Питання про переробку батарейок в Україні відсутнє, - еколог

У студії – еколог Сергій Антоненко

 

Євгенія Гончарук: Питання номер один – Макухівське сміттєзвалище. Що з ним зараз?

Сергій Антоненко: Це велика проблема для Полтави. Макухівське сміттєзвалище експлуатується вже років 60-70. До війни там був пісчаний кар’єр, а після війни туда почали звозити будівельне сміття. Зараз висота сміття заввишки 30-40 метрів. Воно знаходиться на відстані всього 2-3 км від мікрорайону Левада. По моїй інформації, сміттєзвалище знаходиться в аренді у комерційних структур, там проводять збір ліквідної вторсировини, а проблемне сміття – небезпечні відходи, в тому числі ртутні, будівельне сміття, органіка залишається проблемою міста. Там утворюється газ метан, що провокує пожежі.

Тетяна Трощинська: Було рішення міської ради про сортувальний комплекс в Макухівці. Але чи можна відсортувати старе сміття?

Сергій Антоненко: Сортувальний комплекс – це чудово, але потрібна програма, щоб розуміти, яке сміття ліквідне, яке неліквідне, яке простіше спалити, яке потрібно сортувати, яке переробити. Дивною для мене є думка про те, що ця сортувальна станція буде переробляти старе сміття, що накопичувалось там роками. Я особисто не уявляю, як його можна відсортувати і що з нього можна зробити.

Євгенія Гончарук: 1 січня набуває чинності Закон про сортування сміття і в нас є інформація від Юлії Городчаніної з ГО Нова Полтава про те, що в міській раді сказали не чекати в цьому році навіть баків для сортування сміття. Яка із цим ситуація?

Сергій Антоненко: Так, з 1 січня ми повинні сортувати сміття, це вимагає Закон України «Про відходи». Але ще є ДБН «Полігони та їх проектування» 2005 року і там прописано, що на сміттєзвалища повинно бути відвезено сміття, яке не може бути перероблене. А поправка до Закону була ще в 2012 році й 5 років міська влада повністю ії ігнорувала.

На Бюджет участі два роки тому було подано три моїх проекти щодо сортування сміття: збір батарейок, збір ртутних відходів та збір склобою. Пройшов тільки проект про збір батарейок.

Читати також: Менше 10% житлових будинків в Полтаві створили ОСББ, – ГО «Нова Полтава»

Тетяна Трощинська: А хіба це не відбуваєтеся шляхом відкритого голосування мешканців міста?

Сергій Антоненко: Мешканці міста підтримали мій проект про збір батарейок і вже закуплені 100 контейнерів, які будуть встановлені в комунальних і державних установах.

В минулому році я подав п’ять проектів щодо відходів до Бюджету участі, але вони навіть не були допущені до конкурсу на тій підставі, що планувалася програма перероблення відходів, яка буде фінансуватися із загального бюджету, а не з Бюджету участі. Але перший квартал 2018 року вже закінчується і досі невідомо, що це за програма, де вона і що передбачає.

Тетяна Трощинська: Чому така велика проблема із ртутними відходами в Полтаві?

Сергій Антоненко: В нас було підприємство, яке 4 роки тому мало ліцензію на приймання ртутних ламп, але тільки від юридичних осіб.  А фізичним особам неможна здати ні ртутні лампи, ні термометри. Тільки на смітник. Це при тому, що відбувається зміна технології освітлення – замість ртутних ламп починають вводити LED-освітлення.

Згідно з законодавством, небезпечні відходи у складі побутових повинні окремо збиратися і направлятися на утилізацію. Міська рада повністю це ігнорує. Я подав позов до суду про бездіяльність міської влади щодо відходів і 14 березня повинно бути перше засідання.

Читати також: На виборах я сказала мерові, що піду зі своєю командою, – секретар Полтавської міськради

Євгенія Гончарук: У Києві збір батарейок став певним трендом. Наскільки громада Полтави готова до цих процесів попри нерозуміння з боку влади?

Сергій Антоненко: У Полтаві я є офіційним представником ГО Еко-Дніпро. Ця організація знаходиться в місті Дніпро і вони започаткували всеукраїнську акцію «Батарейки – здавайтесь!».

В Полтаві я вже 4-й рік організовую збір батарейок. Ми зібрали майже 7 тонн батарейок, з них 5 тонн відправили в Дніпро на склад. 1,5 тонни знаходяться в моєму власному автогаражі.

Питання про переробку батарейок в Україні відсутнє. Коли започатковувалася ця акція, батарейки збиралися на одне підприємство у Львові. Це підприємство намагалося переробити батарейки, але виявилося, що процес не покриває логістику і саму утилізацію. Ми стали вивчати, як це робиться в Європі. Там всі імпортери батарейок об’єднуються в спеціальну асоціацію і вже у вартість батарейок закладають ціну на утилізацію цієї батарейки.

Зараз Еко Дніпро веде перемовини з трьома польськими заводами, щоб вже зібрані 40 тонн батарейок переробити в Польщі. Вартість – 350 доларів за тонну. Три імпортера батарейок в Україні згодні це профінансувати. Якщо в Європі законодавство змушує імпортерів фінансувати утилізацію, то в Україні це робиться шляхом громадських ініціатив.