Я став на біржу праці, тому що в мене є план повернутися до влади, - бізнесмен, колишній мер Миколаєва

Олександр Сенкевич, перебуваючи два роки на посаді міського голови Миколаєва, втратив її внаслідок недовіри з боку міськради

Ведучі

Михайло Кукін,

Ірина Ромалійська

Гостi

Олександр Сенкевич

Я став на біржу праці, тому що в мене є план повернутися до влади, - бізнесмен, колишній мер Миколаєва
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2018/01/hr_u_tvoemu_misti_18-01-25_sinkevich.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2018/01/hr_u_tvoemu_misti_18-01-25_sinkevich.mp3
Я став на біржу праці, тому що в мене є план повернутися до влади, - бізнесмен, колишній мер Миколаєва
0:00
/
0:00

Тепер містом керує секретар міськради, а сам відставний голова намагається відновитися на посаді через суд

Як просувається процес, ми запитали  в самого Олександра Сенкевича.

Михайло Кукін: Олександре, ви до жовтня  минулого року була мером Миколаєва. Але в жовтні вам раптом висловила недовіру міськрада. Причому, не просто більшістю, а всі, хто лишилися в залі, проголосували, я так розумію, за вашу відставку.

Олександр Сенкевич: Всі, хто піднявся за бюлетенями.

Михайло Кукін: Ми тоді робили з вами такий скайповий ефір, тобто з Києва, ви були в Миколаєві, і ви говорили, що для вас це не була несподіванкою історія з відставкою.

Олександр Сенкевич: Ні.

Михайло Кукін: А наскільки була несподіванкою поведінка деяких представників вашої ж фракції «Самопомочі», яких потім виключили, як я розумію?

Олександр Сенкевич: Якраз вона була передбачуваною і вже, мабуть, більше, ніж рік.

Михайло Кукін: Тобто ви від них і очікували удару, так?

Олександр Сенкевич: Ні, насправді, було зрозуміло ще в першому турі, перед другим туром, коли я став міським головою, що працювати з цим депутатським корпусом буде неможливо, і потрібно буде шукати компроміси. Бо якщо ми візьмемо наш депутатський корпус, і в ньому 54 депутати, половина  плюс один  ̶  приймається будь-яке рішення, а половина мінус один  ̶  це склад депутатської фракції «Опозиційний блок». Тобто якщо ми кажемо про фракцію «Наш край», яка також присутня, то в ній є присутні колеги по фракції «Партії регіонів», ті які були разом, деякі люди в «Опозиційному блоці». Деякі люди, як людина, яка була переді мною за цим мікрофоном, Юрій Ісайович, були в «Партії регіонів», і тобто ці люди вони розподілилися між двома партіями: «Наш край» і «Опозиційний блок».

Михайло Кукін: «Відродження» ще?

Олександр Сенкевич: У нас немає «Відродження».

Михайло Кукін: А, ви говорите саме про міськраду?

Олександр Сенкевич: Так. Тобто для того, щоб прийняти рішення «Опозиційному блоку» потрібно було лише 2 додаткових голоси. І, в принципі, для того, щоб міського голову зняти, потрібно необов’язково знімати його, як це вийшло зі мною, можна блокувати його роботу, в принципі, те, що вийшло у нас із бюджетом 2016-го року. Він був прийнятий 28 квітня, щоб ви розуміли, бо не могли домовитися. Тому, коли мені наводять, наприклад, що ефективні там міські голови, чи ефективний там Сінгапур, хочу нагадати всім, що ці міські голови працюють з ефективними міськими радами, в яких є більшість. А Лі Куан Ю так взагалі тридцять років працював із Сінгапуром із своєю правлячою партією. Якщо є постійна боротьба, і боротьба не ідеологічна навіть, не боротьба ідей та якихось принципів, а просто боротьба за вплив, то вона завжди призводить до руїни.

Михайло Кукін: Мені здається, що на міському рівні,  і на загальнонаціональному, це швидше боротьба за грошові потоки, а навіть не за вплив.

Олександр Сенкевич: Ну, скажімо так: вплив, я маю на увазі, вплив у тому числі і  на грошові потоки.

