Попри тривалі зусилля РФ, спрямовані на русифікацію Криму, напередодні окупації півострова більшість його населення, а особливо молодь, сприймала себе частиною України, вважає Сергій Данилов. Скажімо, великим попитом користувалися українські школи в Криму, а багато випускників намагалися вступити до київських вишів.
«Незважаючи на всі ресурси, які Росія вкладала, вона не досягала результату так, як би хотіла. Вони розуміли, що навіть Крим виходить з-під їхнього ментального контролю, що молодь робить інший вибір. З мого спілкування зі студентами це було дуже добре видно.
Але дійсно, основні механізми, що були застосовані в Криму, потім були імплементовані на новоокупованих територіях. Звісно, зі своєю специфікою, з урахуванням нових обставин, але без урахування досвіду, який Херсонська й Запорізька області пройшли після 2014 року», — зазначає посадовець Центру близькосхідних досліджень.
У 2022 році окупанти зіткнулися на цих землях з активним спротивом та суб’єктністю місцевого населення. Зокрема, під контроль росіян перейшло значно менше колективів інституцій та установ, ніж вони очікували, говорить Сергій Данилов.
Щоб подолати спротив, Росія запроваджувала свою владу на окупованих територіях шляхом насилсьтва й залякування. За словами Сергія Данилова, це вимагало від росіян великих ресурсів. Вони залучали співробітників міністерства внутрішніх справ РФ, ФСБ, Росгвардію, перекидали службовців з території Росії. Це потребувало фінансів, інфраструктури для їх розміщення.
Паралельно із застосуванням насильства, окупанти створювали відчуття страху, загрози та контрольованості, розповідає заступник директора Центру близькосхідних досліджень. Неодноразово люди розповідали, що росіяни затримували їх на певний час без пред’явлення жодних обвинувачень, просто з метою залякування.
«Нам розповідали, що десь по селах на лівому березі викопували ями і тримали там якийсь час чоловіків віком 16-60 років. При обшуках чи обходах могли розповідати людям, що хтось на них доніс. Це могло бути правдою, але з такою ж імовірністю це робилося, щоб людина думала, що на неї донесли. Потім вони запускали машини з антенами, які їздили вулицями. Я більш ніж упевнений, що там просто щось крутилося, може й вручну, але вони розповідали, що таким чином слухають телефони, або направляють промінь на скло, і можуть чути, що люди говорять усередині. Просто щоб люди ніде не почувалися безпечно», — розповідає Сергій Данилов.
За його словами, як і на початку окупації Криму, у 2022-2024 роках росіяни активно вдавалися до підкупу у захоплених частинах Херсонської та Запорізької областей. Вони завозили великі обсяги готівки й протягом двох років виплачували її тим, хто приймав окупаційний режим або починав на нього працювати. Станом на кінець 2022 року зарплати там були у 2,5-3 рази вищими, ніж у таких же категорій працівників на території Росії.
Ситуація змінилася на початку 2024 року: виплати зменшили, пільги припинили, почалися скорочення на робочих місцях, повернули тарифи за комунальні послуги, зокрема з компенсацією за попередні періоди.
Один з напрямків, у які Росія продовжує вкладати значні кошти, це «перевиховання» дітей і молоді на ТОТ, зазначає Сергій Данилов. За його словами, школа використовується, щоб підготувати дітей до ролі «гарматного м’яса» і як інструмент впливу на батьків.
«На звільненій території ми інтерв’ювали людей, і вони розповіли, що російські військові використовували дітей як тих, хто підслуховує дорослих, як «Павліків Морозових» у радянський час. За це вони отримували доступ до цигарок, алкоголю, грошей, інших ресурсів, зрештою — влади, бо якщо дитина може сказати щось на дорослого, і російські військові прийдуть, заберуть чи вб’ють цю людину, то це влада у дітей», — розповідає заступник директора Центру близькосхідних досліджень.
За його словами, окупанти намагалися давати владу маргінальним групам, до яких належали й діти як ще не цілком сформовані особистості.
З іншого боку, росіяни селили викрадених дітей у найкращі готелі та санаторії — в Криму, на Північному Кавказі, у Казані, Москві, Петербурзі. Спортивні чи творчі команди дітей з ТОТ залучали до російських конкурсів, їм забезпечували призові місця, дорогі подарунки. Для цих дітей організовують гуртки, заняття з лідерства та ін.
«Ця позашкільна частина роботи у них поставлена дуже добре. Сам освітній процес навпаки дуже поганий. Система налаштована так, що кращим, хто проявляє лідерські якості чи таланти, дають змогу професійно зростати або показують ймовірність такого розвитку їхньої кар’єри, а в середньому все налаштовано на те, щоб після дев’ятого класу всі пішли у технікуми й училища, щоб працювати руками на військових заводах. До речі, ще одна з форм підкупу — це високі оцінки дітей, незалежно від успішності, так що можна дзвонити з Бердянська в Париж і розповідати, що вони тепер відмінники, хто був двієчниками», — каже Сергій Данилов.
Він додає, що подекуди на ТОТ залишилося дуже мало вчителів і дітей, через що деякі школи певний час існували лише «на папері».
Також росіяни починають знищувати українські пам’ятники на окупованих територіях і ставити замість них свої. За словами Сергія Данилова, у цьому контексті вони передусім хочуть глорифікувати «героїв СВО» — людей з ТОТ, які добровільно чи примусово пішли воювати за Росію й загинули.
Як розповідає заступник директора Центру близькосхідних досліджень, у 2022 році росіяни, ймовірно, ще вагалися, як краще побудувати свою політику на новоокуповних територіях. Спершу можливим був варіант із начебто частковою дозволеністю українського, як у період СРСР. Наприклад, у Херсоні з’явилися білборди з зображенням дівчинки у вишиванці та хлопчика у косоворотці, які тримаються за руки. Тим не менш, невдовзі цей вектор було відкинуто, і на окупованих територіях почали запроваджувати жорсткий російський націоналізм, каже Сергій Данилов:
«Усі книжки українською мовою у шкільних бібліотеках були спалені. Навіть там, де певний час існував факультатив українською, це була одна година на тиждень, вчителям не було з яких підручників викладати. Потім був тиск на батьків, щоб ніхто не вибирав цей факультатив, і щоб можна було сказати, що на нього немає попиту. Як ми бачимо, зараз там не можна бути українцем чи чеченцем, можна бути «російським українцем« чи «російським чеченцем».
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі