я не знаю, але вона там не легально перебуваєю.

Любомир Ференс: Ви слухали представників влади, про що вони говорили? Ви погоджуєтеся з ними?

Юрій Корчик: Ні, вони лише свою стороні і позицію мають, а нас не бачать. Вони кажуть, що дають робочі місця… Якби вони давали робочі місця та зарплатню достойну, але так Мальчік розповідає, що нема спеціалістів, але є спеціалісти, і їх дуже багато. Просто вони починають нас гнобити та іншими способами завадити, розумієте?

 Приїхала директриса. Перші слова, які вона сказала: «Кому не подобається — за забор», а хто хоче працювати, нехай залишається

Євгенія Гончарук: Є трудовий колектив, який має певний договір, і він має певні права. Чи пробували ви, як представник колективу того заводу, де ви працювали, відстоювати свої права і, знаючи, наприклад, що ви не повинні працювати по 12 годин з такими речами як отрута, якось виправити ситуацію.

Юрій Корчик: Так, ми поговорили з людьми. Провели збори з самого ранку на заводі. Попросили приїхати наших директорів, керівників фірм. Приїхала директриса. Перші слова, які вона сказала: «Кому не подобається — за забор», а хто хоче працювати, нехай тут і залишається.

Євгенія Гончарук: У суди пробували звертатися?

Юрій Корчик: Так, у суди, в прокуратуру. Ми з колективом написали заяву, і від вулиці люди написали заяву, і самі робочі. Тих, хто написав заяву, потихеньку викликали до кабінету, де сиділи 3 чи 4 людини, і намагалися тиснути словами на людей, щоб писали заяви на звільнення.

Тих, хто написав заяву, потихеньку викликали до кабінету, де сиділи 3 чи 4 людини, і намагалися тиснути словами на людей, щоб писали заяви на звільнення

Любомир Ференс: Чи можна сказати, що громада в Шполі є монолітною та дружньою?

Юрій Корчик: Після Майдану громада стала дуже дружньою, це дуже помітно.

Любомир Ференс: Ви маєте проблему, наприклад, з зарплатнею. Є сторона підприємця, є сторона громади. Підприємець стверджує, що немає спеціалістів, і він мусить когось довозити, ви говорите, що проблема в тому, що низькі зарплати. Десь можна знайти золоту середину… Що я маю на увазі? Коли громада не погоджується на низьку зарплатню, підприємцю є економічно не рентабельно утримувати цей готель, щоб в ньому працювали потрібьні люди. І йому економічно краще підняти цю зарплатню, тому що він розуміє, що громада не погодиться на низьку зарплатню, і йому невигідно когось довозити за нижчу зарплатню. Чи можливий такий варіант? Ви з однієї сторони говорите, що громада є монолітною, але є люди, які з цим не погоджуються.

Юрій Корчик: З ними говорити на рахунок зарплатні — вище чи нижче, тяжко. Якщо зараз зарплатня 3 тисячі, і робочі всі отримують, але якщо ти попросиш вище — то робити вже не будеш. У них своя такса стоїть, і більше не заплатять вам.

Любомир Ференс: Як учасник АТО, скажіть наскільки активними є атовці у місті Шпола? У багатьох містаї вони досить є активними. Правда їх використовують по-різному. Тут також треба говорити.

Юрій Корчик: Я скажу так, як я бачу зі своєї сторони, тому що я не тільки атовець, а й афганець. Як афганці, хлопці дружніші, атовці трохи не такі.

Любомир Ференс: Скільки учасників АТО з міста Шпола?

Юрій Корчик: Десь понад сто, точно не пам’ятаю.

Євгенія Гончарук: Чи ви, як атовці, змогли на щось вплинути у місті?

Юрій Корчик: Ні. Вони нас чують, але вирішувати нічого не хочуть.

Поділитися

Може бути цікаво

«Не ділімо людей за грошима» — Максим Колесніков про мобілізацію

«Не ділімо людей за грошима» — Максим Колесніков про мобілізацію

«Таджики під ударом»: як теракт в Росії посилив ксенофобські настрої

«Таджики під ударом»: як теракт в Росії посилив ксенофобські настрої

Ігор Рейтерович: Від «гібридної демократії» до авторитаризму — один крок

Ігор Рейтерович: Від «гібридної демократії» до авторитаризму — один крок

Птушкін не зрадив собі — кінооглядачка про фільм «Ми, наші улюбленці та війна»

Птушкін не зрадив собі — кінооглядачка про фільм «Ми, наші улюбленці та війна»