Роздачу грошей редакціям критикують медіа, які їх не отримали, - міський голова Рівного

Також Володимир Хомко пояснив, чому рівненський міськвиконком та його управління у 2017 році витратили понад 760 тисяч коштів з бюджету на публікації в місцевій пресі та ефіри.

Григорій Пирлік: Цього року у вас ювілей – ви будете відзначати десять років на посаді міського голови. Що, на вашу думку, вам вдалося зробити за цей час?

Володимир Хомко: За десять років зроблено багато. Ми збудували школу в 2014 році. Коли я став міським головою і приїхав її подивитись, я навіть не повірив, що ми її збудуємо. Із глобальних речей – будинок культури, відновили понад 30 спортивних майданчиків. Наше тролейбусне управління мало декілька років тому 39 тролейбусів, зараз маємо більше 80-ти. Тролейбусне управління третій рік поспіль визнається найкращим в Україні за всіма показниками.

Лариса Денисенко: Це задовольняє всі транспортні потреби міста?

Володимир Хомко: Ні, не задовольняє, як і в інших містах. Щоб змінилася ситуація в транспорті, треба швидше перейти до монетизації пільг. Як може існувати економічно підприємство, яке возить 60% людей безкоштовно? Це бізнес: треба купити бензин, заплатити людям заробітну плату – достойну, щоб не тікали в Польщу. Чекаю з нетерпінням, маємо план щодо цього, мрію і більш досвідчені мери давно прийшли до думки: ніяких тендерів по маршрутах, повинна бути єдина транспортна компанія в місті. Чекаємо з нетерпінням, коли буде монетизація пільг, у нас є план роботи, ми затвердили стратегію розвитку і мрію (сподіваюсь, це буде за моєї каденції), коли в місті буде єдина транспортна компанія.

Григорій Пирлік: Яке ваше бачення щодо монетизації? Скільки на одного жителя міста, який зараз користується пільгами, треба закладати грошей, щоб достатньо було перекривати ці транспортні потреби?

Володимир Хомко: Взагалі-то це повинен зробити уряд, тому що пільги – це прерогатива центральних органів виконавчої влади держави. А тепер бачите, як це потихеньку зміщується в бік місцевого самоврядування. Я думаю, найперше це буде навіть не розмір самих пільг, а визначення категорій: які залишити, а які ні. Навіть більше, ніж 22 категорії мають зараз пільги. Тому будемо це робити емпіричним шляхом. Очевидно, що це буде боротьба, невдоволення, але цей шлях треба пройти. Очевидно, що це буде робити не одне місто відокремлено – будуть всі разом, кожний мер буде орієнтуватися на сусіднє місто, бо це в тому числі його ж рейтинг і репутація.

Лариса Денисенко: За останніми соціологічними даними 57% рівнян швидше не схвалює або зовсім не схвалює діяльність міського голови, тобто вашу. Як би ви це прокоментували, як відбувається комунікація з мешканцями та мешканками міста?

Володимир Хомко: Мені більше подобається цифра 33% схвалює. В минулому році було 28%. Я вам скажу, в президента позиція набагато гірша, ніж у мене.

Комунікація нормальна, очевидно, я не маю своїх приватних засобів інформації. Щоб вести політичну діяльність, треба багато грошей в це вкладати – я не вкладаю в це ні копійки. Лише проводжу прес-конференції або даю інформацію в вигляді прес-релізів.

Григорій Пирлік: Щодо того, як міська рада інформує громадян, були матеріали, що саме рівненський міськвиконком і його управління в структурі в 2017 році на матеріали в місцевій пресі витратили 760 000 гривень. У матеріалі розписано, які медіа отримували за це гроші. Це називається «джинсою», коли влада або певний бізнес фактично замовляє, що саме журналістові писати.

Володимир Хомко: Не погоджуюсь з вами, розумію, до чого ви схиляєте. По-перше, критикували ті видання, які нічого з цього не отримували.

Григорій Пирлік: Або ті, які не хочуть отримувати і вважають, що медіа працюють по-іншому.

Володимир Хомко: Хочуть всі, але деякі обурились, що не отримали.

Лариса Денисенко: Ви вважаєте, що всі медіа, які працюють у вас тут, платозалежні і хочуть отримувати якісь гроші? Це звучить саме так.

Володимир Хомко: Ні. Не так, то ви так почули. Наприклад, є газета «Сім днів», газета міськвиконкому. Очевидно, вона отримує найбільше. Розкажу, про що йде мова. Мова йде не про публікації матеріалів, пов’язаних із міським головою, а про публікації, пов’язані з діяльністю міськвиконкому.

Наприклад, опублікувати нові тарифи – їх же треба розмістити в пресі. Так само регуляторні матеріали – їх треба розмістити. Хто це буде публікувати? Безкоштовно це ніхто не робить. Ми оплачуємо це, публікуємо.

Лариса Денисенко: Тарифи важливі для всіх, хто тут мешкає. Чому газети, інші видання не роблять це безкоштовно, не роблять публікацію стосовно соціально значущих для людей речей?

Володимир Хомко: Якби хтось погодився робити це безкоштовно, я запевняю, що ми би направили ті кошти на щось, купили б дитячі майданчики. Знайдіть мені такий ЗМІ, який готовий це робити безкоштовно – тоді б ми точно не платили за це.

Григорій Пирлік: Але йшлося не тільки про публікацію певних актів, а, наприклад, про ефіри на місцевому «Радіо Трек».

Володимир Хомко: Так, у тому числі. Я на «Радіо Трек» виступав, можливо, два рази за весь цей період, а звітують інші – мої заступники, начальники управлінь. Люди ставлять питання, на ці питання відповідають. А яким чином комунікувати з людьми?

Григорій Пирлік: А якщо приходить представник влади до журналіста, який отримує від представника влади за цей ефір гроші, вочевидь, журналіст не зможе поставити ті питання, які би поставив у незаангажованому ефірі?

Володимир Хомко: Можливо. Хай запрошують безкоштовно. От ви мене запросили сьогодні – я прийшов. Можливо, мене почують рівненські журналісти – я з задоволенням прийду безкоштовно.

Григорій Пирлік: Деякі рівненські колеги, зокрема з ресурсу «Четверта влада», казали, що досить складно отримати доступ до вас.

Володимир Хомко: Не може такого бути. От сидить мій прес-аташе – будь ласка, хоч зараз хай передзвонять, поставлять питання.

Григорій Пирлік: Ми вже почали говорити про транспорт. Перед ефіром ви самі згадали тему дуобусів. По-перше, я багато буваю в Рівному, їздив у дуобусі. Я знаю, що розслідувалося кримінальне провадження, бо підозрювали, що надто дорого сплатили за цей транспорт. По-друге, писали про певні недоліки. Наприклад, не можна відкрити передні двері, бо вони надто близько розташовані до колеса. Ви купили цей транспорт. Ви й зараз вважаєте, що ідея з цим конкретним дуобусом була доброю?

Володимир Хомко: Не просто я так вважаю. Одне з місцевих видань, незаангажоване, не за мої кошти, зробило опитування. Взагалі ідею тролейбусів підтримує 85% мешканців, саме цього дуобуса – 80%.

Цей дуобус унікальний. До речі, такі тролейбуси зараз купує багато міст України. Що стосується передніх дверей, то вони не відкриваються лише тоді, коли набік вивернуте колесо. На зупинку він приїжджає, стає рівно. Жоден тролейбус не заїжджає на зупинку з повернутими колесами.

Одеса зараз купила такі ж самі, і ми ще такі купимо. Людям вони дуже подобаються.

Григорій Пирлік: Ще там є такий момент, що кнопкою опустити «роги» можна, а підняти – ні, треба стояти чітко під дротами, і це робить водій.

Володимир Хомко: Так, із задоволенням. Яку б ідею ви не запропонували, завжди можна знайти якусь «муху в котлеті». Тролейбус класний, ми його будемо ще купувати. Більше того, мене підтримують 80% мешканців міста.

Григорій Пирлік: А правоохоронні органи знайшли «муху в котлеті»?

Володимир Хомко: Ні, не знайшли. Про те, що не знайшли, я дізнався з вашої статті. Ви написали статтю, а я не знав, що правоохоронні органи на той час вже зробили експертизу.

Григорій Пирлік: Ви вже купили нові дуобуси, вони вже вийшли на маршрути?

Володимир Хомко: Сім – так, вийшли. Цей тролейбус вигідний там, де віддалені зупинки, їде не дуже багато людей. Наприклад, кладовище, зоопарк, аеропорт – прокладати лінію невигідно, бо не окупається, а тролейбус дуже зручний. По місту він їде на електротязі, коли виїжджає за місто, він переходить на дизель чи, як цей, на акумулятор.

Григорій Пирлік: Кримінальне провадження щодо дуобуса наразі закрите? Чи допитували вас у ньому?

Володимир Хомко: Я цим навіть не цікавився, мені достатньо було експертизи, що тролейбус не старий. Але мене щодо цього не могли допитувати – я не член тендерного комітету, не приймав рішення. Я доручив купити, а тендерний комітет вибрав того, хто дав найнижчу ціну. До речі, те, що висока ціна, теж брехня. «Богдан» такий самий, гармошка, коштує дорожче.

Григорій Пирлік: Але на той момент 2016 року це був найдорожчий тролейбус, куплений в Україні.

Володимир Хомко: Безумовно. Бо він був єдиний дуобус. Ніхто не купив його, а тепер багато міст купує.

Лариса Денисенко: Голова ОДА говорив, що середня заробітна плата по регіону приблизно 6-7 тисяч гривень. Що можна сказати про  Рівне? Чи ви щось робите для того, щоб малий і середній бізнес мав хороші умови, люди працювали і все добре функціонувало?

Володимир Хомко: Історично склалося так, що в нас два міста відрізняються за рівнем заробітних плат – Вараш і Рівне. Вараш має трошки вищу – це пов’язано з тим, що висока заробітна плата працівників атомної електростанції, на другому місці Рівне. Це не заслуга міської влади – це об’єктивно, бо обласний центр.

Що стосується того, чим ми можемо допомагати, то це ставки на податок. У нас нижче середнього ставки і на нерухомість, і таке інше. Ми гасимо частину кредитів для малого бізнесу під ті проекти, які підпадають під наші положення. Їх небагато, але вони мають можливість взяти кредит, а ми погасимо частину ставки.

У нас є унікальна програма – це муніципальна програма сталого розвитку. Ми в тому році витратили на неї 65 мільйонів гривень. Якщо ви створили ОСББ або будь-яку громадську організацію, ви можете взяти в нас кошти на модернізацію житла чи офісу і так далі. Раніше ми давали 80%, в минулому році – 70%, в цьому році – 65%. Ми даємо не тільки на утеплення, а на будь-яку модернізацію. На цей рік ми вже затвердили більше ста проектів.

Плюс – програма «теплі кредити». Мені дуже приємно, що ми нещодавно отримали лист від Комітету з енергозбереження, що ми лідери в Україні. Крім того, що дає держава, ми ще погашаємо частину кредитів за рахунок міського бюджету.  

Григорій Пирлік: Ще одна проблема – це дороги. Коли спілкуєшся з містянами, скаржаться навіть на стан центральної вулиці Соборної. В пресі можна побачити матеріали про фірму «Трансзахід Логістик», яка робила вулицю Князя Володимира. За даними преси, цю вулицю після неї перекладали тричі, а роботи коштували п’ять мільйонів гривень. Тобто підрядник є недобросовісним, а влада продовжує з ним співпрацювати.

Володимир Хомко: Влада працює з усіма, хто виграє тендер. Мені теж дуже багато хто не подобається з тих, хто виграє тендер, але я не можу відфутболити тендер. І зараз можу сказати відверто, через ProZorro більше половини проектів виграють ті, хто просто за рахунок якості знижує ціну.

Що стосується «Трансзахід Логістик», то вона перероблювала двічі, не тричі, і за свої кошти. Оскільки вони дали гарантію на цю дорогу, за їхні гроші вона перероблювалась.

Григорій Пирлік: До ремонту Соборної вона буде допущена?

Володимир Хомко: Соборну ми завершили робити – ту частину, яку вони робили. Далі в нас тротуари – щодо цього не можу сказати зараз, хто виграв тендер. У зв’язку з тим, що коли вони робили Соборну, була порушена кримінальна справа, роботи припинилися, років два чекали, поки це все завершиться. Завершилося – в цьому році оголосили тендер, завершать ту роботу, яку вони починали. А по тій роботі – бруківкою мають викласти тротуари вздовж тієї частини, що вони відремонтували. До речі, до якості робіт по Соборній зауважень немає.

Григорій Пирлік: Чи плануєте ви балотуватися на наступних місцевих виборах?

Володимир Хомко: Якщо навіть і планую, я вам не скажу цього, і нікому не скажу. В мене є свої плани на майбутнє, але до виборів ще майже три роки. Давайте доживемо і побачимо, що буде тоді.

Лариса Денисенко: Як і чим живе місто культурно, чого не вистачає і чи взагалі мешканці міста прагнуть культури?

Володимир Хомко: Як і всі люди, прагнуть культури. Ведеться активне життя, я навіть не пов’язую це з собою. Я не пам’ятаю в останні роки такого активного культурного життя в Рівному, як зараз. По-перше, в нас є два будинки культури. Ми повністю реконструювали той, який у парку в центрі міста, завершуємо реконструкцію другого. Майже кожні вихідні два-три концерти. Я це пов’язую з тим, що, можливо, наші артисти перестали їздити за кордон – в Росію більше їздили – тому освоюють наші терени.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.