Михайло Кукін: Я завжди пригадую радянський фільм «Подкидыш» – «Девочка, ты хочешь, чтобы тебе оторвали голову, или поехать на дачу?». І кожен міський голова, який обіцяє якісь величезні реформи, заходить в міський кабінет, де йому кажуть: «Ты хочешь, чтобы тебе оторвали голову, или поехать на дачу?». Звісно, що всі хочуть на дачу, і погоджуються, що до міськради заносять валізи маршруточної мафії, і нічого  не міняють в транспортній інфраструктурі міста. Я регулярно буваю у Миколаєві. Так, як зараз погано працює транспорт, так не було навіть за часів злочинної влади Януковича.

Олександр Сенкевич: По-перше, знаєте, дуже часто в школі  деякі люди не навчаються і не розрізняють між собою теореми і аксіоми. Багато стверджень, які ми робимо, вони є теоремами, тобто їх треба доводити, а багато хто каже «аксіомами»: ось так, бо так. Можу сказати вам, що за останні  3 роки, транспортне сполучення комунального транспорту в місті Миколаєві поліпшилось.

Михайло Кукін: Ви маєте на увазі трамваї і тролейбуси?

Олександр Сенкевич: Трамваї, тролейбуси, інфраструктура.

Михайло Кукін: Які ходять тут, перепрошую, чомусь до 8-ї години вечора.

Ірина Ромалійська: Серйозно?

Михайло Кукін: Ну, до 9-ї максимум. А далі ходять маршрутки, і при чому, ходять трьома центральними проспектами. На віддалені вулиці після 8-ї теж не доїдеш.

Олександр Сенкевич: В першу чергу, в минулому році ми запропонували депутатському корпусу розробити транспортну стратегію, більш того, знайшли 2 компанії:  це компанія «А+С», яка розробляла транспортну стратегію для Києва разом із Світовим банком, друга  ̶  це компанія «Дорнієр Консалтинг», яка також побажала взяти участь.

Михайло Кукін: А я читав, що щось Харківський інститут розробив.

Олександр Сенкевич: Ні-ні, те, що розробив Харківський інститут, потрібно було питати у попередника мого, тут. Він замовляв це у Харківського інституту.

Михайло Кукін: Але опубліковано було вже за ваших часів, справді.

Олександр Сенкевич: Ми її знайшли, десь вона там завалялась, ця стратегія.

Михайло Кукін: Я її тоді навіть вивчив. Вона мені здалася не найгіршою, принаймні, в порівнянні з тим, що насправді є зараз.

Олександр Сенкевич: Вона їм теж здалася не найгіршою, тому вони її для нас зробили. Я хочу вам сказати, що коли ти щось робиш, треба розуміти контекст. Ви не приїдете продавати коров’яче м’ясо в Індію. Тому треба розуміти, що якщо ти робиш транспортну стратегію для Миколаєва, треба вийти сюди і розуміти контекст, і не робити транспортні потоки до Чорноморського суднобудівного заводу,  який вже не працює багато років, чи там до іншого заводу, на якому сьогодні працює 600 людей, які є охоронцями. Тобто треба розуміти зараз який контекст.

Михайло Кукін: Ви розробили свої варіанти?

Олександр Сенкевич: Ми подали на депутатський корпус  ̶   депутатський корпус заблокував, не хотів, як ми не пояснювали. Зараз, коли мене зняли, вони почали про це казати, і навіть, начебто виділили кошти.

Михайло Кукін: Мені здається, що трамваї можуть ходити до 12-ї без концепції.

Олександр Сенкевич: Можуть. Як вам сказати, вони можуть їздити, якщо вони не пусті. У нас у кожному транспортному засобі, який є у Миколаєві комунальним, встановлено GPS-передавач. Виведено на сайт, і можна подивитися як вони ходять. На жаль, сьогодні я не можу вам сказати як, до скільки вони сьогодні ходять, їздять.

Михайло Кукін: І при вашій владі вони теж після восьмої не ходили.

Олександр Сенкевич: Я б не робив це ствердження, бо насправді я перевіряв, і вони ходили і після десятої.

Михайло Кукін: Та це неправда. У мене у батьків навіть є розклад руху трамваїв, останній там в 20:37 виходив. Ну, тобто до 12-ї ночі не ходили точно.

Олександр Сенкевич: Добре. Можливо, ви праві. Тут знову ж таки, потрібно рахувати економічно, чи вигідно пускати трамвай, який буде возити 3-4-х людей і витрачати електроенергію, на яку можна випустити додаткові трамваї чи тролейбуси.

Михайло Кукін: Розумієте, їх зараз ніхто не чекає, тому що знають, що вони не ходять. Так само колись там запускали по вулиці, яка називалась Скороходова, тепер Кузнецька знову називається, 9-й маршрут маршрутки, і казали, що він буде збитковим, там ніхто не їздить. Не їздили, тому що ніхто не чекав, що вона там буде йти. Тепер вона ходить, завжди переповнена.

Олександр Сенкевич: Попит народжує пропозицію.

Михайло Кукін: Але ж дивно вийти о 10 вечора  і створювати попит, знаючи, що трамвай не приїде.

Олександр Сенкевич: Дивіться, я не про це кажу. Я кажу про те, що сьогодні трамваї  і тролейбуси у нас ходять по центральним вулицям.

Михайло Кукін: От дивіться, ми на центральній площі, сюди жодною маршруткою не доїдеш.

Олександр Сенкевич: Я знаю, тому казав завжди, що Центр надання адміністративних послуг не повинен бути в міськраді, бо сюди ще треба йти пішки 20 хвилин.

Михайло Кукін: Або пустити транспорт сюди.

Олександр Сенкевич: Сюди не має транспорт ходити, бо тут немає місць, куди привозять людей.

Ірина Ромалійська: Як це?

Олександр Сенкевич: Ось так це.

Ірина Ромалійська: Ну просто в центр міста не можна дістатися транспортом?

Олександр Сенкевич: Ну, в центр міста ви можете дістатися, але на набережну – ні.

Ірина Ромалійська: На набережну немає попиту людей, не хочуть їздити маршрутками на набережну?

Олександр Сенкевич: Ні, не хочуть. Дивіться, якщо був би попит сюди приїжджати,  то повірте мені, маршрутники б прийшли і оббивали б пороги, сказали «дайте нам додаткові маршрути».

 

 

Михайло Кукін: Ні, просто є ще зворотній процес: маршрутники всіх привчили, що вони ходять центральним проспектом, і люди там їх чекають, тому і немає попиту. Якби сюди пустили б маршрутки, вони походили б кілька місяців, може збитковими, люди б звикли і стали їздити, от повірте, справді.

Олександр Сенкевич:  Дивіться, я вважаю, що одна із великих проблем міста Миколаєва, це насправді транспорт, і я не думаю, що сьогодні нам варто загострювати  на цьому увагу для того, щоб витрачати весь наш час на транспорт.

Михайло Кукін: Тим паче, так. Тепер від вас тут вже нічого не залежить.

Олександр Сенкевич: Так. Я вам скажу про транспорт, про мої напрямки, за які ми взялись, які ми запропонували місту Миколаєву. Ми запропонували попрацювати з кредитними коштами Європейського банку реконструкцій та розвитку та з кредитними коштами Європейського інвестиційного банку. Що стосується ЄБРР, то ми домовились про те, що ми за власні кошти, за ту частину, яка дається місту,  2 тролейбусні ланки: одна на мікрорайоні Намив, інша  ̶  в Корабельний район.

Михайло Кукін: Я розумію правильно, що сьогодні вони обидві під питанням, бо депутати висловлюються, що цього не повинно бути.

Олександр Сенкевич: Не під питанням, вони просто сказали, що це непотрібно, бо ідеї ЄБРР  ̶  це створення якраз транспорту екологічно чистого. Ми закупаємо за їхні кошти додаткове обладнання на наше ДЕПО і кількість рухомого складу. Чому ідея була довести до корабельного району оцю тролейбусну лінію? Справа в тому, що далі ми бачимо, технології розвиваються в напрямок електробусів, і мій друг, голова міста Люблін у Польщі, вже показав мені, я був у нього цим літом, ми спілкувалися, і він каже, що вони дуже дорогі, але технологія так розвивається, і вони скоро подешевшають. Це тролейбус, який їде, скидає «роги», і поїхав собі далі. Проїхав якусь там кількість кілометрів, повертається, знову під’єднує «роги», заряджається, і їде собі в місто. Ми спілкувалися з представниками ЄБРР, і взяли для себе таку стратегію. Більш того, ми б отримали кошти, які є грантовими, тобто мільйони євро, які грантовими коштами від фонду «Чистих технологій», тобто «на шару», безповоротні кошти, за які ми б теж купили рухомий склад. Що стосується Європейського інвестиційного банку, то паралельно йшла програма для того, щоб закупити автобуси, бо на деякі ділянки нашого міста неможливо дістатися електричним транспортом. Тобто великі автобуси, прицілювались на МАЗ. Ну, і насправді транспортна стратегія  дозволила б нам зрозуміти, що нам треба зробити. Це стосується не тільки транспорту, це стосується налаштування світлофорів, пасажиропотоків і взагалі всього іншого. Я сподіваюсь, що все ж таки гроші виділять, не буду займатися популізмом, і зроблять цю програму і заміряють, куди потрібно пускати маршрути, а куди непотрібно.

