Михайло Кукін: До цієї посади ви працювали директором гімназії, а рік тому ви пройшли на цю посаду за конкурсом. Як цей конкурс відбувався? Чи ви очікували тоді, що переможете? І чи ви є членом команди чинного губернатора?
Сергій Колебошин: Конкурс відбувався як і всі – у два етапи: перший – тестування на знання законодавства, другий – письмове завдання та співбесіда. На сьогодні в Одеській обласній адміністрації в нас склалася команда, і я є членом команди очільника ОДА Максима Степанова. В нас нормальне порозуміння, нормальна командна робота.
Михайло Кукін: Що вдалося виконати за цей рік з тих завдань, які ви перед собою ставили?
Сергій Колебошин: Загально можна сказати, що один рік – це не так багато для того, щоб змінити щось докорінно. Але є рутинні речі, якими ми пишаємося. Наприклад, стосовно освіти, на момент мого приходу було створено лише дві опорні школи в області, на сьогодні цих шкіл вже 25, а до кінця року ми очікуємо, що їх буде 32. Причому ми створюємо їх там, де вони мають бути – де до цього готові громада та інфраструктура. Крім того, в нас є дуже добрі досягнення з точки зору дистанційної освіти. Ті онлайн курси, які ми започаткували стосовно підготовки до ЗНО, відкриті безкоштовно для будь-якого учня України. І в ці дні здачі ЗНО на цій платформі займалися 60 тисяч дітей, тобто кожен п’ятий учень, який в Україні складає ЗНО, так чи інакше користувався нашою платформою.
Можна казати і про те, що відбувається в профтехосвіті, ми тут були піонерами в Україні з точки моделі співфінансування місцевими громадами тих закладів, які знаходяться на їхній території, адже більшою мірою випускники лишаються працювати в тих громадах, де вони знаходяться. Також ми створюємо професійно-технічні кластери, декілька напрямків по дуальній освіті, коли дитина переважно працює на підприємстві і лише деколи відвідує заклад техосвіти. І ми в цих закладах техосвіти створюємо додаткові спеціальності. Це і дорожній робітник, і ІТ спеціаліст.
Варто також наголосити, що ми перші і єдині в Україні готуємо нових вчителів для Нової української школи, тобто навчаємо наших студентів в трьох педучилищах Одеської області за новими стандартами.
Любомир Ференс: Якщо подивитися вашу декларацію та вашу біографію, то можна сказати, що ви є прикладом позитивного соціального ліфта. Ви були вчителем фізики, директором гімназії, виграли конкурс і зайняли достатньо вагому посаду в одеському регіоні. Все нормально з точки зору чесності та прозорості. Для чого вам була потрібна ця посада? І чи почуваєтеся ви на цій посаді комфортно?
Сергій Колебошин: Так, напевно, це дійсно гарний соціальний ліфт, але ліфт для того і існує, щоб рухатися, а не стояти на місці. В гімназії, де я 8 років пропрацював директором, ми досягли досить багато, і було певне відчуття, що можна рухатися далі. За сухими цифрами декларації не видно тієї громадської діяльності, якою я займався. Не секрет, що мене не раз запрошували до роботи в органах одеської адміністрації.
Михайло Кукін: Рік тому ви говорили в інтерв’ю наступне: «Нет, я даже близко не стремлюсь к политической карьере».
Сергій Колебошин: Я не вважаю, що ця посада політична. Я розумію, що це так чи інакше торкається політичних питань, але я себе вважаю просто менеджером, я не вважаю себе політичною фігурою. З цієї точки зору я не згадаю за цей рік своїх відверто політичних заяв.
Михайло Кукін: В тому ж інтерв’ю рік тому вас питали про вашу позицію щодо мовного питання. Чи якось вона відтоді змінилася?
Сергій Колебошин: Моя позиція не змінювалася – в нас є одна державна мова.
Михайло Кукін: Так, рік тому ви теж казали, що державна мова тільки одна, але насадження її зараз відбувається дуже топорно і нав’язливо. Ви щось зробили за рік, щоб це було не так?
Сергій Колебошин: Тільки на минулому тижні ми в місці Белград в одній з гімназій, де певні предмети викладаються болгарською мовою, відкрили україноцентричний медіапростір – міні хаб для дітей. І ми таким чином робимо декілька закладів по області із фокусом на Бессарабію. В цьому році ми почали ремонти 14-ти бібліотек в районних центрах, адже ми розуміємо, що районні та сільські бібліотеки – це сумна історія, і вони теж будуть україно налаштованими цікавими молодіжним просторами. Тобто ми м’яко впроваджуємо низку таких заходів, адже свідомо не можна досягнути патріотизму, якщо це будуть просто біг-борди з вітаннями на День Конституції або щоденне прослуховування гімну.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.