Ірина Ромалійська: Про вашу долю хочу я запитати. От знаєте, Олександре, точно пам’ятаю,  як це сприймалося у Києві: це просто сенсація  ̶  молода людина, ви 1982-го року народження, IT-шник, бізнесмен, успішна в бізнесі людина, раптом неочікувано перемогла на виборах мера, очолила обласний центр, а потім  ̶  вам висловили недовіру, і ви більше не очолюєте міську раду. Ви пройшли від «Самопомочі», ви зараз спілкуєтесь із керівництвом «Самопомочі», наприклад з Садовим?

Олександр Сенкевич: Андрієм Івановичем? Так, спілкуюсь.

Ірина Ромалійська: Як він відреагував на це? Взагалі чи підтримала вас ваша політична сила у Києві?

Олександр Сенкевич: Так, моя політична сила у Києві мене підтримала, більш того, сьогодні я працюю з адвокатами, яких надала мені політична сила. З іншого боку, ці питання вирішувалися в Києві, їх курував тут губернатор наш, голова обласної держадміністрації, Олексій Савченко, бо я впевнений, що він знав про це, і займався цим питанням, а «Самопоміч» впливати на це питання не могла.

Ірина Ромалійська: «Самопоміч» не могла? Так а тут же представники місцевої «Самопомочі».

Олександр Сенкевич: Їх всього 7 людей.

Михайло Кукін: І троє з них вас зрадили, правильно?

Олександр Сенкевич: Ви розумієте, «Самопоміч» будувалась по принципу створення так званих ініціативних груп. Тобто одні люди займалися буряком, інші  ̶   морквою, інші  ̶  картоплею, а потім зробили такий «вінегрет».

Ірина Ромалійська: Троє людей, які пішли проти вас, вони зараз залишаються у «Самопомочі»?

Олександр Сенкевич: Ні-ні, вони виключені.

Михайло Кукін: А от тут цікаво, бо ви кажете, що це Опоблок, і ви перелічували, куди пішла «Партія регіонів», там їм не вистачало двох голосів, але мені здавалося, що це гра не Опоблоку, це гра БПП. Це Порошенко проти Садового, ні?

Олександр Сенкевич: Дивіться, сьогодні в Миколаївській міській раді, окрім деяких депутатів від «Самопомочі», немає взагалі опозиції, сьогодні всі стали псевдо-опозицією, вони називаються опозицією, але насправді…

Михайло Кукін: Тобто ви маєте на увазі, що БПП з Опоблоком порозумілися добре, так?

Олександр Сенкевич: Так. Я вам сказав теорему, тепер доказ: на останній сесії голова фракції «Самопоміч», Федір Панченко пропонує: «Ми от виділяли кошти, субвенцію з міського бюджету, а давайте публічно заслухаємо звіт, як вона використана, на які цілі і як прозоро». Голосуємо. Голосує хто:  «Самопоміч»  ̶  дві якісь людини; фракція «Опозиційний блок», опозиціонери, які повинні контролювати владу від початку і до кінця, утримались, або були проти; БПП  ̶  зрозуміло, бо це ж губернатор від їх політичної сили; «Наш край»  ̶   та сама річ, ну бо Юрій Гранатуров, який був гостем вашої студії, є головою апарату ОДА і одночасно дійсним головою фракції «Наш край». Тобто, будь ласка, про яку опозицію можна казати в місті Миколаєві? Тут зараз все як тихе болото. Тобто все тихенько, потім дехто викрикує, і потім його у це болото затягують.

Ірина Ромалійська: А навіщо це губернатору?

Олександр Сенкевич: Ну як це? Тотальний контроль, тотальна узурпація влади. Навіщо йому критики, які можуть сказати щось, що він не вважає за правильне?

Олександр Сенкевич та Олексій Савченко Корабелов.ИНФО

Ірина Ромалійська: А ви критикували публічно, відкрито?

Олександр Сенкевич: Дивіться, колись на першій своїй зустрічі, на дебатах з потенційним кандидатом у міські голови, Ігорем Дятловим, я хотів йому поставити питання: от ви опозиціонер, і ви йдете у міську владу, чи ви можете бути опозиціонером, будучи міським головою? Відповідаю вам: не можна бути міським головою і бути в опозиції до центральної влади. Бо у влади є такий, насправді, стержень: це президент, це парламент…

Ірина Ромалійська: Можна. Країна пам’ятає такі приклади.

Михайло Кукін: Ну, і більше того, зараз «Самопоміч» в опозиції фактично до влади центральної.

Олександр Сенкевич: І до чого це призвело?

Михайло Кукін: І її представники є мерами в інших містах.

Ірина Ромалійська: Ні, ну якщо ви маєте на увазі сміттєвий скандал і таке інше саме у Львові, але я пригадую дуже гучний скандал і конфлікт між Арсеном Аваковим, який очолював Харківську обласну державну адміністрацію, та Михайлом Добкіним і Геннадієм Кернесом, як очолювали міську раду. І нічого, Харків розвивався, хоча їх конфлікт був публічним. Тож ви, повертаючись до свого питання, публічно критикували Савченка, і йому було чого відсторонювати вас?

Олександр Сенкевич: Ні, я публічно не критикував Савченка, і взагалі публічно не дозволяв собі критикувати жодного разу центральну владу.

Михайло Кукін: На вашу думку, чиє, перш за все, це було рішення, і чиї дії? Це депутати від БПП, Опоблоку, які є депутатами Верховної Ради, це губернатор? Ну тобто, ви натякаєте: те, що відбулося у міськраді, це така вистава, маріонеткова гра? Я погоджуюсь, тому що я тоді не зміг знайти жодного коментарю від людей, які голосували за вашу  відставку. Ну, якщо я депутат і голосую проти мера, я принаймні, маю аргументи, чому я так роблю.

Олександр Сенкевич: Давайте уявимо собі таку картину, що Миколаїв за останні 2 роки якось почав розвиватися в напрямку  того, щоб припинити бути тим тихим болотом. Миколаїв посів 4-те місце в «Transparency international research», до речі, з моменту мого зняття вже опустився на 2 позиції, подивимось що буде наступного року. Я про це і кажу,  про те, що мене звинувачували, що я був дуже закритий. Сьогодні, коли проводяться депутатські комісії без прямої трансляції, коли там збираються депутатські комісії «під покровом ночі», я не чую цих критиканів, які мені це казали.

Миколаїв зробив декілька таких важливих проектів, які, може, для миколаївців і не є важливими, тобто не є помітними, це співпраця з  Western NIS Enterprise Fund, запуск агенції розвитку, який був відмічений на саміті мерів, який відбувся восени у місті Києві. Ми запустили Українську академію лідерства, створили бізнес-портал, почали співпрацювати з іноземними інвестиційними компаніями, які побажали зробити у нашому Індустріальному парку свої підприємства. Сьогодні цей Індустріальний парк вирішили зробити наполовину відстійником для фур, наполовину кладовищем. Це дуже класна стратегічна ідея міста  ̶  кладовище. Приїжджайте  ̶  ми вас захоронимо. Або ваша фура буде відстоюватись у нас. Про що я кажу? Про те, що сьогодні люди, які знаходяться у Миколаївській міській раді, не є експертами. Вони є експертами в торгівлі роздрібній у ятках, більшість з них, чи в чомусь ще. Тобто у них, у більшості, немає стратегічного мислення.

Михайло Кукін: Ви натякаєте на попередній досвід вашої наступниці? Тобто секретарки міськради, яка зараз виконує обов’язки мера, бо вона була директоркою торгового центру?

Олександр Сенкевич: Ні, в жодному разі, у неї не роздрібна торгівля. Я мав на увазі людей, які мали ятки по всьому місту, і яких під страхом, що ці ятки будуть прибрані, голосували за все, що їм скажуть.

Ірина Ромалійська: А прізвища давайте.

Олександр Сенкевич: Та берете через один в міськраді, отак пальцем  ̶  і вони всі.

Ірина Ромалійська: А чого ви не хочете називати? Молода людина, прогресивна, відповідальний політик, а поводитесь як попередники, не називаючи імен.

Олександр Сенкевич: Будь ласка, депутат Єнтін, мій улюблений, все місто через його матір і його компанію заставлене білбордами, якщо ви бачили. До нас приїжджала посол Франції, вона сказала: «Ну такого міста, з такою великою кількістю білбордів я не бачила в світі». Тобто це, як то кажуть, відзнака. Тобто на них натискати зовсім неважко.

Про яку опозицію можна казати в місті Миколаєві? Тут зараз все як тихе болото. Тобто все тихенько, потім дехто викрикує, і потім його у це болото затягують

Михайло Кукін: Тобто ви маєте на увазі, що хтось залякав їх, що бізнес заберуть?

Олександр Сенкевич: Так. Там кримінальні справи. Сьогодні люди, які є вищими посадовими особами в силових структурах, – це голова Національної поліції, голова СБУ і голова обласної прокуратури  ̶   це люди, яких привів із собою голова облдержадміністрації. І якщо голова облдержадміністрації каже: якщо ви будете погано поводитись, то ми вами займемося, то це звучить погрозливо.

Михайло Кукін: Вам таке казали?

Олександр Сенкевич: Ні, мені так не казали.

Михайло Кукін: Вашій фірмі, яка, я так розумію, зараз формально належить вашій дружині, так?

Олександр Сенкевич: Так. Ну це компанія україно-американська, у якій знаходиться 51% американців, тому лякати американців, як то кажуть, це дорожче вийде.

Михайло Кукін: Ви коли були мером, передали дружині сімейний бізнес, але він в родині лишається, навіщо ви ставали на біржу труда?

Олександр Сенкевич: У нас є деякий план, який стосується суду, щодо повернення мене на посаду міського голови, я, на жаль, не можу вам його розкривати.

Михайло Кукін: Ну як же, знову інтрига, як попередники просто.

Олександр Сенкевич: Ну подивимося-подивимося.

Михайло Кукін: Це потрібно було стати безробітним для того, щоб втілити цей план?

Олександр Сенкевич: Якщо я безробітний, якщо мене звільнили з посади міського голови, то мені потрібно запропонувати ту саму позицію, або релевантну до цієї, яку я займав до цього. Більш того, потрібно довести, що під час мого перебування поза посадою міського голови…

Михайло Кукін: Яка вже інтрига, план розкрито! Я хотів спитати як просувається суд,  тому що, коли я прочитав новину, що ви заявили про відвід судді, мені здалося, що ви затягуєте процес, що ви не зацікавлені у тому, щоб він відбувся якомога швидше. І щоб влада, яка насправді не є виборною, тому що ми всі розуміємо, що секретар міськради на посаді мера, це  не така самостійна фігура як обраний мер, звісно, залишалася і надалі.

Олександр Сенкевич: Погоджуюсь з вами. Справа в тому, що  у нас знову ж таки деякі речі не в контексті. Тобто, якщо Сенкевич зробив відвід судді, то він хоче затягнути справу, а якщо ми не беремо до уваги, що цей суддя  в момент, поки Сенкевича зняли, і поки було перше засідання,  отримав квартиру від міськради, це як вам здається? Мені здається, це такий поважний фактор, за який можна відвести суддю. Це насправді теж нюанс. І  те ж саме стосується контексту всіх інших справ, взагалі журналістики. Знаєте, вчора дивився на одному з каналів, коли один журналіст сказав, що людям взагалі не потрібно дослухатися до журналістів, журналісти роблять просто свою роботу, а люди повинні самі  думати.

Михайло Кукін: Мені здається, що одне іншого не виключає.

Олександр Сенкевич: Ну, це правильно, але якщо ти робиш, то повинен робити гарно свою роботу, повинен давати людині поставити собі питання, або дати інформацію для аналізу. Я про що кажу:  про те, що одна людина написала, що Сенкевич, котрому хотіли вручити протокол про корупцію, втік через балкон. І там вже написали: «Сенкевич вистрибнув через балкон». Ніхто з цих інформагентств та веб-сайтів не додумався просто дізнатися, а на кому поверсі кабінет у Сенкевича? Дізналися б, що це 3-ій поверх сталінського ампіру, і це десь 12-15 метрів від землі. Тобто, якби спитали: «Як ви вистрибнули з балкону?», сказав би: «Я ж супермер, мабуть, стрибнув і перелетів у іншу будівлю».

Ірина Ромалійська: Але варто сказати: в той день була моя новинна зміна  і намагалася додзвонитися до вас,  до вашого прес-секретаря і таке інше, і мені здається, що ми кілька годин не могли отримати коментар, і нам доводилося брати ту інформацію, говорити, що от місцеві ЗМІ таке і таке повідомляють. Тобто це ж питання про відкритість знову ж таки.

Олександр Сенкевич: Погоджуюсь з вами. Насправді, я до чого хотів сказати, що все повинно розглядатися в контексті, і якщо ми кажемо про зняття мене з посади міського голови, то тут треба теж розглядати контекст. Контекст – хто до чого причетний. Коли беруть інтерв’ю у голови облдержадміністрації, і він  каже, що «я не в курсі», типу, що я взагалі не знав, що це відбувається, це те ж саме, що позавчора його питають в аеропорту: «А ви в курсі, що тут компанія якась працювала, що їй там гроші не заплатили?»  ̶  «Ні, я не в курсі, я взагалі не знаю, що це за компанія» . От питання до Адміністрації президента: «Ви знаєте взагалі, що тут знаходиться людина, яка не знає, що відбувається в області взагалі?». А, може, зараз у нас тут, вибачте, російські агенти повсюди працюють, і теж ніхто цього не знає. Відхватили Миколаївську область  ̶  «ой, вибачте, ми не знали».

Михайло Кукін: Тим не менше, на якій стадії суд,  коли буде наступне засідання?

Олександр Сенкевич: На стадії першого засідання з новою суддею. Планується, наче, наступного тижня. Це буде перше засідання. Я прошу, користуючись можливістю, людей, які підтримують мене,  не приходити до суду, не витрачати свій час. Це формальне, там змінився процесуальний кодекс, там будуть ділитися інформацією, закликати свідків, тому не треба приходити, не треба підтримувати, обов’язково вас покличу для цього.

Михайло Кукін: Як покличете, у вас зараз нормальний доступ до ЗМІ?

Олександр Сенкевич: Взагалі у мене сьогодні немає доступу до ЗМІ, бо я не цікавий, як колись. Коли я був потенційним кандидатом  ̶   я був цікавий, коли я був міським головою – я був цікавий, коли зараз я не міський голова, то зрозуміло, що за будь-який доступ до ЗМІ, потрібно платити гроші.

Ірина Ромалійська: Так, от ви зараз, в прямому ефірі Громадського радіо..

Михайло Кукін: І більше того  ̶  ми домагалися, щоб ви прийшли.

Олександр Сенкевич: Насправді, це була невеличка провокація, для того, щоб ви сказали в прямому ефірі, що я вам за це не платив гроші.

Коли зараз я не міський голова, то зрозуміло, що за будь-який доступ до ЗМІ, потрібно платити гроші

Михайло Кукін: Не можу не спитати тоді, щоб всі зрозуміли, що це не проплачений ефір. М кілька разів торкалися цього, що нові сили, нові люди, молоді люди намагаються дійти до влади, так? От говорили з вашим  попередником у цьому кріслі, і в мерському кріслі, про дороги. Дороги насправді жахливі. Але я буквально днями, коли приїхав у Миколаїв, заходив до двору, де ви мешкали, і це  ̶  європейський двір, там навіть бордюри нові. Як ви примудрилися полагодити там дороги, а в місті вам не дали депутати це зробити? 

Олександр Сенкевич: Ви не повірите, але двір, в якому я живу, знаходиться в окрузі депутата від «Опозиційного блоку» Сергія Жайворонка.

Михайло Кукін: Тобто можна порозумітися?

Олександр Сенкевич: Ні-ні, послухайте, по-перше, це був двір, зроблений минулого року, бо яка була домовленість моя з депутатами?  Можна полагодити всі дороги в місті, але завтра вони всі порвуться, коли будуть рватися труби під ними, завтра у нас потечуть всі дахи, завтра у нас розваляться школи.

Михайло Кукін: Тому краще свій двір полагодити.

Олександр Сенкевич: Зачекайте. У вас або-або – або чорне, або біле. Мій двір був запланований, ще коли я намагався піти у міські голови.

Ірина Ромалійська: Совпадение?

Олександр Сенкевич: Ні, це було з 2014-го року.

Михайло Кукін: Чому сусідній двір моїх батьків  так і не потрапив  у ці плани?

Олександр Сенкевич: А який сусідній двір?

Ірина Ромалійська: Зараз мені здається, що ти відстоюєш двір своїх батьків.

Михайло Кукін: Так-так. Я не скажу адресу.

Олександр Сенкевич: Послухайте,  по-перше, я знав, що так і буде, що скажуть, що у міського голови у дворі щось там полагодили.

Михайло Кукін: Ну так навіщо ви робили це тоді, наражаючи себе під удар?

Олександр Сенкевич: Я взагалі не робив цього. Наражаючи людей, які живуть у тому дворі на те, щоб вони страждали, бо у них у дворі живе міський голова, так?

Михайло Кукін: Ну нехай просто вся решта міста говорить, що міський голова собі полагодив свій дім.

Олександр Сенкевич: Відповідаю на ваше питання: там, насправді, якщо помітили, і школа, і навколо неї паркан. Це теж міський голова зробив собі у школі паркан. Мої діти навчаються в іншій школі.

Я хотів вам сказати про дуже просту річ. Ми коли мали проблеми з формуванням бюджету у 16-му році, у 17-му я запропонував зробити таким чином: половину – міський голова формує порядок денний, половину  ̶  депутатський корпус. Ми розподілили кошти пропорційно між депутатськими фракціями, і вже депутатські фракції розподіляли їх у себе по округах. Для чого? Для того, щоб ніхто і ніколи не сказав, що міський голова однієї партії  не дав депутатам іншої партії кошти, або заважав працювати. Будь ласка, всі кошти виділені на депутатські округи, розподіляються депутатами, будь ласка, ні  слова до мене. Те, що розподіляв міський голова, це були: спорт, культура, освіта і магістральні дороги. Тобто бюджет, він же не резиновий.

Я планую стати знову міським головою, зайти туди з новими депутатами міської ради, нормальними ефективними людьми

Ірина Ромалійська: Зрозуміла. І оцей депутат від опозиційного блоку ..

Михайло Кукін: … витратив гроші саме на ваш двір.

Олександр Сенкевич: Знову по дворах. Багато людей ставлять питання, це не тільки в Миколаєві, якщо нас дивляться в Україні, це зрозуміло. Є, так звана ефективність використання бюджетних коштів. Якщо ми зробимо в одному дворі, і в цьому дворі буде проживати дві тисячі жителів, і в такому ж дворі буде проживати двісті жителів, то, повірте мені, зроблять у тому дворі, де живуть дві тисячі жителів. А ви бачили той двір, там не тільки  в тому творі зроблений ремонт, там поряд закривався весь район асфальтом район.

Михайло Кукін: Я можу потім витратити час  і показати вам ще кілька десятків таких дворів.

Олександр Сенкевич: Я вам можу показати кілька сотень таких дворів у місті Миколаєві!

Ірина Ромалінська: Я правильно зрозуміла вас, що це була пропозиція фракції «Опозиційний блок», через того депутата, якого це округ, так?

Олександр Сенкевич: Я не знаю, чия це була пропозиція.

Ірина Ромалінська: Ага, тобто це була ініціатива депутатів?

Олександр Сенкевич: От дуже часто кажуть, що міський голова розподіляє бюджет. Бюджет подається виконавчими органами, потім він розглядається на комісії депутатській, в якій більшість від «Опозиційного блоку», потім він подається на сесію, і депутати затверджують бюджетний розпис вже повністю. Міський голова не може формувати  порядок денний, якщо він обмежений тими ресурсами..

Ірина Ромалійська:  Тобто ви не знаєте, хто ініціатор?

Олександр Сенкевич: Так, це неважливо. Більш того, на сьогоднішній день, здається, адміністрації району займаються, а це питання ще з минулого року тягнулося. Розкопали, і рік воно було розкопане.

Ірина Ромалійська: Як зараз ваш бізнес? Чи розвивається, чи що з ним сталось?

Олександр Сенкевич: Ну, він розвивається, так.

Михайло Кукін: Ви маєте до нього стосунок? Неформальний?

Олександр Сенкевич: Сьогодні я не займаюсь бізнесом. ІТ-бізнесом, так точно, і іншими.

Михайло Кукін: Ваша мета – повернутися в політику?

Олександр Сенкевич: Саме так. Я планую стати знову міським головою, зайти туди з новими депутатами міської ради, нормальними ефективними людьми.